ВИЗНАННЯ

 Найвідоміша кінодокументалістика ХХ сторіччя створювалася в Україні

«Людина з кіноапаратом» — німа стрічка, що триває трохи більше години. Вона — калейдоскопічний знімок життя великого міста, з його божевільною динамікою, сумом та веселощами. Тут виразний головний прийом режисера Дзиги Вертова — «запопасти життя зненацька», вперше застосовані зйомки прихованою камерою.

Роботу над фільмом режисер починав у Москві. А про те, що зйомки в основному велися в Україні, зокрема в Києві, Харкові та Одесі, свідчать на екрані численні таблички й документи українською мовою. На Одесу, яка була основним знімальним майданчиком стрічки, вказують лише морські краєвиди та нечисельні архітектурні артефакти, що збереглися й донині. Завершував свій фільм Дзига Вертов, працюючи на Київській кінофабриці Всеукраїнського фото-кіно-управління (ВУФКУ).

А ще одеські уподобання Вертова знайшли відображення у першій редакції роману «Золоте теля» Ільфа і Петрова. Письменники вивели його під іменем «знеславленого у столиці» режисера Крайніх-Взглядова, котрий полюбляв знімати крупним планом недопалки, а також «вважав своєю спеціальністю зйомки під колесами поїзда». До речі, такі кадри і справді є у стрічці «Людина з кіноапаратом».

У списку 12 найзначиміших документальних фільмів, складеному американським часописом «Entertainment Weekly», «Людина з кіноапаратом», що з’явилася на екранах 1929 року, — на 11-му місці.

Інтерес Заходу до творчості Дзиги Вертова зберігався багато десятиліть. 1964 року, під час XIII міжнародного фестивалю у Мангеймі (Німеччина) кінокритики з 24 країн назвали «Людину з кіноапаратом» серед 20-ти кращих документальних фільмів усіх часів і народів.

Фільм «Людина з кіноапаратом» разом з ейзенштейнівським «Броненосцем Потьомкіним» та довженківською «Землею», знятими приблизно в один час, став визнаним шедевром кіномистецтва. Відтоді ні радянський, ні український кінематограф так і не спромоглися піднятися до їхнього рівня всесвітнього визнання.

«Річ не в тім, що не народився талант рівня Ейзенштейна, — зауважив директор Одеського музею кіно Вадим Костроменко, — проблема в тому, що не виникла система, за якої можна творити вільно і розкуто». І уточнив: «Сьогодні розкутість і свобода — неймовірна. Але за повної відсутності матеріальних засобів». Вадим Костроменко каже, що в Одесі немає жодної копії «Людини з кіноапаратом»: документи, фотографії та сама стрічка згоріли за окупації. Копію для Одеси можна було б замовити в російському Держфільмофонді. Ціна питання, за його прикидками, приблизно 1000 грн...

ДОСЬЄ «УК»

Справжнє ім’я Дзиги Вертова — Давид Кауфман. Один із засновників документального кіно. Його стрічка  «Кіно-око» отримала медаль та диплом всесвітньої виставки в Парижі. Він був засновником і керівником творчої групи «Кіноки», що розпалася після того, як режисер переїхав в Україну, де з 1927 по 1930 рік працював на кінофабриці ВУФКУ.