Ігор ЛИСИЙ,
член Національної спілки журналістів України,
для «Урядового кур’єра» 

Із чим або ким асоціюється Конотоп на Сумщині у пересічного українця? Мабуть, з Конотопською битвою 1659 року або конотопською відьмою, увічненою Квіткою-Основ’яненком. У більш прагматичних сучасників — з великим залізничним вузлом. І майже ніхто не згадує про космос. Хоч у місті ці дві галузі тісно пов’язані.

Поклик до пошуків

З ім’ям видатного конструктора ракетної техніки Сергія Корольова, 115 років із дня народження якого минає 12 січня 2022-го, пов’язано чимало українських міст: народився в Житомирі, дитячі роки минули в Ніжині, освіту здобував у Києві й Одесі.

Цій легендарній людині нашого часу присвячено чимало книжок, які написали видатні науковці, письменники, рідні, друзі. Одна з найцікавіших у цьому переліку, на думку конотопського краєзнавця Івана Рябенка, — перша книжка Ярослава Голованова, надрукована в четвертому і п’ятому номерах журналу «Новый мир» за 1971 рік з назвою «Королев, хроника». У ній автор на підставі документальних даних докладно розповідає про життєвий і творчий шлях великого науковця.

У читачів конотопського краю ця книжка викликає особливу цікавість, адже в ній наведено факти перебування Сергія Корольова в Конотопі. Студентом механічного факультету Київського політехнічного інституту Сергій Павлович проходив виробничу практику в Конотопському паровозному депо, працював помічником машиніста.

Факт, безперечно, дуже цікавий. З відомих авторові джерел це перша згадка про перебування Сергія Корольова в Конотопі. Але оскільки книжка не висвітлює подробиць його перебування в місті, виникає багато запитань. Коли, скільки часу тривала практика? Хто був машиністом-наставником, на яких паровозах працював? Де саме мешкав у Конотопі? І багато іншого. Тому Іван Рябенко розпочав пошуки.

Про що довідався краєзнавець?

У листі до І. Рябенка дружина Корольова Оксана Максиміліанівна Вінцентіні (тоді вона працювала головним хірургом Боткінської лікарні в Москві) повідомила: «С.П. Корольов проходив практику в Конотопі півтора місяця 1925 року (липень — серпень. — І.Л.). Навіть збереглася світлина Сергія в період життя і праці його в Конотопі, фотокопію якої я обов’язково вам пришлю». Далі дружина повідомляє таку деталь: «Сергій Павлович із захопленням писав мені з Конотопа, як одного разу вперше він особисто вів під контролем машиніста паровоз».

Відтоді до початку пошуків минуло майже пів століття. Точніше, 47 років. Багато чого стерлося з пам’яті ветеранів паровозного депо. Однак надіслана світлина та поради старих машиністів Чечені, Комісаренка, Митяєвського, Малишева та інших допомогли Іванові Рябенку встановити, що наставником у Корольова був тоді машиніст-інструктор, а на початку 1970-х пенсіонер Іван Гулін.

Вулиця Будьонного, 3. Саме за цією адресою мешкав з родиною в Конотопі ветеран праці Іван Гулін. Його дружина Клавдія Михайлівна була у 1920-ті активісткою паровозного депо. Вони уважно розглянули світлину молодого Корольова і одразу впізнали його. «Хоч і недовго був цей юнак на практиці у нашому депо, — розповідав Іван Матвійович Іванові Рябенку, — але я його добре пам’ятаю, бо допомагав йому вивчати паровоз і кілька разів виїжджав з ним на лінію з товарними потягами. Тоді ми працювали здебільшого на паровозах ЩП та ЭР».

А Клавдія Михайлівна додала, що цей симпатичний студент жив тоді в кімнаті відпочинку для машиністів, яка була при депо. «А ми, — зазначила вона, — активістки, дружини паровозників, наглядали за цією кімнатою, стежили за чистотою, приносили з бібліотеки книжки, газети тощо. Пам’ятаю, Корольов навіть кілька разів приходив до нас додому на Будьонівську, щоб з’ясувати в Івана Матвійовича щось йому не зрозуміле. Часто я його бачила з книжками за столом біля квітника на подвір’ї депо».

Дружні й родинні зв’язки

Дядько видатного вченого колишній доцент Київського політехнічного інституту Олександр Лазаренко, один з авторів книжки «Слово про Корольова», свого часу надіслав до музею Конотопського паровозного депо свої публікації, присвячені життю й науковій діяльності Сергія Корольова, чимало фотознімків. А другові юнацьких років, конотопцеві Митрофанові Савченку, колишньому інженеру паровозного депо, з яким Лазаренко разом навчався в Ніжинській гімназії, надіслав з дарчим написом свою книжку про творця космічних кораблів. У ті роки Олександр Лазаренко разом з Митрофаном Савченком часто відвідував старого Москаленка (дід Корольова) та свого допитливого небожа Сергія.

Як згадував потім О. Лазаренко, Сергійкова бабуся Марія Матвіївна Москаленко була жінкою енергійною, наполегливою. Усім своїм дітям вона дала вищу освіту, любила музику й співи. Саме від бабусі Сергійко успадкував любов до музики, а також вольовий, енергійний характер.  

«У нашій родині згадують, — розповідав Іванові Рябенку Олександр Лазаренко, — що коли Марія Матвіївна приїхала в Житомир на народження онука, то сказала майже пророчі слова: «Він буде Шаляпіним або професором». Тоді з її пророцтва потішалися, але згодом воно справдилося».

Традиції живуть

Про те, що нетривале перебування Сергія Корольова залишило слід у місті, свідчить ще один цікавий факт. Майже через шість десятиліть після цього, у жовтні 1982-го, в локомотивному депо станції Конотоп відбулись урочистості, присвячені присвоєнню локомотиву ТЕ-3 4556 імені Сергія Корольова. Документи на підтвердження цього екіпажу тепловоза у складі машиніста

М. Дряпка та помічника машиніста В. Міщенка вручив під час перебування в місті Почесний громадянин Конотопа льотчик-космонавт СРСР, Герой Радянського Союзу Валерій Рождественський. Він разом з тодішнім очільником міськкому компартії В. Грабіним та начальником депо В. Калиновським провів у перший рейс тепловоз імені Сергія Корольова.

Ще одну цікаву сторінку космічних традицій Конотопа відкрив конотопський краєзнавець Микола Ганзя (він тривалий час очолював у місті Музей авіації). Йому вдалося встановити, що з конотопського аеродрому вперше здійснив самостійний політ курсант Леонід Кизим. У 1980—1986 роки Леонід Кизим брав участь у трьох космічних польотах на кораблях «Союз Т-3», «Союз Т-10» і «Союз Т-15». Загалом перебував у космосі понад рік. Отже, дослідження космічних традицій Конотопа тривають.