Про перспективи подальшого існування «Східного партнерства» та шанси Росії й Білорусі повернутися до демократичних принципів в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» розповіла депутат Європарламенту від Фінляндії, голова делегації ЄП у парламентській асамблеї «Східного партнерства» «Євронест» Гайді ГАУТАЛА.

Євродепутат Гайді Гаутала

— Пані Гаутала, на вашу думку, чи має ця асамблея та існування «Східного партнерства» загалом перспективу в майбутньому?

— Одна з головних проблем «Східного партнерства» нині — те, що три з шести країн, які входять до його складу (Україна, Грузія і Молдова), вже ратифікували угоди про асоціацію з ЄС, а інші три (Вірменія, Азербайджан і Білорусь) ще не можуть остаточно визначити свій статус відносин з Росією та ЄС. Нам треба зрозуміти, як відобразити ці моменти у порядку денному «Східного партнерства», щоб усі його члени мали змогу продовжувати співпрацю.

Ми не хочемо створювати прірву між Росією та ЄС, опинившись у якій,  країни  борються за те, щоб розвивати свою економіку та демократичні інституції, потерпаючи від тиску Москви.  Проте, як на мене, усі країни — члени «Східного партнерства» виявляють інтерес до продовження вже розпочатих реформ. У деяких із них цей процес швидший і легший, ніж в інших. 

До речі, я вже мала зустрічі з новообраними народними депутатами України і була вражена тим, як рішуче вони налаштовані проводити реформи, заради яких люди вийшли на Майдан. І, на мою думку, тут Євросоюз повинен робити набагато більше, щоб підтримати цей процес в Україні. Ця підтримка має стати ключовою у роботі «Східного партнерства» і не символічною, а реальною.

Завдяки асамблеї «Євронест» глави п’яти делегацій (Білорусь не бере участі у роботі «Євронесту»)  щомісяця проводять спільні зустрічі, часто спілкуються з головою Комітету Європарламенту з питань зовнішньої політики Елмаром Броком, який підтримує такий формат роботи. Завдяки цим зустрічам нам усім легше визначитися, у якому напрямку рухатися далі.

— Чи плануєте найближчим часом повертати Білорусь до діалогу з Європарламентом?

— Можливо, мені не варто цього казати, але це неважко помітити. Ідеться про те, як поводиться Білорусь в українському питанні. Ви повинні погодитися, що її позиція певною мірою заслуговує на повагу. Проте у цій державі ще існують істотні бар’єри, які необхідно усунути, щоб Мінськ міг повернутися до повноцінного діалогу з Європарламентом.

Тож, як кажуть, з обережним оптимізмом можна сказати,  що нинішній момент може виявитися вдалим, щоб відрядити до Білорусі місію Європарламенту, яка могла б зрозуміти, що відбувається у цій країні. Однак ми повинні бути дуже обережні й не забувати, що Олександр Лукашенко все ще міцно тримається за свій імідж маленького Путіна.

— Складається враження, що Євросоюз втрачає віру в те, що конфлікт на Донбасі, в який Україну втягнула Росія, можна врегулювати найближчим часом і вмовити Кремль виконувати мінські домовленості.

— Так, вторгнення Росії на українську територію триває, і ситуація справді погіршується. Є звіти про факти перекидання на схід України російської військової техніки та живої сили. Це вже ні в кого не викликає сумнівів і заперечень, окрім самої Росії.  І боюся, що конфлікт цей тривалий. 

У Брюсселі стурбовані тим, що він може перетворитися на новий заморожений конфлікт, як це сталося з Абхазією та Нагірним Карабахом. У такому разі існуватиме загроза, що політики та експерти втомляться від цієї ситуації, від браку динаміки у розв’язані проблеми. 

Проте, повірте, активність  Брюсселя в українському питанні не спадає. Принаймні, у моїй політичній групі зелених ця тема — серед найважливіших на порядку денному, а  лідер групи Ребекка Гармс — одна з найвідданіших прихильників України в Європарламенті.

— В інтересах України та ЄС — демократична Росія. Чи має Європарламент стратегічний план, як зробити Росію демократичною?

— Гадаю, тепер це надзвичайно важко. Ми бачимо, що ледь не щомісяця з’являється новий російський закон, який обмежує права громадянського суспільства та політичної опозиції.

Із 2009-го по 2011 рік я обіймала посаду голови Комітету Європарламенту з питань захисту прав людини, і тоді ми були дуже активні у співпраці з громадянським суспільством Росії та організаціями із захисту прав людини. На мою думку, ми повинні поновити цей напрям.  Моя філософія така: перед тим як ситуація змінюється на ліпше, вона, як правило, погіршується. Так змушую себе продовжувати боротися.

Гадаю, це певною мірою стосується і ситуації щодо громадянського суспільства Росії. Європарламент повинен вказувати російському керівництву на те, що багато законів, які Держдума ухвалила за останні два роки, за часи третьої каденції Путіна як президента, суперечать більшості міжнародних законів у сфері захисту прав людини. Крім того, ми повинні пам’ятати, що Росія похитнула систему європейської безпеки.

Між іншим, цього року відзначаємо 40-річчя з дня підписання заключного Гельсінського акта з питань безпеки та співробітництва в Європі. І нині виникла гостра потреба почати нову дискусію про те, як поновити систему безпеки на континенті. Адже домовленості, яких було досягнуто 1975 року, через дії Росії перетворилися на папірець, викинутий у сміттєвий кошик.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Гайді Аннелі ГАУТАЛА. Фінський політик, голова Зеленого союзу Фінляндії, від якого двічі балотувалася на посаду президента країни, екс-міністр у справах міжнародної співпраці Фінляндії, депутат Європейського парламенту кількох скликань.