Ще років із 10—15 тому на Сумщині гарбузи займали хоч і не останні, однак і не передові позиції в наборі сільськогосподарських культур, вирощуваних на місцевих ланах. Однак цей овочевий родич поступово почав набирати популярності й аграрного авторитету після того, як 2018-го кілька прихильників цієї культури створили ТОВ «Млин-2018», обравши гарбузову спеціалізацію. Цьому передувала копітка робота ентузіастів-аграріїв, які не лише провели відповідні аналітичні розрахунки, а й заручилися підтримкою партнерів однієї з європейських країн, де цей овоч культивують давно й успішно. Налагодивши контакти насамперед на предмет збуту готового сухого насіння, «млинівці» взялися шукати однодумців у Сумській області, до того ж недалеко від обласного центру — орієнтовно в радіусі 100 кілометрів, оскільки цього потребує економічна  логістика.

І такі господарі знайшлися: нині з товариством тісно співпрацюють майже десяток суб’єктів господарської діяльності насамперед Сумського, Охтирського, Роменського районів, де гарбузи займають кілька сотень гектарів і кожен дає значні прибутки.

Як каже директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак, це приклад грамотного менеджменту в сучасних ринкових умовах. Адже товариство обрало одну з нішевих культур, яка тривалий час перебувала в економічній тіні, однак завдяки професіоналізму засновників вийшла на передній план і її успішно культивують у кількох господарствах.Вигода обопільна.

За словами агронома-консультанта ТОВ «Млин-2018» Миколи Басова, база товариства облаштована неподалік обласного центру у приміському селі Токарі. Вона передбачає повний набір сучасного обладнання для доведення насіння до потрібних кондицій: миття, сушіння, калібрування тощо. Звідси готове насіння відвантажують партнерам з Європи, які розраховуються за продукцію у валюті за офіційним банківським курсом, зафіксованим на час укладання відповідної угоди.  Від закордонних партнерів ТОВ здебільшого отримує голонасінний посівний матеріал, яким забезпечують сумських аграріїв. 

Микола Басов розповідає про гарбузову співпрацю докладно і захоплено, наголошуючи, що цей овоч і досі належно не поцінований в Україні. Маючи багаторічний практичний досвід роботи в овочівництві, співрозмовник  констатує значну увагу до гарбузів у багатьох країнах світу, від чого там мають економічний зиск. А ось вітчизняні аграрії, за окремими винятками на Львівщині, Херсонщині, Вінниччині, Хмельниччині  та в деяких інших областях, зациклюються на традиційних, десятками років культивованих культурах.

А це коло потрібно розмикати, що й робить «Млин-2018», пропонуючи партнерам взаємовигідну співпрацю. В укладених угодах передбачено різні тонкощі, починаючи від забезпечення насінням і закінчуючи збиранням урожаю сучасним ефективним комбайном австрійського виробництва МОТY, який придбало товариство.

Нині представники ТОВ налагоджують контакти з торішніми й новими партнерами, адже у травні потрібно висівати гарбузове насіння, щоб восени збирати плоди по 4—6 кілограмів кожен. Це означає, що один такий плід гарантує щонайменше 100—120 грамів сухого насіння, або з гектара не менш як 600—650 кілограмів. А кілограм коштує 2,3—2,5 долара.

Важлива і така деталь. Затрати на обробіток гектара гарбузів становлять 20—23 тисячі гривень, а чистий прибуток — 650—700 доларів. Ось тут час замислитися, чи варто цим займатися. 

Тростянецький варіант

Однією з перших з ТОВ почала співпрацювати Тростянецька міська об’єднана громада, ініціатива зацікавила її голову Юрія Бову. За його словами, позаторік замість того, щоб землю здати в оренду за кілька десятків тисяч гривень, створили комунальне підприємство «Агентство місцевого розвитку» і засіяли гарбузами 93 гектари. Підсумки роботи перевершили всі сподівання: чистий прибуток становив майже 1,5 мільйона гривень, а до місцевого бюджету спрямовано 325 тисяч гривень податку на прибуток.

Неймовірно, але факт: навіть торік, хоч як було важко в окупації, у громаді відвели під овоч понад 150 гектарів і одержали майже 3,5 мільйона гривень чистого прибутку, з якого сплачено 700 тисяч гривень податку. Це попри те, що на багатьох ділянках тривали бої, падали ракети і снаряди, дороги були замінованими. Тож цієї весни тут продовжуватимуть розпочату справу.

До економіки — наука

Надійним партнером товариства став колектив Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ, де позаторік уперше посіяли гарбузи на 52 гектарах. Як пояснює директор закладу доктор сільськогосподарських наук Віктор Кабанець, зацікавленість цією культурою викликана не тільки економічними, а й науковими чинниками. Адже особливості вирощування гарбузів поки що не мають фундаментальних наукових досліджень.

Хоч відомо, що цей овоч, умовно кажучи, залишає після себе на кожному гектарі добриво, еквівалентне 28—30 тоннам органіки. За нинішнього її дефіциту це надзвичайно вигідно і корисно для землі, тож і цієї весни інститут укладає угоду на співпрацю. Надто що від села Сад, в якому працює науковий заклад, до Токарів рукою подати. Це значно здешевить транспортні витрати.

А науковці закладу вивчатимуть особливості агроекологічного реагування окремих сортів — голо- і покритонасінних. Цілком можливо, що в недалекому майбутньому такі дослідження ляжуть в основу кандидатської дисертації котрогось зі співробітників.

Готуються до посівної гарбузів у фермерських господарствах «Антагро», «Діамант», ДП «Дослідне господарство «Іскра» Роменського району, окремих освітніх закладах, де також відвели земельні ділянки під гарбузи. Тобто нинішній рік стане урожайним на гарбузове насіння, яке високо цінують на світових ринках, воно знаходить практичне застосування і залишається незамінним не лише в харчовій, а й медичній, парфумерній та інших галузях промисловості.