З Ганною познайомилися на початку 2000-х, під час кампанії проти так званих преміксів. Йшлося про півтори тисячі тонн токсичних відходів, які завезли в Закарпаття із сусідньої Угорщини і кинули просто неба. Організатори оборудки набили кишені мільйонами доларів, а сотні закарпатців поплатилися здоров’ям. Позбутися отрути вдалося тільки завдяки тиску таких небайдужих громадян, як Ганна, що волонтерила в громадській організації «Бюро екологічних розслідувань».
Під час Революції гідності Ганна Гопко була серед організаторів Громадського сектору Майдану. Далі хотів написати «а після перемоги над режимом Януковича узялася за…», та Ганна заперечила таке формулювання: «Це тільки самого диктатора в Україні немає. Система ж Кучми-Януковича нікуди не зникла. Вона модифікувалась і озброїлась риторикою Майдану. Деякі з тих, хто нині при владі, яку отримали завдяки романтикам революції (а могли сидіти в камерах), продовжують стару практику. Корупція процвітає й надалі, суди ухвалюють неправосудні рішення».
— Ганно, цікаво почути твою думку як члена Наглядової ради Національного медичного університету ім. О. О.
Богомольця про спробу екс-ректора цього вишу повернутися у крісло очільника закладу.
— Яке моральне право має очолювати провідний медичний виш країни людина, яка душила будь-які спроби своїх студентів підтримати Майдан? Людина, яка тільки офіційно отримувала мільйонну зарплату попри те, що викладачі аж ніяк не купалися у розкошах? Людина, у відомстві якої процвітали побори? Людина, діяльність якої досліджують правоохоронці у кількох кримінальних провадженнях?
Добре, що за підтримки громадськості новий ректор медуніверситету Катерина Амосова виграла апеляційний суд, добре, що рішення Печерського суду, яке відновлювало екс-ректора на посаді, визнано незаконним. Але чому це «повернення» взагалі стало можливим? Чому стало можливим таке рішення Печерського суду? А тому, що наша судова система геть прогнила. І спроби її реформувати наштовхуються на шалений спротив.
— Але ж парламент уже ухвалив закон про люстрацію суддів?
— Законопроект «Про повернення довіри до судової гілки влади» був вихолощений у коридорах Верховної Ради. (Та й цей «м’який» закон провалили б, якби з ранку до вечора під Радою не стояли активісти РПР, Автомайдану, ті чесні судді, які ще залишалися у системі.)
Однак після звільнення всіх голів судів та їхніх заступників з адміністративних посад, яке було проведено завдяки закону, стара система почала… переобирати ці кадри Януковича на ті самі посади. Переобрали майже чотири п’ятих! А ще залишаються на своїх посадах ті рядові судді, які заплямували себе ухваленням неправосудних рішень, цькували активістів Майдану, порушували права людини. До того ж саме судова система допомагає реваншеві тих, хто був і залишається опорою старого режиму.
Через суд повернувся на посаду херсонський суддя, якого звільнили через отримання стотисячного доларового хабара, через суд мало не вийшов на волю відомий убивця-нардеп Лозинський.
— І що робити?
— Треба ухвалювати законопроект №4829, який уже лежить у парламенті. Це закон, який не дасть змоги залишатися на посаді корумпованим суддям. Там ми врахували досвід квітневої спроби люстрації судів. Слово за депутатами.
— А що робити з корупцією в медичній галузі?
— На жаль, нинішній міністр охорони здоров’я Олег Мусій досі не має належної підтримки, зокрема і через квотне, а не професійне формування команди.
Плюс тотальний спротив наведенню ладу в міністерстві з усіх боків. Подивіться, наприклад, хто заступається за звільненого Мусієм директора Інституту раку. Це наближені до Януковича промосковські політики. Але є факти: в Інституті простоює дороге обладнання, мільйони пущено на вітер.
— Наскільки громадськості вдається впливати на стан речей у медичній галузі?
— Триває велика боротьба за прозорість процедур із закупівлі ліків. Без системних законів для боротьби з корупцією, без прозорості бюджетів усіх рівнів руки у громадськості будуть усе одно зв’язані. Тому ми домагаємося ухвалення у другому читанні та в цілому закону 2012А, який дасть змогу стежити за всіма витратами публічних коштів онлайн, а також включення до порядку денного та ухвалення закону 4728, який зробить відкритими реєстри нерухомості.
— Невже ти віриш, що цей склад Верховної Ради ухвалить такі закони? Адже серед депутатів багато тих, хто хоче приховати і свою власність, і рух коштів у контрольованих ними державних органах та установах? Чи спроможна нинішня система правопорядку ефективно застосовувати такі закони?
— Слово пакет не дарма фігурує у назві нашої ініціативи. Одна реформа неможлива без іншої, тому й пропонуємо відразу низку заходів. Так, нам потрібна й реформа органів правопорядку. Це законопроект 3541, який зокрема введе конкурсний підбір прокурорів, припинить безчинства щодо активістів та бізнесу. А також закон 4988 — це ще вимога Майдану, закон, яким буде закріплено персональну ідентифікацію співробітників правоохоронних органів.
Нам потрібно ухвалити новий закон про вибори народних депутатів і провести вибори за відкритими списками. А щоб олігархи не могли скупити депутатів ні оптом, ні вроздріб, пропонуємо законопроект 4846, який зробить прозорішим фінансування партій та учасників виборів.
— Судячи з ваших промовистих постерів, маєте пропозиції й щодо адмінреформи, євроінтеграції, прав людини, децентралізації, цілий блок економічних реформ. Звідки такий потенціал? Що ж таке Реанімаційний пакет реформ?
— Це громадська ініціатива, коаліція небайдужих людей, які представляють громадські організації, аналітичні центри, рухи, або які є просто фахівцями у тій чи тій галузі, бізнесменів. Ми об’єдналися, щоб створити порядок денний для влади — Кабінету Міністрів, парламенту, Президента, домогтися виконання цього порядку денного, домогтися роботи над тими пріоритетами, які дадуть змогу країні вийти з кризи.
Ми разом з іншими рухами та прогресивними політиками вже домоглися ухвалення 12 законів, серед яких закони про доступ до публічної інформації, про вищу освіту, про прозорість державних закупівель. Це дуже мало, але цих законів країна чекала роками, якщо не десятиліттями.
— Що змушує політиків дослухатися до громадськості?
— Фаховість наших експертів, професійність у захисті прав та інтересів громади, висока мотивованість наших волонтерів, актуальність пропозицій. Адже ми висловлюємо ті прагнення, якими живе суспільство. А також патріотизм та незаангажованість активістів РПР. Ми не працюємо на жодну з партій, хоч співпрацюємо з політичними силами, готовими підтримати запропонований нами порядок денний.
Скажу щиро, що частину пропонованих нами законопроектів давно розробили різні організації та ініціативи. Але не було політичної волі для їх ухвалення. За закон про прозорість державних закупівель Центр протидії корупції боровся понад два роки. Але хто б за часів Януковича його ухвалив? Закон про вищу освіту освітянське середовище обговорювало теж не один рік, та табачникам це було геть не треба. Яка незалежність вишів? Це ж не дало б керувати освітою у ручному режимі, впроваджувати московитські цінності у вищу школу.
А нові закони нині напрацьовують поступово сформовані в рамках РПР 16 робочих груп, де працює понад 150 фахівців. Ми ставимо перед собою завдання працювати за повним циклом: розробка, лобіювання, імплементація законів. Ми об’їздили 12 областей, почули людей на місцях, заручилися їхньою підтримкою. Так нам стала зрозумілою важливість таких питань, як енергоефективність, реформа ЖКГ.
У регіонах створюються групи, які формують реанімаційні пакети реформ для міст та регіонів, що працюють із місцевою владою.
— Як Реанімаційний пакет реформ співпрацює з урядом, Президентом, парламентом?
— У парламенті є міжфракційна депутатська група «Платформа реформ» з 26 депутатів. Ми проводимо з ними щотижневі зустрічі.
При Кабміні існує Центр підтримки реформ, який постійно співпрацює з двома нашими експертами-представниками. Інші наші експерти беруть участь у роботі урядових комітетів. Постійно контактуємо з Міністром Кабінету Міністрів Остапом Семераком та його заступником Андрієм Мельником. Саме тому маємо змогу оперативно організовувати зустрічі з чиновниками найвищих рангів, урядовими експертами та консультантами, керівниками державних установ. Водночас з багатьма міністрами, маючи вже спільні програми дій, працюємо прямо. Із Павлом Шереметою маємо спільне бачення дерегуляції бізнесу і разом лобіюємо наші спільні пропозиції. Активно співпрацюємо з віце-прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом з упровадження електронного врядування.
Крім законів, важливий і такий інструментарій реформ, як постанови Кабміну. І тут теж співпрацюємо. Одним із прикладів може слугувати постанова про надання адміністративних послуг.
— Ганно, чому ти відмовилася від пропозиції Президента обійняти посаду в його адміністрації — відповідального за реформи та зв’язки з громадськістю?
— Нині для країни надзвичайно важливо мати потужне громадянське суспільство. Досвід Грузії показав, що перехід усіх активістів у владу знекровлює громадянське суспільство, в країні не залишиться активу, здатного контролювати владу, робити її підзвітною, прозорою та відповідальною за інтереси суспільства.
Вірю, що цього доможемося. Суспільство вже не дозволить собою маніпулювати.
Олег ЛИСТОПАД,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ганна ГОПКО. Випускниця факультету журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Працювала на телебаченні та радіо, на волонтерських засадах й у штаті громадських організацій. У 2009 році захистила дисертацію «Екологічна публіцистика: світоглядний аспект (на прикладі українських та зарубіжних видань 1992—2008 рр.)».
Член Опікунської ради лікарні «Охматдит», координатор коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну». Член Наглядової ради Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Член правління Центру протидії корупції.