На порозі осені ситуація на фронті на окремих напрямках і загалом змусила згадувати народну мудрість про доцільність підрахунку курчат. Тобто судити про перебіг справи варто за кінцевим чи бодай проміжним результатом.

Згадаймо, як у червні кремлівські ідеологи чимдуж розганяли токсичні небилиці про неприступну оборону загарбників на наших тимчасово окупованих територіях і начебто безнадійність українського контрнаступу. Але вже ближче до осені значно гучнішим став скрегіт зубів ворожих пропагандистів, крізь який вони шамкотять про «отріцатєльноє наступлєніє».

Втрачаючи підготовленні оборонні позиції та підриваючись на власних мінних полях, рашисти змушені перейматися більш-менш організованим відступом, щоб уникнути оточення чи панічної втечі.

Показовою залишається ситуація на південному напрямку, де навіть вороги не заперечують істотних успіхів українських контрнаступальних операцій. Штурмові підрозділи ЗСУ після визволення села Роботине поступово розширюють прорив оборонних ліній ворога в західній частині Запорізької області. Геть утративши там військову ініціативу, рашисти хоч і мимрять про черговий «жест доброї волі», оцінюють перебіг боїв критичним для них.  

«Це не наша війна!»

Кремлівська пропаганда віднедавна намагається уникати теми українського контрнаступу, бо перетворюється на посміховисько, коли звично називає відступ загарбників наступом. А краще знайомі з реальною ситуацією московитські «воєнкори» на тимчасово окупованих територіях Донбасу та Запорізького краю в телеграм-каналах поширюють дописи, що дискредитують «сво» та «другу у світі армію».

Один з «політруків», побувавши в підрозділах мобілізованих бійців із глибинки держави-агресора, розповідає про настрої окупантів: «Від цих росіян я почув: «Це не наша війна!» І хоч ще не всі так вважають, тепер все стало ясно. Уже очевидно, що перемоги не буде. І я не розумію прихильників війни: ви готові посилати в бій нових солдатів? Ви розповідаєте про добровольців і волонтерів, так, вони є. Але після перших боїв кількість тих, хто прибув сюди добровільно, скорочується вдесятеро! Не перебільшую і хочу запитати: хоч один наш добровольчий підрозділ відзначився із кращого боку?»

У донецьких інтернет-групах поширили цей допис і навіть розпочали дискусію на заборонену і небезпечну тему. Більшість авторів суперечки роблять висновок про неминучість поразки рф.

«Чи зможемо ми у воєнний спосіб звалити Україну? Зараз і в найближчій перспективі — ні. Ми вже не можемо навіть поповзти вперед, перетворюючи на бахмути все на своєму шляху. Що залишається рф? Увійти найближчим часом у фазу, яка найбільш не вигідна Україні: ні війни, ні миру. У нашій реальності справа дійде до перемир’я», — сумно визнає крах агресивної геополітики кремля один з дописувачів.

Про безглуздість подальшої війни і необхідність переговорів каже ще один донедавна войовничий прихильник пуйла: «Ви хочете продовжити горе місцевим жителям, руйнування міст і сіл, марні смерті наших солдатів? І даремно, бо все має закінчитися миром і політичними умовами. І що раніше, то краще».

Не випадково згадую свіжу риторику персон, які півтора року тому поширювали «правду» про непереможність і велич «другої у світі», а тепер, перевзуваючись на ходу, «сво» попри кремлівське табу називають війною. Уже майже програною війною. І вони не бояться розправи, хоч ще недавно такі думки й тексти обернулися б для них судовим вироком за дискредитацію зс рф, кремля, його безнадійно неадекватного лідера та «українську пропаганду».

Звідси висновок: у ворога вже настільки критична ситуація, що навіть ідеологи на передовій інформаційного фронту безкарно плещуть язиками і пишуть далеко не те, «що треба». Пишуть у тилу поки що окупованих українських територій під гуркіт фронту, що поступово і невпинно наближається.

Було і є спекотно та нервово

Після визволення села Роботине Сили оборони зміцнюють відбиті в рашистів позиції та просуваються до наступного села Новопрокопівка і в напрямку до Очеретуватого.

«Бої тривають на схід і південний схід від Роботиного. Орки намагаються контратакувати: пробували нашу оборону на ділянках від Копані до Роботиного. Зустрічні бої — поблизу села Вербове», — повідомили в телеграмі бійці 46 оаембр ЗСУ.

Реально оцінюючи ситуацію, наші захисники кажуть про зосередження великої кількості українських та ворожих підрозділів на цій ділянці, що призводить до хаотизації боїв.

«Лінія бойового зіткнення і раніше не мала чіткого обрису, а зараз це посилилося перенасиченням сил і засобів на одному напрямку по обидва боки окопу. Тиждень буде спекотним і нервовим. Почалася війна флангів», — стверджують воїни.

Про причину нервового волання рашистських «воєнкорів» стримано повідомили і в Міністерстві оборони. «Визволено Роботине, і далі наші війська рухаються на південний схід від цього села і на південь від Нової Токмачки. Це напрямки Наводанилівки, Новопрокопівки та Очеретуватого. Це напрямки, на яких просуваються наші Збройні сили, незважаючи на шалений опір ворога. Там суцільне мінування, бетонні укриття. Ворог кидає на ці напрямки всі свої сили і зазнає там величезних втрат», — підтверджує заступниця міністра оборони Ганна Маляр.

Варто ще раз нагадати: українські Сили оборони під час наступальних операцій зуміли досягти тактично важливих успіхів, долаючи одну із найскладніших ліній оборонних позицій, які ретельно підготували загарбники. рашисти, зазнаючи невдач і втрат, перекинули туди підкріплення: з Луганщини прибули частини елітної 76 гвардійської десантно-штурмової дивізії, а з Херсонської області — підрозділів 7 гвардійської  дивізії.

«Ворог заздалегідь знав про контрнаступ ЗСУ і підготував багатоешелоновану оборону: не просто траншеї, а добре укріплені райони, де навіть подбали про підземні ходи. На певних ділянках було до 10 тисяч мінно-вибухових полів — протитанкових та протипіхотних засобів. Вони мали чітку рядність і були хаотично розкидані на місцевості», — розповів офіцер 47 омбр Дмитро Поліщук.

Насамкінець. Визволення Роботиного та інших невеликих населених пунктів відкриває шлях на місто Токмак, до якого попереду два десятки кілометрів важких боїв. Над перетвореним окупантами на грізну фортецю і логістичний хаб для військ рф населеним пунктом нависла загроза оточення. Тож вересень буде дуже спекотним. Втрачаючи стратегічно важливі території, живу силу, боєприпаси й техніку, вороги з усіх сил намагаються втримати залишки іміджу непереможності давно другої в Україні армії, що тримається здебільшого на примітивних пропагандистських штампах. Зневіру та розгубленість, близькі до паніки серед орків, підтверджує й недавнє повідомлення: з «неприступного» Токмака вже почали евакуацію окупаційної адміністрації та інших органів «влади».