ПОДІЯ
В Опішні відбувся III тиждень національного гончарного здвиження
Цьогоріч гончарі і художники-керамісти святкували бучніше, ніж у попередні роки. Наприклад, уперше проводився фестиваль ковалів «Вакула-фест», працювала «Е-літня академія гончарства» для харизматиків, романтиків, диваків і діячів». Тут досвідчені майстри навчали основам гончарства неофітів.
Пантеон філософам глини
Подією тижня стало відкриття Стіни гончарної слави України на історичній
будівлі Кричевського-Лебіщака, де вперше в Україні одночасно помістили 6
бронзових меморіальних дощок видатним українським художникам і гончарям: Остапу
Ночовнику, Єлизаветі Трипільській, Опанасу Сластьону, Сергію Васильківському, Юрку
Лебіщаку та Василю Кричевському. Ці люди багато зробили для України, і для
Опішного зокрема. Бо своєю творчістю так чи інакше були пов’язані з ним. А,
наприклад, Юрко Лебіщак і Василь Кричевський проектували і будували цей
будинок, що належав Губернському земству, а нині є філією Національного
музею-заповідника українського гончарства в Опішному.
Тож, за задумом адміністрації музею, після того, як будинок відреставрують, у ньому буде науковий центр дослідження творчої спадщини родів Щербаківських і Кричевських. Початок цьому поклав онук Василя Кричевського, громадянин США Василь Лінде-Кричевський, подарувавши музею 440 предметів, що їм належали. В основному, це світлини, малюнки, документи.
У подальшому цей Пантеон гончарської слави буде рости. Наступну меморіальну дошку тут відкриють на честь майстра глиняної іграшки Олександри Селюченко.
Багатшим був у цьому році ярмарок на майдані перед Опішнянським будинком культури. Можливо, через те, що вхід сюди став платним? Квиток для дорослого коштував 10 гривень, а для пенсіонерів — 5 гривень. Як пояснили організатори, зібрані у такий спосіб кошти спрямують на спорудження пам’ятника гончарству в центрі селища.
... І орнаменти на голому тілі
Але плату за
квитки стягували недаремно — подивитися на святі було на що. Там виступали
фольклорні колективи, давали майстер-класи з виготовлення іграшок,
ляльок-мотанок, катали на возі, проводили численні конкурси. Та найвидовищнішим
був національний конкурс гончарського бодіпейтингу. Це коли тіла юних моделей
розмальовували за мотивами гончарських орнаментів. А потім вони в такому
вигляді дефілювали по сцені. Цієї миті до неї не можна було підступитися. Своє
мистецтво демонстрували художники з Одеси і Дніпропетровська, Миколаєва і
Рівного. Гран-прі конкурсу і відповідний грошовий приз авторитетне журі
присудило полтавці Тетяні Метель.
У цьому році ширша була і географія учасників тижня. До Опішні приїхали митці з Росії, Болгарії, Литви, Азербайджану, Молдови, Німеччини, Грузії, Словаччини, Норвегії. Вони були у захваті від побаченого, зізнавалися, що за цей час встигли полюбити Україну, її мову і звичаї.
А москвичка Марина Обоєва приїхала до Опішні вже 18-й раз!
«Я колекціоную кераміку й іграшки, — розповіла вона. — В мене цього добра півбудинку. З усіх куточків світу. Тільки одних глиняних іграшок набереться більше 4,5 тисячі. Але коли мене запитують, які іграшки для мене найулюбленіші і найкрасивіші, я не вагаючись відповідаю: опішнянські!»
На відміну від пані Марини, відомий український
кінооператор і режисер Михайло Іллєнко на святі вперше.
— Мій дипломний фільм про опішнянських майстрів. Я його знімав у 1970 році, тоді ще були живі Гаврило Никифорович Пошивайло та Іван Архипович Білик. Для мене це дуже дорогий фільм. Тому я приїхав з радістю, — розповідає митець. — Мене найбільше вразив Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Коли відбувалися зйомки, його ще не було. Вважаю, що він унікальний, світового рівня».
Михайло Іллєнко принагідно повідомив, що закінчує знімати фільм про полтавчанина Івана Даценка, котрий народився неподалік звідси, у Чернечому Яру, а закінчив життя в індіанській резервації. Цей перший український блокбастер вийде в прокат уже у вересні, під назвою «Той, хто пройшов крізь вогонь» — так Івана Даценка називали індіанці.