Дворазова чемпіонка світу
Ганна Ястребова
Торік на чемпіонаті світу, який проходив у литовському місті Шауляй, українська спортсменка здобула дві золоті і одну срібну медалі. Цьогоріч підтвердила чемпіонський титул в австралійському Мельбурні. Найкращою в світі 30-річна харків’янка стала в розділі індивідуальне куміте. Власний кореспондент «УК» знайшла Ганну Ястребову в одному з найпрестижніших карате-клубів Харкова —«Тайкан».
УК. З Австралії ви повернулися дворазовою чемпіонкою світу. Який з боїв на Зеленому континенті виявився найскладнішим?
— Дуже важко було налаштуватися на стартовий поєдинок. За київським часом він починався о третій годині ночі: я ще не встигла адаптуватися до різкої зміни часових поясів. Довелося, як-то кажуть, відразу брати бика за роги — за 15 секунд арбітр зафіксував мою дострокову перемогу Я прекрасно розуміла, що на більше мене може не вистачити. На шляху до фіналу на мене чекали сильні конкурентки з Австралії, США, Італії, Сербії та Аргентини. Досить нелегко складався і фінальний поєдинок, який проходив напрочуд емоційно, за присутності великої аудиторії вболівальників. Що ж до суперниць, то вони всі демонстрували прекрасну форму, кожна з них представляла свою школу. Змагатися з ними було напрочуд цікаво.
УК. Вам, напевно, доводиться дотримуватися досить напруженого графіка тренувань та жорстких дієт. Який у вас розпорядок дня?
— Улітку я готувалася на тренувальних зборах в містечку Рибаківка Миколаївської області. Щодня вставала о сьомій годині ранку і проводила по три кількагодинних тренувань. Відновленням були сон, масаж, лазня, а мені ще допомагає море, в якому можна поніжитися. На жаль, у цьому році вода була холодна і морські процедури довелося скоротити. Однак повернулася до Харкова у хорошій формі і продовжую займатися з дітьми та готуюся до нових турнірів. Що ж до харчування, то намагаюся не вживати швидких вуглеводів —хліба, цукру, печива, макаронів, а більше налягати на каші з твердих сортів пшениць, фрукти, соки-фреш, овочі та м’ясо. Але буває й так, що їм солодке, якщо дуже вже хочеться. Головне, щоб небагато.
УК. Чому обрали саме цей, не зовсім жіночий, як прийнято думати, вид спорту?
— Карате подобалося змалечку. Дідусь і бабуся завжди брали мене із собою на відпочинок. Тоді ж часто дивилися фільми по відео, де демонстрували бойове мистецтво американські нінзя та інші бойовики. Оскільки в дитинстві я була забіякою, тато, який займався боксом і вільною боротьбою, давав мені деякі уроки. Їх я намагалася відпрацьовувати на мамі, за що заслужено отримала кілька ляпасів. Потім почала шукати інших кандидатів, на яких можна було б випробувати своє вміння.
Згодом мене віддали на плавання, яким я серйозно займалася вісім років. Паралельно ходила на музику, бальні танці й на англійський. Потім почала займатися великим тенісом, і мама жартома казала, що коли виросту, зможу скласти пару самому президентові Америки. Все, чим займалася, мені подобалося, але було якось нуднувато —я завжди поглядала на годинник, коли ж нарешті скінчиться заняття. Коли тато приходив забирати мене з танців, я скаржилась, що стомилася.
Одного разу він запитав: «А чим ти гориш»? «Карате»,— відповідаю. Очевидно з виразу мого обличчя тато зрозумів, що я кажу правду. З того часу й до сьогодні я займаюсь улюбленою справою і жодного разу не пошкодувала. А ось із тим, що карате — не жіночий вид спорту, готова посперечатися. Адже до нього входить одна дуже важлива складова — ката (демонстрація техніки). Тобто імітація бою з кількома суперниками. І в кожного руху є своя бойова розшифровка. Це настільки точні, пластичні й вивірені рухи, що, на мій погляд, і за красою і за ритмом вони нічим не гірші від танцю. Просто в них є ще таке поняття, як кіме, тобто бойовий напружений момент наприкінці кожного руху, що й відрізняє карате від танцю.
УК. Ваш чоловік і одночасно наставник також титулований спортсмен: переможець чемпіонатів світу і Європи, президент Харківської асоціації карате. Як вживаються дві сильні особистості під одним дахом?
— По перше, Олег старший від мене на п’ять років, а значить, мудріший. Мабуть, тому із самого початку ми будували свої стосунки за його, так би мовити, правилами. У залі я ніколи не дискутую з тренером, роблю те, що він говорить. А вдома буває по-різному, навіть сперечаємося, як і всі подружні пари. Але спорт нас так міцно з’єднав, що завжди знаходимо розумний компроміс у найскладніших життєвих ситуаціях.
УК. Після школи ви обрали професію, пов’язану з математикою, а вже потім навчалися в державній академії фізкультури. Тож цікаво: математика й карате — різновекторні полюси чи їх щось об’єднує ?
— Спочатку я закінчила економічний факультет університету за спеціальністю «економічна кібернетика». На той час займатися тренерською роботою не була готова не лише я, а й батьки дітей. А зараз вони ведуть до мене своїх чад, і я не бачу в їхніх очах упередження, що жінка й карате — це несумісні речі. Оскільки я добре вчилася в школі і закінчила її з золотою медаллю, обрала найпрестижніший виш, який мав забезпечити мене такою ж престижною роботою. Як показав час — не помилилася. Кібернетика дуже допомагає мені у спорті. Багато хто думає, що бій — лише для нерозумних людей. Насправді ж, у поєдинку працює, перш за все голова, а вже потім руки і ноги. Саме від голови залежить правильність вибраних рішень і алгоритмів. Тобто суперник посилає тобі інформацію і ти йому відповідаєш. На моє переконання, у кібернетики і карате багато спільного.
Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ганна ЯСТРЕБОВА. Народилася 13 квітня 1983 року в Харкові. Майстер спорту міжнародного класу, володар третього дану з карате. Дворазова чемпіонка світу Всесвітньої конфедерації карате.
Закінчила два виші — Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна та Державну академію фізичної культури. Кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної кібернетики Харківського національного економічного університету.