Один з них творив музику, наче Бог, і за життя знав, що він геній. Другий визнавав геніальність іншого, але відчуття власної посередності розпалювало заздрість і підштовхувало до помсти. Моцарт і Сальєрі — втілення одвічного конфлікту таланту і пересічності.
9 і 10 грудня Київський національний академічний театр оперети представив на розсуд глядачів незвичну прем’єру — драматичну оперу «Амадеус», поставлену за п’єсою Пітера Шеффера, переклад якої українською зробив Олександр Степанов.
У центрі сюжету вистави — Антоніо Сальєрі, успішний віденський композитор. Для нього все змінюється, коли в місто переїздить молодий геній Вольфганг Амадей Моцарт. Сальєрі розуміє, що ніколи не зможе писати таку музику, як Моцарт, хоч би як прислуговував при дворі. І попри особисте захоплення творіннями Моцарта, придворний композитор намагається всіма можливими способами принизити Амадея і знищити його. Утім, навіть хворий й покинутий усіма Моцарт пише геніальну музику. А заздрісника Сальєрі не рятують ні сльози, ні гроші, ні прихильність повелителя, ні страждання конкурента. І він вже не сперечається з ним, а дорікає самому Богові, бо не розуміє, чому той не карає за все скоєне ним проти талановитого суперника. І залишається для Сальєрі єдиний шанс на славу після смерті — змусити повірити всіх, що це він убив Моцарта.
Вистава стала цікавою творчою колаборацією представників різних творчих колективів. Режисер-постановник Максим Голенко довго визначався з виконавцями головних ролей Моцарта і Сальєрі, адже вони мали бути акторами потужного драматичного потенціалу, з одного боку, а з іншого, — органічними в музичному матеріалі. Тож на роль Антоніо Сальєрі запросили провідного актора столичного Молодого театру Марка Дробота, відомого роботами у телевізійному кіно. Бенефісом Сальєрі робить виставу «Амадеус» Марк Дробот. Напруження емоцій і несподівані переходи з одного емоційного стану в інший демонструє він легко і невимушено, прикрашаючи образ акторськими знахідками. Чого вартий рефрен «Сальєрі… Сальєрі…», який так тонко перетягує типовість героя з давніх часів у сьогодення!
Моцарта зіграв провідний актор Національного театру оперети Дмитро Вівчарюк. І цей образ теж відрізняється від очікуваного, що досягається засобами пластики. Ексцентричність і дивакуватість, легковажність і відкритість генія актор підкреслює впевнено і сильно.
Драматична історія стосунків двох композиторів наповнена геніальною музикою Вольфганга Амадея Моцарта, під час звучання якої, за задумом сценографа Володимира Карашевського, в залі й на сцені загораються всі свічки в люстрах і канделябрах. І це ніби своєрідний феєрверк на честь композитора.
«Вистава «Амадеус» драматична, — каже режисер Максим Голенко, — але завдяки тому, що ми ставимо її в музичному театрі, вирішили оновити і посилити, збагативши живою музикою».
Під час вистави звучать фрагменти з чотирьох опер Моцарта, його фортепіанна і камерна, симфонічна музика. І це дало змогу здобути новий досвід у виконанні класичної музики і проявитися талантам солістів Національної оперети, які майстерно виконали найпопулярніші номери. І цей гімн таланту наче підкреслює ще раз ідею, що композитори помирають, а музика живе вічно.
Художниця по костюмах Ольга Левченко цікаво втілила ідею розповісти історію кольорами. Світлі герої разом з Моцартом одягнені в білі костюми, Сальєрі та наближені до нього — в чорні, а двір золотом одягу підкреслює статки і статус. Окремими барвами і яскравими костюмами вирізняються вставні номери із творів Моцарта, які, з одного боку, за зразком хорів давньогрецьких трагедій розділяють чи поєднують епізоди основної історії, з іншого, — впускають в канву вистави її головного героя — безсмертну музику геніального композитора.
«Амадеус» — інноваційний творчий продукт, — сказав генеральний директор і художній керівник Національної оперети Богдан Струтинський. — В основі вистави — розповідь про життя, творчість та багатогранність таланту Амадея Моцарта. Вистава про вічні істини: життя митця можна зробити нестерпним, знищити його фізично, забути його могилу, але він все одно буде жити у творах!» Він упевнений, що «Амадеус» залучатиме до театру молодь.
У різні часи сюжет про Моцарта і Сальєрі викликав інтерес і авторів, і глядачів. У ХІХ столітті Пушкін написав трагедію «Моцарт і Сальєрі», а Римський-Корсаков на цей сюжет створив оперу, в якій одну з головних партій виконував Федір Шаляпін. У ХХ столітті Пітер Шеффер написав п’єсу «Амадеус», світова прем’єра якої пройшла на сцені Королівського національного театру Великої Британії. Згодом режисер Мілош Форман за нею зняв фільм «Амадеус», відзначений вісьмома Оскарами 1985 року.
Ми в Google+