Народна мудрість каже, що в житті людини є три головні віхи: збудувати дім, народити сина і посадити дерево. Звісно, кожен із нас ці три складові виставляє у власній послідовності. А вона, ця послідовність, скоріш за все залежить від стартових матеріальних можливостей, які зазвичай невеликі. Скажімо, якщо посадити дерево — не проблема, то збудувати дім не те що складно, а просто дорого.
Водночас і в хаті з лободи селитися не хочеться. Тож найбільш прийнятний вихід із ситуації — державні програми житлового будівництва. Однак нині фахівці зауважують, що можливості молодіжного кредитування житла не встигають за попитом. Тому для частини молоді надія побудувати власну оселю в Україні стає примарною. І це чи не головна причина того, що хлопці та дівчата їдуть за кордон, де власний дім все ж таки придбати простіше.
Під час зустрічі за «круглим столом» «Реалізація державної житлової політики в Україні: реалії та перспективи» перший заступник голови Всеукраїнської асоціації «Укрмолодьжитло» Сергій Комнатний зауважив, що відтік за кордон молодих перспективних українців зумовлений в основному квартирним питанням. До того ж відсутність власної оселі негативно впливає на демографічну ситуацію в державі.
— Маючи ефективну нормативну базу, не маємо можливості для її реалізації, — зауважив посадовець. — Програми з молодіжного житлового будівництва фінансують за залишковим принципом. От і маємо результат.
Голова Ліги експертів України Світлана Бовсуновська зауважила, що в суспільстві неодноразово лунали пропозиції про будівництво тимчасового соціального житла без права викупу, і держава мала б підтримати цю ідею. Нині будинки зводять лише комерційні фірми, а ціна їхнього квадратного метра далеко не соціальна. На думку Світлани Бовсуновської, саме держава має перейнятися тим, щоб молоді сім’ї могли винаймати житло за доступною ціною. Це вигідно обом сторонам: молодь зможе орендувати квартиру не за «три шкури», а за прийнятною ціною; і держава матиме зиск, бо в казну капатиме копійка від оренди.
Тому, на її думку, в країні назріла необхідність реформування житлової політики. Щоправда, невідомо, коли до цього дійдуть руки. Бо, зауважила голова ліги експертів, до якої лише державної установи вона не зверталася з пропозиціями, але чула у відповідь нарікання на кризовий стан і воєнні дії у державі.
А от заступник голови спілки молодих політологів Павло Білоножко зауважує: «Чи створила держава законодавчі передумови? Так. Чи користуються люди цим правом? Ні. Всі мрії крутяться навколо дармового на кшталт: хтось має побудувати гуртожитки. А це вже вчорашній, далеко не європейський день. Пошук і застосування інноваційних шляхів — це відповідь на запитання». Він наголосив, що ми вже маємо позитивний приклад будівництва житла — кооперативи. Держава допомагає з виділенням земельної ділянки, з підключенням об’єкта до комунікацій, а далі — справа за самоорганізованими громадськими об’єднаннями. Якщо і в областях владні структури підтримають створення кооперативів, то така формула зменшення квартирної черги стане прийнятною для всієї держави.
З цим погодився голова правління молодіжного житлово-будівельного кооперативу «Барахти»Олександр Братчиков, який має досвід у цій справі. Він вважає, що існує два шляхи забезпечення українських сімей житлом. Перший — держава будує доступне житло і надає доступні кредити на нього. Другий — створення молодіжних кооперативів. Він на власному досвіді переконався, що вартість такого житла вполовину менша, ніж у комерційних будівельних фірм.
Представники банків зауважують: щоб узяти кредит під 21% річних на 20 років, сукупний дохід молодої сім’ї має становити одну тисячу доларів. А такі доходи має далеко не кожна родина. До того ж чимало українців остерігаються кредитів, у першу чергу через зависокі відсотки. З програмами молодіжного житлового кредитування працювало небагато фінансових установ, а нині їх кількість ще зменшилася. Фінансисти визнають, що без допомоги держави, без її гарантій людям буде вкрай важко вирішити житлове питання.
Від редакції. Поки на рівні посадовців різного рангу тривають пошуки шляхів, які могли б зарадити подоланню квартирного питання, висновок, вочевидь, напрошується сам по собі: порятунок потопельника поки що в руках самого потопельника. Утім, зважаючи на бажання посадовців все ж таки допомогти молодим родинам вирішити житлову проблему, сподіватимемося, що з часом квадратні метри для останніх стануть доступнішими.
Ми в Google+