Село Балабанівка на Вінниччині, яке свого часу було сотенним містечком, — справжня глибинка. Звідси до обласного центру понад сотня кілометрів. Та коли на в’їзді в село починається пристойна асфальтівка й бачиш добротні будинки краян, то розумієш, що для кожної людини центр там, де вона мешкає. Яке тепер кожне село — багато в чому залежить від того, як розуміє життя керівник місцевого господарства.
По дві тонни на пай
Агрокооператив приватних пайовиків «Золота нива», який очолює Петро Картовий, на один земельний пай дає: тонну якісного зерна пшениці, тонну сухого зерна кукурудзи, два мішки цукру, 10 літрів олії, два тюки соломи (700 кілограмів). А пайовикам безкоштовно оре городи. Тож отримає орендодавець цю основу, щось добере зі свого городу — і має з чого тримати у своєму дворі живність. За бажання оплату за пай можна отримати грішми.
Звісно, щоб дати, треба мати з чого. Себто маєш бути господарем. Господарство Петра Мойсейовича — одне з кращих в Оратівському районі. Якщо немало господарств позбулися тваринницької галузі й поставили залежність врожаю від мінеральних добрив, які закислюють ∂рунт, то «Золота нива» як була, так і залишилася багатогалузевим сільгосппідприємством. І саме тому має можливість зберігати родючість землі для наступних поколінь, вносячи щороку на 100—150 гектарах по 50—60 тонн органічних добрив на гектар. Наявність худоби також зумовлює потребу в кормових культурах, багато з яких, до речі, — добрі попередники під зернові, цукрові буряки, соняшник тощо. Всі культури тут родять щедро! «Працюємо за традиційними і новітніми технологіями, сіємо лише якісним насінням у кращі строки з використанням продуктивної техніки. Одне слово, працюємо на запланований врожай», — розповідає досвідчений керівник.
У тваринницькій галузі запровадили сучасні технології. Щоб полегшити працю доярок, встановили вітчизняний молокопровід виробництва ВАТ «Брацлав» — його роботою задоволені. Адже корови на місцевій фермі — всі доморощені: майже 15 років поголів’я тут запліднюють сім’ям голштинів канадських бугаїв і таким чином значно покращили продуктивність дійного стада. Цю роботу продовжують, одначе і тепер показники такі, що не сором будь-кому подивитися в очі. По шість тисяч літрів молока отримують від корови за рік! На жаль, торік спіткала невдача, тож через захворювання частину стада довелося вибракувати, проте вже цього року чисельність корів доведуть до двох сотень.
Зарплата доярок становить 4—5 тисяч гривень за місяць. А в рільництві механізатори заробляють за рік по 50—60 тисяч гривень. Важливо й інше. Деінде в селах кілька тисяч гектарів землі обробляє одна бригада механізаторів: приїхали — посіяли, потім приїхали — зібрали. І все. А в «Золотій ниві» з площі 3200 гектарів землі, яку господарство орендує у пайовиків, мають роботу нині сто осіб, а в сезон — майже 150. Петро Картовий розуміє соціальну значущість працевлаштування — це дохід родин і надходження у місцевий бюджет. «У нас люди працюють добре, тому і живуть добре», — зауважив він.
У перший клас за нові парти
Директор Балабанівської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів Лариса Пташник розгортає зошит, у якому записує зроблене господарством для її закладу. «За останні чотири роки «Золота нива» надала школі допомогу на суму 623 тисячі гривень. Це без урахування бензину і солярки, а також продуктів. Безкоштовно господарство виділяє нам м’ясо, цукор, олію, крупи тощо. Минулої осені привезли дві тонни картоплі. Та в усьому допомагає». У шкільній їдальні харчуються учні всіх класів (перша, друга і третя страви), а також учителі. Батьки старшокласників і вчителі доплачують по сто гривень за місяць. З її слів, для першокласників господарство купує нові парти, придбало спортивну форму для хлопчиків і дівчаток, інформаційні куточки, жалюзі на вікна, встановило енергоощадні вікна й двері тощо.
Список допомоги довгий, утім, не можна не сказати про таке: з січня цього року приміщення школи опалюється піролізним котлом, який подарувало господарство з усім необхідним начинням, зокрема й автономною електростанцією. Яка ефективність? «Та на газі у класах не було так тепло, як тепер. До того ж тепло майже безплатне, бо господарство дає нам дрова, очищаючи лісосмуги», — розповіла Лариса Анатоліївна і запевнила, що сільська школа має перспективу, бо впродовж п’яти останніх років стало майже удвічі більше учнів у першому класі, ніж було раніше.
Петро Картовий 28 років переймається долею села. Коли у листопаді 1996 року він очолив місцеве господарство, був підмурок приміщення для школи. «Золота нива» власним коштом добудувала навчальний заклад, а також спорудила дитсадок, потім — церкву на прохання літніх людей (найближча була аж за понад 20 кілометрів). Також господарство взяло на себе й основні витрати з газифікації села. І тепер господарство бере активну участь у житті села, допомагаючи ФАПу та іншим закладам соціальної сфери. Для працівників, яких воно залучає на сезонні роботи, збудували сучасний гуртожиток з їдальнею, щоб мешкали у комфортних умовах. А минулого року на пустирі заклали два гектари саду.
— У мого села є перспективи. Маємо родючі землі, колись не вистачало як не одного, то другого, а тепер все працює на врожай. Був би мир. Великий сум, що війна... Нині кожен на своєму місці має підставляти плече, не страйкувати і не шукати те, чого немає, бо воно надумане, а працювати, — зазначив керівник.
«Золота нива» перерахувала не один десяток тисяч гривень на потреби АТО й усіляко допомагає військовим продовольством. Наприклад, вибрали кращого з вгодованих бичків і свиню, наробили тушонки й відправили для бійців АТО.