ЖИТИМЕМО!
Понад 10 тисяч їхніх представників
утринадцяте зібралися на фестиваль "Дзвони Лемківщини"
Цей фестиваль неординарний. Бо це радше зустріч із долею цілого субетносу українців — лемків, а також тих співвітчизників, які мешкали в Надсянні, Підляшші та на Холмщині й зазнали від тоталітарних режимів примусового переселення із споконвічних земель.
«Столиця» переселенців
Монастириська — райцентр Тернопілля. Але його тепер називають ще й лемківською столицею. І неспроста. Як відомо, споконвіку лемки мешкали в Карпатах, мали власну говірку, духовну та матеріальну культуру. За три роки майже півмільйона з них насильно вивезли ледь не по всіх куточках України. Отямившись, через рік вони масово залишали степові краї й поверталися до Галичини, що дуже нагадувала їм рідний край. Майже 200 тис. переселенців знайшли притулок на Тернопільщині, зокрема і в Монастириському районі.
Лемківське дійство завжди починається біля районного Будинку культури. Учасники фестивалю вилаштовуються у колони й проходять ходою-парадом центральною вулицею міста, зупиняються біля пам’ятника Тарасові Шевченку, до підніжжя лягають живі квіти.
Цьогоріч на фестиваль приїхали лемки з багатьох областей України, а також з Польщі, Сербії, Словаччини. З кожним роком Бичову дедалі більше розбудовують. Тут задумали створити музей «Лемківське село», де найближчими роками постануть церква, хижі (так лемки називають хати), зокрема коваля, гончаря, млин-вітряк, а також музей Івана Мердака — видатного лемківського митця, який входив до десятки найкращих скульпторів колишнього Радянського Союзу. Скажімо, торік освятили капличку та дзвіницю, а також відбудували подвір’я лемка-∂азди. Цього року теж урочисто відчинили двері нової хижі, спорудити яку допомогли іванофранківці.
Дорога повз неї веде до Ватряного поля — місця, де відбуваються всі найголовніші заходи фестивалю. Тут збудована сцена, де виступають лемківські аматорські колективи, а також відомі українські виконавці. Приспівом усіх заходів, звісно ж, є запалення лемківської ватри (багаття). Право провести цей урочистий ритуал надали старості фестивалю Михайлові Тиханському.
.jpg)
Начальник відділу у справах сім’ї та молоді Монастириської райдержадміністрації Любов Малярська: «Вгощайтеся лемківськими стравами». Фото автора
Отоларинголог укладає словник говірки
46 років мешкає у Москві Василь Антонів. Він — знаний у наукових колах Росії та України професор-отоларинголог. Але на світ Василь Федорович прийшов на Лемківщині. Йому добігав десятий рік, як попри власну волю подалася його родина у незвідані світи. Рідну Ославицю чекала страшна доля — вона зникла з географічної мапи. Професор приїжджав кілька разів вклонитися місцю, де народився. Каже, Ославиці немає, зате є дорожній вказівник, який стоїть мов епітафія. Новим місцем проживання для переселенців Антонівих стала Полупанівка на Тернопіллі.
На фестиваль у Бичову приїжджає щороку. А ще його дорога часто веде до матері у Полупанівку. З нею розмовляє лемківською говіркою, занотовує слова, їхнє тлумачення й перекладає українською. У професора медицини виник задум скласти та видати словник лемківської говірки, аби не занапастилася вона у нинішньому глобалізованому світі.
Знахарка Марія-Мокрина
Усі 17 районів, які є в Тернопільській області, так чи інакше долучаються до проведення фестивалю, розбудови «Лемківського села». Гусятинський район облаштував намет під хату лемківської знахарки. Вперше побачив тут Мокрину Гаврилівну Щетину, яка за кілька днів зустріне свій 91 рік. Це — знаменита на Тернопіллі цілителька.
Освіту здобувала в німецькому Дрездені, а от знатися на лікарських травах навчила бабуся, яка прожила понад сто років.
Малай, бандурки, мачанка — ох, і смачнючі
Гостей свята частували лемківськими бандурками, дзядиками, мачанкою, засипаною капустою, лемішкою, пирогами (варениками), малаєм, завиванцями. Любов Ма?лярська очолює відділ у справах сім’ї та молоді Монастириської райдержадміністрації. Народилася, зрозуміло, вже на тернопільській землі, але про лемківську не забуває, відвідує. Родина її співуча, скажімо, тітка, Марія Макар, у Польщі була славетною співачкою, відзначати її 100-річчя запросили також Любов Степанівну. А ще вдома Любов Малярська постійно готує лемківські страви.
Рецепт від Любові Малярської
Аби приготувати мачанку, треба зварити курячі шлуночки й серця. Цей розсіл заправляють цибулькою. Треба ще підсмажити борошно, відтак залити його розсолом, перемішувати до однорідної маси. Подрібнені шматочки зварених курячих шлуночків і сердець вимішують разом з борошном. Вже готову страву приправляють шкварками. Чому страву називають мачанкою? Тому, що в неї вмочають хліб.