Організатори вже третього Фестивалю здорової їжі (Best Food Fest & Heals) відчиняють двері для вегетаріанців та затятих прихильників «правильної» культури вживання продуктів. У такий спосіб намагаються запропонувати органічні, однак аж до нестями дорогі харчі. Чим, спитаєте, намагалися долучити до екологічно чистих лав? Шістьма секціями у вигляді окремих павільйонів під назвами кулінарна, спортивна, лекційна, дитяча зона, майданчик для відпочинку та розваг, ярмарок здоров’я.
З останньої й розпочинаємо цю екскурсію. На вході чепурна жінка ледь не насильно запихає мені до рота шматок тістечка, випеченого без яєць. Намагається у руки вкласти книжку із подібними рецептами за 30 гривень та ще й продати у вигляді додатка до неї шмат торта за 30 гривень. Мабуть, назва «Опера» вимагає підвищеної грошової ставки… Далі атмосфера розпалюється — випиваю кефір і полегшено зітхаю: тут цей продукт призначено лише для дегустації. Пляшку 250 мілілітрів зможу придбати у вказаних рекламодавцем магазинах за 15 гривень. Такий самий вміст молока коштуватиме 17 гривень, ну а йогурт на один «присіст» обійдеться поціновувачу натурального кисломолочного питва у 9 гривень.
Наступний лот уже не їстівний. Мені пропонують американську косметику з (увага) екстракту алое. Можна мити голову шампунем за 300 гривень, змащувати руки кремом за 150 гривень, а губи тут оцінили лише на тридцятку, викладаючи на вітрину бальзам. Не ризикую порівнювати якість та ціну, тому відходжу до сусідньої стійки, де гречний чоловік у тарілочці розмішує італійські оливки. Визнаю: смачні! Вмочую в оливкову олію шматочок білого хліба й насолоджуюсь смаком. Та 300-мілілітрова пляшечка відлякує 70—120 гривнями (ціна залежить від виду оливок).
Гарненько викладений поряд гречаний, акацієвий, буркуновий мед. На ньому цінники: 68, 72, 84 гривні. Ну не відрізняється він смаком від того, що стоїть у моїй шафі на кухні! Хіба що пляшечка, можливо, творить дива і перетворює його на особливий витвір, подарований людству бджілками?!
Єдина стійка викликає в мене бажання зупинитися надовше, аніж на п’ять хвилин. Власник фермерського господарства «Золотий Пармен» Микола Месник розливає соки, привезені із Чернігівщини (смт Короп). Куштую кожен із трьох видів: яблучний, яблучно-морквяний та яблучно-морквяно-гарбузовий. І наче хрумаю свіженькі фрукти. Не солодкі вони — пахучі. І ніяк не порівнюються з соками, які реалізують розпіарені марки товаровиробників на полицях магазинів.
Тим часом фермер проводить інформаційну кампанію, розповідаючи: «Виробництвом натуральних соків займаюся вже другий рік. Досвід запозичив в австрійців. Яблуневий сад займає площу 30 гектарів і представлений шістьма видами десертних сортів яблук». Три літри яблучного соку коштують 50 гривень, а п’ять — 75. Одначе вроздріб соки, вміщені у спеціальну упаковку-бокс (зберігатиме продукт три місяці), він не продає. З України найбільші замовлення має від Києва. А при виході із павільйону маю щастя сік запити лляною олією (пляшка вартістю 130 гривень). І зрозуміти, що я ще не зовсім вегетаріанець.
Позбутися присмаку лляного насіння вдається вже у кулінарній зоні. Там слухаю повара, як приготувати фетучіні із соусом з мартіні та сиром горгонзоло дольче, новорічну рибу із м’ятою, лимоном і помідором чері, тірамісу з домашнім бісквітом, амарето й гірким шоколадом. На зміну цим стравам у сусідньому кутку пропонують салат олів’є у вигляді ролів (суші), соус до них — домашній майонез, а приправа — горох, розтовчений із цибулею. А ще далі готують екстравагантну страву фарфалє «Арлекіно»: цей салат вимішують у голівці сиру пармезан. Кулінари просвітлюють наш темний розум інформацією, що в Італії таку страву подають виключно на великі свята, подібні до весілля. І не можуть уторопати, чим заслужили українці цього дня такий вишуканий делікатес.
В інших секціях, даруйте за відвертість, цікавого не помічаю. Діти малюють, граються, складаючи різноманітні композиції з конструкторів на кшталт «Лєго». А дорослі тим часом ласують дорогими стравами. Дехто на велотренажерах намагається скинути зайві калорії, а хтось сидить у кріслі, отримуючи порцію масажу.
Хаотичний настрій гостей, нічим не об∂рунтований пафосний присмак витісняє мене з лав цього фестивалю. Додає перчинки дівчина — представник одного зі спортивних клубів, заявляючи, що мені вже час розпочати тренування. А інша намагається довести, що, вживаючи енергетичний напій, я зможу заспокоїти свої нерви. Напій? Суміш у вигляді пасти за 30 гривень, яку ще треба ретельно розбовтати у півлітровій пляшці води. Це натуральний продукт?! Це компонент здорового харчування?!
Не сприймаю всерйоз і розрекламований у тому приміщенні продукт, який нагадує за смаком скошену траву. А люд стовпився навколо столика, роззявляючи роти, шикується в чергу. «Robi — здорове харчування нового покоління! — розповідає реалізатор чеського їства Оксана. — Це суміш пшеничних білків, соку червоного буряка та води. Без сої, без холестерину, без посилювачів смаку й синтетичних домішок. Ідеально замінює м’ясо, ідеально засвоюється шлунком. Придатний для спортивного та дієтичного харчування». Від двох таких малесеньких шматків у мене, до слова, за день на обличчі з’явилися три алергічні органічні виразки. Засвоївся продукт таки швидко! Хай дурні сплачують за чотири такі котлетки щонайменше 40 гривень.
Ми йдемо до звичайного магазину, купуємо хай і ненатуральну, проте таку звичну для себе їжу, з якої вже за кілька годин готуємо: борщ на яловичині, до нього викладаємо на стіл чорний хліб, змащений часником та вкритий шматом сала. А заїдаємо цю красу тортом, спеченим у домашніх умовах із яєць, і запиваємо зеленим чаєм.
Така вечеря обійшлася в 70 гривень. Нею можна насолоджуватись іще три дні. А на скільки вистачило б органічних ексклюзивних витребеньок? Напевно, на них я на день витрачала б щонайменше 200 гривень? То що це? Як на мене, банальна данина моді від вегетаріанців із товстими гаманцями!
Катерина МАЦЕГОРА,
Світлана СКРЯБІНА
(фото),
«Урядовий кур’єр»