ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Нетипова письменниця Ірена Коваль написала «Балерину без пуантів»

Нещодавно відбулася презентація нової книжки Ірени Коваль «Балерина без пуантів». Переклав «фантазію для дорослих дітей» Петро Таращук, в активі якого є твори Гіларі Клінтон та Тоні Блера. Видавництво «Дуліби» запропонувало подарунковий формат у чорно-білих ілюстраціях графіка та режисера Сергія Маслобойщикова. Книжку з передмовою театрознавця Валентини Грицук видано за сприянням посольства США в Україні. 

У притчі як у житті

Отже, письменниця запропонувала читачеві фантасмагоричну притчу — досить рідкісний жанр у нашій літературі. Читаючи твір, згадуєш «Маленького принца», «Алісу в Країні чудес», «Шоколадну фабрику»… В центрі оповіді балерина, яка збунтувалася проти муштри. Вона набирає зайві кілограми, але мистецтво її таке піднесене, що заважка Габріела перелітає до незвичайного лісу. Там вона зустрічається з педагогами-пройдисвітами. В своєму таборі для дітей, яких батьки запроторили на балетні тортури, вони тримають юнь у безпорадності й «гонять» гроші. Щоб визволити дітей, Габі звертається до звірів-фабрикантів, які виробляють напої. Ці антропоморфи втрапили в кризу через виснаження творчих ідей. Габі пропонує зборам директорів чудодійний натуральний екстракт в обмін на допомогу дітям з табору.

Хтось їсть себе заради мистецтва, хтось жере собі подібних задля наживи. Земне та небесне. Балет як тоталітаризм і як виснажливе мистецтво. Поневолення технічністю мистецтва та вільні ігри дитинства. Духовна сила одинака і міць командної стратегії. Солодка зваба штучного життя та звірина нагальність природного відбору. Античні та слов’янські міфологеми. Роздуми над викликами глобалізму…

У притчі сюрреалістично змальовані сцена та арена сучасного світу споживання. Комерцією стає і тіло, і жадання… Найбільш розрекламоване є найбільш шкідливим. Як розплата — втрата творчого дару і моральний занепад. Але письменниця дає героям змогу повернути втрачене завдяки розумному серцю та доброму і дієвому  розуму.

Поштовхом до «Балерини без пуантів» стала картина художника Ботеро «Товста балерина».  Автор увійшла в раму і балерина нашепотіла їй про повноту як ознаку душевної порожнечі, про тугу за  материнством і запропонувала гру в літературні жанри. Хтось фантазію для дорослих дітей читатиме як сатиру на батьків, що відкупаються від дітей, аби робити гроші і втішатися дорослими звабами без моральних орієнтирів і відповідальності…

Хтось трактуватиме притчу про летючу балерину в координатах свавільного вияву творчого потенціалу. Автор готує продовження роботи над «Балериною без пуантів» в жанрі балету та анімації.

«Маринований аристократ» не сходить зі сцени 

Ірена Коваль, яка постійно проживає у США,  відчуває відповідальність перед Україною. Письменниця — магістр англійської літератури, народилася в Німеччині, викладала в Лондоні, живе в Бостоні, років з десять була киянкою. На столичну сцену вона прорвалася на початку 2000-х. Тоді театральна рутина не встояла перед талановитою  драматургією, підкріпленою американо-українським креативом. На створення дебютної п’єси Ірену надихнув людина-театр Михайло Мельник, тепер шевченківський лауреат, та  вивчення листування Л. Толстого з дружиною уподовж 48 років. Авторка заглибилася в болісні почуття дружини генія, і в результаті  репертуар театру Івана Франка збагатився постановкою Станіслава Мойсеєва «Лев і левиця» з Богданом Ступкою в ролі графа Толстого.

Драматург не забарилася з другою п’єсою, надихнувшись акторською самобутністю Олексія Вертинського. Вистава «Маринований аристократ» дотепер робить касу в Молодому театрі. Її п’єси видали окремою книжкою, що теж нетипово.

Ірена скаржиться, що «жодні звістки про культурні події з України не доходять до Бостона. Тільки сповіщають про драми в політиці». Тож за кілька днів в Україні вона надолужує культурні враження. Письменниця відзначає, що «Остап Ступка виріс як актор… Мені сподобався Жадан своєю сатирою «Гімн демократичної молоді». Він уже бренд в українській літературі».

Нова книжка Ірени Коваль буде про людей, які не знайшли місця в новій для себе країні. Дія починається на митниці в Шереметьєво в 1969 році. Там уперше зустрічаються 27-річний брат та 21-річна сестра. Подальші події сюжету вона остерігається переповідати. Я пригадую, як жалівся мені Олесь Ульяненко, земля йому пухом, він упізнав сюжетні ходи свого роману у фільмі «Жмурки»… Ірена одночасно готує новий роман і як сценарій. Вона сподівається, що в можливому фільмі поруч з Меріл Стріп зіграють молоді українські актори.

Американець Юрій Тарнавський зневірився у публікації своїх творів українською і перейшов на англійську. Богдан Бойчук ще видає українською. Нещодавно в галереї Павла Гудімова було поставлено його віршовані твори. Ірена не втратила в собі української частки в космополітичному глобалізмі, вона прагне відбутися як українська письменниця.