Приказка, винесена в заголовок, з’явилася, мабуть, не через повний шлунок і красномовно говорить про важливість харчування в армії. Продовольча служба війська в усі часи була таким собі двигуном прогресу. Наприклад, з давніх давен відомо, що тривалі бойові дії потребували і такого самого тривалого терміну зберігання продуктів. Колись це були сушіння, в’ялення й соління продуктів. А згодом з’явилось унікальне ноу-хау — тушковина. До речі, консерви також виникли завдяки потребам військових.

Автор цих рядків виріс на солдатській каші. Довелося свого часу і капусту чавити, немов виноград на виноробні, гумовими чоботиськами у великій ямі. Не уникнув нагоди попрацювати у підсобному господарстві, більшість смачної продукції якого лягала на генеральські столи. Спостерігав, як збільшувалася порція масла на солдатському столі з 10 до 20 грамів, і нарешті був свідком появи такого кулінарного шедевру, як недільні варені яйця.

Зміни у солдатському раціоні завжди йшли в ногу з модернізацією військової техніки й озброєння: удосконалювали меню, збільшувався асортимент.

Тому незвичний для нинішніх ветеранів військової служби неологізм аутсорсинг. А як вам комбінована система харчування? Але ж дожили!

Понад 70 відсотків військовослужбовців ЗСУ харчуються за новою системою

Нині шматок смаженого хека з картопляним пюре в солдатському меню має вигляд, вибачте, байдужості кухарів до апетиту бійців. І не випадково час від часу в соцмережах і на платформах солідних видань виникають дискусії й суперечки про харчування в армії. Суспільству болить. А декому, можливо, й не болить, а просто побазікати хочеться.

Відкинемо емоції й випадкову недбалість деяких харчовиків і спробуємо з’ясувати, як харчується нині військо.

У Збройних силах України діють дві системи організації харчування: за аутсорсингом і каталогом. До 2007 року солдати чимало часу, замість навчальних класів, стрільбищ і полігонів, проводили на кухні: чистили картоплю, нарізали хліб, мили посуд, прибирали. Уся відповідальність за організацію своєчасного, повноцінного та безпечного харчування лягла на плечі командирів частин. Клопоту було в них чимало.

Коли ж розпочалася реформа на солдатській кухні й спеціалізовані аутсорсингові компанії взяли на себе весь комплекс питань з організації харчування, військові зітхнули з полегшенням. Завданням командирів залишилося контролювати якість наданих підприємцями послуг і відповідність меню щоденній нормі. До речі, Кабінет Міністрів ще у березні 2002 року визначив, скільки солдат має щодня з’їсти м’яса, риби, масла тощо.

Більшість військових, відповідно до постанови уряду, харчуються за нормою №1. Крім цього, документ передбачає морську, льотну, підводну, лікувальну, ліцеїстську, лікувально-профілактичну та інші норми.

Із 2015 року в ЗСУ стали запроваджувати нову систему харчування за каталогом. Відтоді 106 військових частин мають каталог, у якому 409 найменувань продуктів для приготування страв військовим. І нині понад 70% військовослужбовців української армії харчуються за новою системою. В інших 252 військових частинах з меншою чисельністю особового складу діє система аутсорсингу.

Нюанси двох різних підходів в організації харчування у війську

Залежно від регіону 2020 року послуга із забезпечення харчування аутсорсерами становить приблизно 85 гривень. У цю суму входить вартість продуктового набору (а це приблизно 70%), транспортні видатки, зарплата кухарів та обслуговуючого персоналу, платня за воду, електрику тощо. Фактично ця сума послуги аутсорсингу не набагато вища за вартість продуктів за каталогом.

Система харчування за каталогом передбачає, що визначена за підсумками тендера компанія лише завозить замовлені продукти. Усі інші клопоти з організації зберігання харчів, приготування страв, миття посуду, прибирання покладено на командира частини та продовольчу службу. Тобто у складі військової частини мають бути керівник продовольчої служби, фахівці з бухгалтерського обліку, начальник продовольчого складу, кухарі, працівники їдальні тощо. Тож у невеликих підрозділах кількість осіб, яку слід залучати до забезпечення харчування, може сягати ледь не третини особового складу.

Твердження, що вартість харчування за каталогом значно вигідніша, не відповідає дійсності. Навіть приблизна калькуляція свідчить про інше. Не можна порівнювати непорівнянне: за каталогом це лише вартість продуктів, а за аутсорсингом — вартість продуктів і послуг з їхнього приготування. Виходить, що за каталогом кошторис самої послуги з приготування їжі розчиняється у загальних видатках Збройних сил. Тому чимало експертів вважають, що принцип аутсорсингу в армії має залишатися. За винятком військових частини, яких залучають до виконання завдань у зоні операції Об’єднаних сил. Інше питання: чи правильно, що одні частини мають багатий асортимент продуктів, а інші — значно обмежений? Тому є багато аргументів на користь доцільності запровадження аутсорсингу за каталогом.

Доки діятиме комбінована система

Своє бачення оптимального варіанта системи організації харчування у війську нещодавно висловив українським журналістам Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак.

«Я доповідав про проблему, яку обговорює суспільство, Президентові України, Секретареві РНБОУ, Голові Верховної Ради, — зазначив Руслан Борисович. — Хто у війську давно служить, той знає, що стара система — це не аутсорсинг. Стара система — це коли командир відповідає за закупівлю продуктів, їхнє зберігання, приготування страв, санітарний стан, порядок у їдальні та інше. Свого часу я пройшов через цю колишню систему. Нині ми говоримо, що за стандартами НАТО командир не має відповідати за каналізацію і кухню. Повернення до старої системи — це коли командир знову змушений буде відправляти наряд на кухню».

Коли у нашому війську запровадили аутсорсинг, це був величезний прогрес. А кілька років тому сказали, що це вже стара корумпована система. Чому так сталося? Бо деякі персонажі дозволили собі малювати котлету на відкат. А страждає солдат. Бо підприємець не працюватиме собі у збиток. Тому треба перестати малювати відкати, забезпечити прозорість функціонування системи, й тоді солдатське меню буде ситним і багатим.

Ще, за словами генерал-полковника Руслана Хомчака, в армії має бути комбінована система організації харчування: аутсорсинг і за каталогом. Такої самої думки й командири військових частин.

«Коли вкотре постало питання про введення чималої кількості кухарів, щоб знову повернутися до старої системи, я досконало розібрався у проблемі. Так, ті військові частини, які виконують завдання в зоні ООС, повинні мати військових кухарів. Нині у війську близько 6 тисяч посад кухарів. Це чисельність двох бригад. Ще торік я офіційно запропонував запровадити харчування комбінованим способом, тобто за каталогом і аутсорсингом. Мені у відповідь: «Треба ввести ще 3800 посад кухарів». Це означає, що необхідно скорочувати бойові посади. Тому вважаю: має бути комбінована система організації харчування: аутсорсинг та за каталогом. Як ввести систему за каталогом у розкиданих невеличких підрозділах, де 20—40 військових? Який додатковий штат продслужби ще потрібний? Крім того, вартість організації харчування за каталогом значно вища, ніж за аутсорсингом. Треба говорити правду, не викривляти факти. Коли кажуть, що каталог — це така сама вартість, як і аутсорсинг, то це неправда. Чому замовчують, що у складову вартості організації харчування за каталогом, крім вартості продуктів, слід врахувати грошове утримання військових продовольчої служби, кухарів, персоналу їдальні, комунальні витрати тощо?» — наголошує Руслан Хомчак.

Багато залежить від професіоналізму кухарів — особливо настрій бійців. Згадалося таке. Командир частини якось обідав у престижному столичному ресторані. Йому так сподобалася страва, що він зайшов на кухню, подякував кухареві й запитав: «Чи не бажаєте послужити в армії?» Той погодився. І в нас на столі замість буденних шматочків м’яса з’явилися рулети, шашлик, крученики.

Олександр ТЕРЕВЕРКО
для «Урядового кур’єра»

Матеріал підготовлено
за сприяння інформагентства Міноборони
АрміяInform