СИТУАЦІЯ
Чимало проблем дрібних агровиробників можна розв’язати на місцях
Майже 20 років тому сільський дядько, отримавши землю від держави, порушив монополію колективних господарств на виробництво агропродукції. Скептики зауважували, що без матеріальної бази він довго не протягне. Справді, у деяких фермерів поля заростали бур’янами, але більшість крок за кроком ставали на ноги. На той час фермерський рух радше мав значення «розкріпачення», бо багатогалузеві колективні господарства повністю забезпечували потреби держави в продукції, а також дбали про розвиток усього, що називали соцкультпобутом. З приходом у села великого капіталу ситуація змінилася. Тепер фермери разом з реформованими господарствами, яких стає дедалі менше, латають діри від невдалої аграрної реформи. Зокрема пом’якшують гостроту питання щодо виробництва овочевої і тваринницької продукції, працевлаштування, утримання бюджетних закладів.
На Вінниччині кількість фермерських господарств збільшується на 5% у рік. А площа угідь, які вони оброблять, за останні 5 років зросла майже удвічі! Фермерський рух не монолітний. Хто своїми мозолями зробив себе, хто працює під чиїмось патронатом, а хто народився у сорочці. Наприклад, в одному з районів за «ніч» 15 реформованих господарств стали фермерськими. Цікаво, що сьогодні помітна тенденція називати фермером кожного аграрія в організованому секторі економіки. Словник іншомовних слів за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О.Мельничука (Київ — 1974) подає таке тлумачення: «Фермер — у капіталістичних країнах орендар або власник землі, який веде на ній господарство головним чином за допомогою найманої праці». Тож у нас усі — фермери! Якщо так, то по-різному можна читати відповідний закон, згідно з яким землі запасу і резерву першочергово призначаються для створення і розширення фермерських господарств. Утім, маємо те, що маємо. А маємо, образно кажучи, човни, вітрильники, шхуни, танкери: і для кожного з цих «плавзасобів» агробізнес вигідний, і кожен хоче отримати державну підтримку (тобто кошти платників податку). Це з одного боку, а з другого — на їхній поведінці позначаються світові тенденції. На планеті, де вже голодує один мільярд осіб, потреба у продовольстві зростає і воно вже не буде дешевим. У тому числі й на внутрішньому ринку, який чутливий до світових тенденцій. Тож як працюється фермерам за ситуації, коли земля пахне грішми?
Попри всі ноу - нау, без землеміра не обійтись. Фото Володимира ЗАЇКИ
Конкуренція зростає
За даними Вінницької облдержадміністрації, в області використовувалося без обліку 60 тисяч га ріллі у рік! Та що характерно: лише фермер хоче взяти ділянку, як її з-під носа забирає спритний конкурент. «Коли громадяни звертаються у райдержадміністрації із заявами надати землю для ведення фермерського господарства, то на словах їх підтримують. Кажуть: є рішення комісії, ідіть виготовляйте документацію, але папери застряють десь у кабінетах і людина оформити землю не може», — розповіла голова обласної організації фермерів та приватних землевласників Інна Кухарчук і навела такі приклади. У с. Мончинці Калинівського району було 158 га земель запасу і резервного фонду. Віктор Шулькевич просив 42 га. Але землю швидко, без аукціону, віддали іншій людині. А ось фермер Віктор Цибульський у Чернівецькому районі зазнав рейдерської атаки. «Конкуренти агітували людей розірвати зі мною договори оренди, хоча я виконую всі зобов’язання, — розповідає він. — А згодом привезли пшеницю і намагалися роздати її людям в обмін на їхні документи, необхідні для переоформлення договорів оренди».
Фермери допомагають дитсадкам, школам, лікарням, за можливості ремонтують дороги. Разом з тим в області є приклади занепаду сіл, зруйнованих ферм, порожніх хат. «Це там, де сотні тисяч гектарів захопили земельні олігархи, — зауважила І. Кухарчук. — Якщо сьогодні є землі запасу і резерву, здані в оренду, треба знайти механізм, що давав би змогу їх використання фермерами», — впевнена вона.
Руїни взяти —проблема
Міцний фермер з Теплицького району Володимир Токарчук займається овочівництвом, садівництвом, тваринництвом. Це ті галузі, що дають сельчанам роботу. Він переконує, що сільськогосподарські двори колишніх господарств, які стоять опудалами, треба продати або здати в оренду фермерам. Слушна думка, та проблеми у нього почалися після того, як він підняв з руїн закинуту ферму. «З весни мене вже 9 разів перевіряли всі служби, які лише є. Папери у повному порядку. Та є фірма, яка реєструє договори оренди без згоди людей... Я хочу працювати, а конкуренти мене на перевірку і на суд...». Схожа проблема — у фермера з Корделівки Людмили Козир, яка орендує земельні і майнові паї сельчан. Тамтешній сільгоспвиробник навіть не думає їй передати майно. Більше того, не розраховується за нього з людьми, тобто з власниками. «Є рішення суду на користь людей. Але це не означає, що вони майно зможуть забрати», — зауважила вона.
Господарські будівлі колишніх господарств фермери хочуть використати під зерносклади, овочесховища, а ферми відремонтувати й наповнити худобою. Принагідно запитують: чи справедливо, що вартість оренди землі під рестораном і зерноскладом однакова? Фермери запропонували обласній владі купувати продукцію у дитсадки, школи, лікарні напряму через відповідні заявки райдержадміністрацій, а не через посередників. Це зекономить бюджету чималі кошти і дасть змогу планувати виробництво, що вигідно і державі, і аграрію.
За довідку викладають 8 тис. грн
Археологічний висновок на придатність земельної ділянки для ведення сільгоспвиробництва обходиться фермеру у 3-8 тис. грн. «За довідку — і такі гроші?» — зауважила Інна Кухарчук під час зустрічі фермерів з керівництвом області. Фермери скаржились на роботу судів та упереджене ставлення до них контролюючих служб. Раз перевірять — немає зауважень, потім те саме перевіряють і виявляють порушення, бо змінилося законодавство. Особливо багато питань виникає у сфері земельних відносин. Аби зареєструвати договір оренди, потрібно 7-9 місяців. Це є підставою для візиту податківців, служби по боротьбі з економічною злочинністю. «Вони висувають претензію, що земля не зареєстрована. Але ж не з нашої вини. Договори оренди ми одразу подали на реєстрацію до Держ?комзему, всю землю показуємо у статистичній звітності. Але нас усе одно знімають з фіксованого податку, треба платити прибутковий. Укладений договір має бути основою, що дає право користуватися землею, поки вона не буде зареєстрована», — переконана голова обласної організації фермерів.
ДОВІДКА «УК»
В області 1647 фермерських господарств обробляють майже 212 тис. га (або 17,4% земель сільгосппідприємств). Майже половину площі використовують 100 фермерських господарств, поле яких 500 і більше га. Решта обробляє в середньому по 61,9 га. За рік у ці господарства працевлаштовується 5,5 тис. осіб. Вінницькі фермери мають 1700 тракторів, 480 зернозбиральних комбайнів, 570 вантажівок. За останні три роки з держбюджету для їхньої підтримки в області виділено 16,8 млн грн, у т.ч. 6,8 млн — на безповоротній основі. Цьогоріч на це передбачено 1,7 млн грн.
КОМПЕТЕНТНО
Микола ДЖИГА,
голова Вінницької облдержадміністрації:
— Позиція обласної влади однозначна: підтримуватимемо фермерів як сільгоспвиробників і роботодавців на селі. Цьогоріч уперше в області прийнята «Програма розвитку особистих селянських та фермерських господарств на 2011-2015 роки», окремі заходи якої будуть профінансовані вже до кінця року. Розраховуємо, що фермерські господарства стануть надійною підмогою у забезпеченні населення овочами, гречкою, тваринницькою та іншою продукцією. Я доручив головам райдержадміністрацій налагодити прямі поставки агропродукції, виробленої фермерськими господарствами, у бюджетні і закриті заклади. Крім того, знайти можливості для передачі в оренду фермерам незатребуваних овочесховищ, які можна було б використовувати для зберігання продукції після відповідної модернізації. Адже ми збільшуватимемо в обласному центрі кількість фірмових магазинів з реалізації цієї продукції.
Щодо розширення земельних ділянок фермерських господарств за рахунок земель запасу і резерву, то це дуже складне питання. Тут багато неврегульованості. Усе впирається в чиновника — не високого, а середнього. Я вказав на ці недоліки обласному управлінню Держкомзему. Задля ефективної співпраці органів влади з фермерськими господарствами голів районних асоціацій фермерів буде включено до складу колегій РДА. Це саме зробимо і на обласному рівні. Загалом за результатами зустрічі з фермерами буде підготовлено спеціальне доручення, яке врахує їхні зауваження.
ДО РЕЧІ
Королева полів дасть 15—17 млн тонн
Галина ІЩЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ПРОГНОЗ. За даними Укргідрометцентру, аграрії зберуть цьогоріч 15 млн тонн кукурудзи, Мінагропроду — 17 млн тонн.
В Україні зберуть 17 млн тонн кукурудзи, що на 70% більше, ніж торік (10 млн т). Про це повідомив міністр аграрної політики та продовольства під час візиту на Херсонщину.
За його словами, останніми роками в світі спостерігається зростання попиту на фуражне зерно, що перевищує темпи попиту на продовольче. Тому Мінагропрод рекомендував аграріям сіяти поточного року кукурудзи на 20% більше, ніж попереднього. Як наслідок, цією культурою було засіяно 3,7 млн га (на 1 млн га більше, ніж торік).
— Враховуючи ці цифри, вже незабаром вийдемо на перші місця з експорту певної сільгосппродукції і займемо міцні позиції серед лідерів на зерновому ринку, — переконаний міністр. — Зокрема, по соняшниковій олії Україна вже сьогодні № 1 у світі — 60% світового експорту. Також будемо лідером з експорту ячменю і посядемо друге-третє місце з експорту кукурудзи.
Начальник агрометеорології Укргідрометцентру Тетяна Адаменко теж вважає, що потенціал урожаю королеви полів досить великий, але, за її прогнозами, він буде на рівні 15 млн тонн.