ВИСТАВА

Луганські театрали завершили сезон блискучою прем’єрою 

«Де у вас безодня для вільних людей?» — таким запитанням завершує трагедію, приховану під маскою фарсу, бразильський драматург. Режисер постановки, заслужений діяч мистецтв України Володимир Московченко, стверджує, що ця вистава обрана не випадково: «Адже тема рабства сьогодні як ніколи актуальна». Воно в його трактуванні — не обов’язково зовнішня залежність і несвобода, а часто і внутрішнього характеру. Раб Езоп мав вільну душу. Аристократи вільні, але раби своїх примх. «Та щоб позбутися ярма, іноді доводиться втратити все, що у нас є, зокрема у спектаклі — і життя, і любов», — зауважує В. Московченко. 

Вистава за п’єсою бразильського драматурга Гільєрмо Фігейредо «Лисиця і виноград» розповідає про видатного байкаря Езопа, раба філософа Ксанфа. Потворна зовнішність поєднувалася в ньому з разючою мудрістю й прозорливістю, а єдиною пристрастю була жага свободи. З часом раб став першим помічником і порадником пана, навіть урятував його від ганьби перед містом. Ксанф не хоче відпускати раба на волю, але городяни змушують дарувати Езопу свободу. І тут новою перепоною на шляху до мрії стає... любов.

Прекрасна дружина Ксанфа, Клея, спочатку боялася Езопа, та поступово переймається його мудрістю і закохується в нього. Саме Клея після звільнення Езопа підкидає в його сумку золоту чашу, аби його вважали злодієм. Таким чином вона хоче повернути Езопа до Ксанфа, а значить — собі. Аристократка знає: за законом раба може покарати за такий злочин тільки його господар, а ось вільну людину чекає смерть. Вона благає Езопа сказати, що він належить Ксанфу. Кульмінаційна мить вистави —  дилема Езопа: повернутися до господаря і жити або померти вільним. Він обирає друге.

Такий цілісний характер, мудрість і духовну міць, що прорвалися крізь тисячоліття в наш час завдяки міфам і байкам, міг зіграти лише народний артист України Михайло Голубович. І це друга причина, чому Луганський обласний український музично-драматичний театр звернувся до творчості Гільєрмо Фігейредо.

«Хотілося знайти роль, яка за фактурою і психологією підійшла б Михайлу Голубовичу. Сценарій спектаклю писався спеціально під нього. Глядачі звикли бачити Голубовича переважно в революційних, вольових ролях. Езоп — абсолютно новий досвід. Але коли Михайло Васильович прочитав сценарій, він йому одразу сподобався: читав його — плакав, і грав — плакав», — каже Володимир Московченко. А сам художній керівник театру Михайло Голубович наголошує: «Езоп дуже мудрий, з особливим внутрішнім світом та ставленням до зовнішнього. У п’єсі тонкий і точний мотив нашого спільного рабства. Але головна тема — про вміння позбавлятися ярма, про людську гідність, кохання. В  Езопа є дуже хороша фраза: «Право раба — право на надію». Хоч би якою високою була ціна свободи».