В інтерв’ю проєкту «Енергореформа» агентства Інтерфакс-Україна гендиректор ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота розповів про роботу компанії в екстремальних умовах та перспективу відновлення.
— Опалювальний сезон, названий найскладнішим в історії незалежної України, ми фактично пройшли. І вже анонсовано підготовку до наступного, який може бути ще складнішим. Для вашої компанії стовідсоткова готовність до наступного ОЗП — це виконання яких заходів?
— Насамперед зазначу, що енергетики справді гідно вийшли із ситуації, що складалася протягом цього року. Ми вистояли завдяки професіоналізму людей і відданості професії, роботі 24/7, попри небезпеку, під обстрілами. У нас машзал горить, а все працює, і люди теж. І це в мирний час ми ділили, де приватна, де державна генерація, де системний оператор, де мережеві, а тут всі були об’єднані, одне одному допомагали.
Якісна підготовка до нового сезону вкрай важлива. Щодо нашої компанії, то готовність до ОЗП на 100% — це готове обладнання, завдяки якому ми забезпечимо енергосистему балансуванням на рівні середньорічних потреб 2022-го. Іншими словами, ми повинні відновитися максимально і мати певний резерв на всі ситуації. Укргідроенерго має бути надійним регулятором для енергосистеми. Коли розвантажують атомну генерацію в разі ракетних атак, ми маємо її підтримати, тримати напругу в мережі. І це наше завдання, адже ми швидко реагуємо — від 3 до 7 хвилин. Ні теплова, ні атомна генерація таких можливостей не мають.
Ракетні удари по наших об’єктах почалися 31 жовтня 2022 року. Відтоді понад 30 ракет влучили в наші об’єкти. І якщо в нас на серпень було втрачено 120 МВт потужності — це два агрегати на Каховській ГЕС, то на сьогодні ми втратили уже 300 МВт Каховської ГЕС, яка кілька місяців не працює і не виробляє електроенергію. Сумарно за весь час ми втратили 2 тисячі МВт.
500 МВт вже відновили, і ще 1,5 тисячі МВт треба відновити. У разі аварійних ситуацій цей дефіцит відчуватиметься. Та проблема нині не тільки в обладнанні — треба забезпечити всі лінії на видачу, зокрема резервні, бо в іншому разі не зможемо видати 50—70% потужності.
— Якими бачите етапи відновлення цих втрачених 1,5 тисячі МВт?
— Хочемо максимально відновити потужності цього року. Гадаю, як мінімум 1000 МВт відновити до ОЗП. Для себе ставимо максимальні цілі у графік: коли відкривати процедури, укладати договори, вести переговори з партнерами, які виготовлятимуть нам обладнання. Обговорюємо все з потенційними виробниками, рухаємося. Але поки що без грошей.
— Коштів, необхідних для відновлення, компанія не має? Тож на які джерела його фінансування розраховуєте?
— Збитки в Каховці на серпень становили 16,7 мільярда гривень, а щоб відновитися після подальших ударів, потрібно ще як мінімум 22 мільярди гривень. Це великий ресурс. І це час, який нам потрібен. Обладнання виготовляють у різні терміни. Тому проблема може бути тільки в одному: фінансуванні. Із коштами, які в компанії залишаються після виконання ПСО за 2022 рік, нам треба щонайменше п’ять років, щоб покрити суму 22 мільярди гривень.
Якщо не помиляюся, нині в нас 1,9 мільярда гривень боргів з покладання спеціальних обов’язків (ПСО). Для нас це теж чималі кошти, бо минуло тільки три місяці року. Якщо ПСО не платимо, то за півтора року відновлюємося — без кредитів.
Унаслідок втрати потужностей виробіток зменшився, доходи — також, але ПСО все одно треба виконувати, і воно зростає. І якщо його обсяг торік зріс до 18 мільярдів гривень, то цього року ДП «Гарантований покупець» прогнозує збільшення для нас як мінімум до 22 мільярдів гривень. Те, що ми могли заробити, сплатити податки і якісь кошти спрямувати на відновлення та інвестиції, віддаємо на ПСО. Це більш ніж 55—60% всього нашого доходу, а ще треба сплатити податки і дивіденди. І те, що буде в залишку, якщо зафіксувати станом на зараз, якщо не буде нових руйнувань, то ми виходимо зі збитками. Ні Енергоатом, ні Укргідроенерго не зможуть навіть покрити ПСО в нинішніх обсягах, а ще потрібні гроші на відновлення.
На нараді у Президента за участю Прем’єр-міністра, керівників енергокомпаній було поставлено завдання не тільки готуватися до наступного ОЗП, а й забезпечити заходи, які максимально захистять об’єкти. І в це теж треба вкладати кошти. Енергетика переживає дуже складні часи. Ми вистояли, бо мали міцний фундамент, але за цей рік він істотно похитнувся. Торік ми були прибутковими і сплатили найбільше дивідендів. Намагаємося виконувати всі зобов’язання, особливо сплати до бюджету. Але ми не розраховували, що в нас будуть пошкодження на 22 мільярди гривень плюс 17 мільярдів гривень. Така ситуація у всіх генерацій. Проте розуміємо: 140 мільярдів гривень, а це середній річний обсяг ПСО, яке забезпечують дві компанії, бюджет теж не потягне. Бо багато грошей потрібно на армію. Розуміємо, що й населенню, яке живе в умовах війни, важко нести додаткові витрати. Ведемо з урядом діалог, що ж робити: чи брати кредити, чи якась частина ПСО ляже на бюджет, чи буде підвищення тарифів. Як варіант розглядаємо залучення міжнародних донорів до покриття витрат на підтримку тарифів для населення. Це може працювати по-різному: чи донори нас (Укргідроенерго та Енергоатом) фінансуватимуть, чи донори дадуть кошти в бюджет, а бюджет перерахує нам. Але йдеться про необхідність пошуку третього учасника ПСО.
Поки що рішення немає. Наразі ПСО продовжено на місяць, щоб ми могли завершити діалог і знайти оптимальний вихід (уряд ухвалив постанову про продовження чинного ПСО, термін якого спливав 31 березня, до кінця квітня. — ЕР). Має бути оптимальне компромісне для всіх рішення: споживачів, генерації, уряду.
— А наскільки допомогло б компанії підвищення тарифів для населення принаймні вдвічі?
— Якби принаймні вдвічі підняли, то в нас би після виконання ПСО залишалося приблизно 10 мільярдів гривень. Нехай ми б не за рік відновилися, а за два, але тоді було б більше можливостей для маневру. Наприклад, десь підрядники пішли б на відстрочення платежів. Якщо з електрообладнанням чітко — беруть замовлення тільки після 80% авансу, то щодо будівельних робіт можемо укладати договори, будувати, а потім платити. Пошкоджені будівлі в нас теж є. Тому виходитимемо з того, кому можна потім заплатити. У кожного керівника власне бачення, як максимально відновитися, і наголошу: максимально захиститися.
Нам би вдалося домовитися про відстрочення на певних роботах, бо маємо кредит довіри. Але можу щось обіцяти тоді, коли є база, коли сам можу на щось розраховувати. Якщо жодної моделі немає, то не знаю, що обіцяти іншим. Маємо проаналізувати всі розрахунки: ось таку суму треба на відновлення, ось таку можемо віддати на ПСО, ось така сума залишається після ПСО.
— Які це суми у ситуації з вашою компанією?
— Не зовсім правильно зараз називати чіткі суми, бо сьогодні розраховуємо на один обсяг виробітку, завтра маємо влучання у станцію — і цей виробіток зміниться.
— Але тема підвищення тарифів на електроенергію для населення дається вкрай важко.
— Треба, щоб не спекулювали на цій темі. Підігрівати питання якоюсь спекуляцією нечесно. Нам потрібен діалог із суспільством. Ця тема накладається на інші проблеми і стає ще вразливішою. Донори теж підживлюють ситуацію: мовляв, усе розуміємо, але у вас тариф збитковий і ви заженете себе в яму.
1,44 грн/кВт-год — в Європі сьогодні немає такої ціни на електроенергію. Чи можемо все покладати тільки на промисловість? Не можемо. Треба відновлюватися, запускати економіку. Люди мають розуміти, що має бути справедлива ціна, але за умови субсидій для малозабезпечених. Тариф на електроенергію не переглядали вже шість років, а інфляція за три роки сягнула понад 130%, і вона на нас також впливає.
Коли не було електрики після обстрілів, то всі купували і дизель-генератори, і нафтопродукти — попри їхню вартість, попри те, що кіловат-година обходилася удвічі-втричі дорожче. Бо всі хотіли світла. Якщо енергетика залишиться нестійкою, то проблеми з енергопостачанням можуть дуже ускладнитися наступного року. Тоді люди платитимуть за дизель ще більше.
Нам треба виживати і вигравати війну, і люди також мають розуміти: хіба краще, коли уряд заплатить 140 мільярдів гривень за електроенергію замість того, щоб віддати їх на армію? Так, енергетика вистояла, але тільки в нас влучило 30 ракет, а загалом в енергосистему — сотні. Кожен удар — це завдавання величезної шкоди. Те, що ми відновилися, — це тимчасові схеми, з ними не можна заходити в ОЗП, бо це слабка позиція.
— Як розцінюєте перспективи відкриття ринку електроенергії для населення?
— Найближчим часом цього не станеться. Якщо будуть підвищення, то поетапні. Але якщо хочемо поглиблювати наші відносини з ЄС, а ми хочемо, якщо хочемо йти в ЄС, а ми хочемо, то, може, потроху людей все-таки під ринок підводити? У Європі такої моделі, як перехресне субсидіювання, немає, ПСО немає. Звісно, потрібно монетизувати субсидії окремим верствам населення. Але ще раз повторюю: у нас промисловість уже майже дотягує до євроціни на електрику, а населення дуже далеке від неї.
— Щодо кредитів. Ви розраховуєте на кредити як джерело фінансування відновлення?
— Так, ми шукаємо донорів. Працюємо ще із січня і з Європейським інвестиційним банком, і зі Світовим банком, щоб отримати кредити під низькі ставки. Нам це вдасться, тому що ми сталі партнери. Але отримання коштів від донорів — це процес, певні процедури, які можуть розтягнутися у часі, і ті кошти можуть бути наприкінці року. Крім того, процедура закупівель теж тривала, і ми тут не будемо вкладатися, щоб швидко відновитися плюс максимально захиститися.
Ми обговорюємо, щоб кредити на цільові програми — реконструкцію, Energy storages, іноваційні проєкти — перенаправити на заходи відновлення. А поки що розроблятимемо ТЕО та проєкти, а тоді вже говоритимемо з банками, щоб збільшити фінансування на ці відкладені проєкти. Це швидший процес, але все одно потрібен певний час.
— Наскільки у процесі відновлення компанія розраховує на допомогу міжнародних партнерів?
— Гуманітарне обладнання не розв’яже проблеми відновлення 1,5 тисячі МВт, щоб ввести його в експлуатацію. Як гуманітарна допомога нам надходить обладнання лінійне, серійне. Ми вже отримали 130 тонн обладнання (всього в Україну, за даними Міненерго, надійшло 6 тисяч тонн обладнання і матеріалів. — ЕР). Переважно це дизель-генератори для власних потреб, які були потрібні. Роботу проводило Міненерго. Але основне наше обладнання індивідуального характеру, і якщо говоримо, що щодо турбін чи генераторів якусь частину може закрити український виробник, трансформаторів зокрема — Запоріжтрасформатор, то все електрообладнання — це суто закордонні виробники. Його частка серед необхідного нам — 70%. І це все індивідуальні замовлення, вартість яких постійно зростає. Ковід пригальмував виробництво в Європі, а потім у нас почалася повномасштабна війна, і з України пішли великі замовлення. А Європі треба надолужувати своє виробництво, у неї своя програма розвитку і відновлення. Отож до ціни додалося ще більше зростання термінів: якщо у серпні ми говорили про 6—9 місяців, то зараз це 12—15 місяців.
— Які, на вашу думку, перспективи відновлення експорту електроенергії з України і чи це, як і раніше, цікаво для вашої компанії?
— В енергосистемі України вже три тижні цілодобовий профіцит. І далі у квітні — травні теплішатиме, довшатиме світловий день — споживання ще падатиме. Якщо ви помітили, ми максимально освітлюємо вулиці, і світимо там, де треба і не треба, бо є профіцит, незбалансованість. А коли є профіцит, треба його продавати і на цьому заробляти. Чому нам не заробити умовно тих кілька десятків мільйонів гривень, які можна віддати, наприклад, на ПСО? Не просити, не шукати, а заробити. Думаю, що шанси розблокування експорту нині більш реальні. Але в цьому питанні багато політики. Є населені пункти, не забезпечені електрикою. І тому питання експорту досить наелектризоване. Утім, ці споживачі не мають електроенергії не тому, що її не вистачає, а тому, що великі обмеження в пошкоджених обстрілами мережах. Туди електрику фізично поки що не можна доставити в необхідних обсягах. Але на темі експорту багато маніпуляцій. Якби ми могли їх позбутися, якби блогери, преса щиро і правдиво пояснювали людям реальний стан речей, було б дуже добре. Треба сказати людям: електроенергії зараз надлишок, її можна продати, заробити на цьому і відновити енергосистему.
Звісно, в разі дефіциту, коли не вистачатиме для внутрішньої потреби, ми б просто обмежили перетин. А з тими країнами, куди експортуємо, ми б і говорили на таких умовах: ми експортуємо, доки є профіцит, раптом щось — ми зупиняємо. Це регулювання, і ніхто собі не дозволятиме під час війни на цьому спекулювати. Ми ж не говоримо, що відкрили експорт і продаємо за довгостроковими контрактами.
— Наскільки європейцям будуть цікаві такі умови експорту з нашого боку?
— Європейці теж розуміють нашу ситуацію. Вони бачать реальну картину. І вони ж нам теж допомагають, тому підуть на такі умови.
Ніна ЯВОРСЬКА,
Інтерфакс-Україна
(Надруковано зі скороченнями)