Стою на Приміському залізничному вокзалі в Києві. Злий, як і десятки інших пасажирів: електричку, якою їжджу щодня, скасували — без жодних пояснень. Наступна — майже через півгодини. На платформі, звісно ж, зібралося багато людей (п’ятниця, вечір), тож коли оголосили, що фастівська прибуває на 23 колію, натовп кинувся туди. У цьому пасажиропотоці головне — вгадати, де можуть зупинитися двері вагона електрички. Лише за таких умов можна розраховувати їхати сидячи.
Мені пощастило: двері відчинилися переді мною, і до середини вагона я потрапив у числі перших пасажирів, сів біля вікна. На інших вільних місцях поблизу умостилися щасливчики. Щоб не чути невдоволення тих, хто їхатиме стоячи в проході («щоб їх отак щодня возили додому в брудних електричках»), одягаю навушники і вмикаю улюблений The Beatles. За кілька хвилин електропоїзд повільно рушає на Фастів.
За Караваєвими дачами (перша зупинка після Києва) помічаю на тлі темного вікна дівча, яке сидить по діагоналі від мене. Воно чи то щось пише, чи малює у великому блокноті. Із того, як юнка часто поглядає в мій бік, роблю висновок, що пише мій портрет. Але вдаю, що нічого не помічаю і далі слухаю музику.
Отак мовчки просидів до Боярки (майже півгодини). Коли ж дівчина згорнула блокнот, зняв навушник і попросив, щоб показала, що в неї вийшло. Вона трохи розгубилася, але повернула у мій бік блокнот: на аркуші паперу побачив як живого Крючкова із розумним задумливим поглядом.
З мене ніхто ніколи не писав портретів. І стало так приємно, що це симпатичне дівча (пізніше дізнався, що живе в селі Малютянка Києво-Святошинського району і учиться на другому курсі Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури) звернуло на мене увагу.
Пасажири по сусідству похвалили художницю й попросили, щоб вона ще когось із них намалювала. Але дівчина перепросила і сказала, що зробити це вже не встигне, бо їй потрібно виходити. Я витягнув 10 гривень (більше того вечора в кишенях не було) і попросив незнайомку... продати мені швидко виконаний портретний малюнок. На пам’ять, так би мовити.
Цей ескіз, вірите, поліпшив настрій і змусив забути про нелегке життя. Тож решту дороги їхав, як іменинник. The Beatles замовкли в навушниках, і я подумав, що в нас талановиті діти. Їх би підтримати, дати розвинути обдарування, щоби приносили користь Україні.
Згадав десятикласника Самуїла Кругляка з міста Олександрія Кіровоградської області, який, перемігши на національному етапі міжнародного конкурсу науково-технічної творчості школярів, отримав право взяти участь в Олімпіаді геніїв, що відбулася в місті Освего, штат Нью-Йорк. Серед двох тисяч юних винахідників з усього світу Самуїл завоював «бронзу» за проект «Отримання електроенергії з атмосфери»: звичайний український хлопець запропонував добувати електроенергію з повітря за допомогою штучної іонізованої хмари за рахунок сильного електричного поля, яке випромінюватиме іонізуюча вежа. За підрахунками юного винахідника, кіловат такої електроенергії коштуватиме три копійки.
Цей винахід юнак побачив уві сні ще у восьмому класі. І лише через два роки завдяки викладачам з Малої академії наук Світлані Пісковій та Сергієві Камінському втілив його в життя.
Американці одразу ж зацікавилися талановитим хлопцем: до диплома переможця Олімпіади геніїв Самуїл Кругляк отримав запрошення на безкоштовне навчання в одному з вишів США і щомісячну стипендію 700 доларів. А ось в Україні, на жаль, на роботу талановитого школяра, яка є, за словами наукового керівника секцій науково-технічної творчості та винахідництва і екологічно безпечних технологій МАН Світлани Піскової, новим словом в енергетиці, уваги не звернули.
«Ми зверталися по підтримку до місцевої влади, обласної, — поділилася пані Світлана, — розповідали всій Україні про цей винахід, який може зменшити витрати та виробництво електроенергії, але...» Самуїлу, щоправда, наукові консультанти, фахівці лабораторії МАН у Києві допомогли зібрати міні-модель установки, яка вже працює і дає результати. Але це не те. У разі запуску справжньої установки, запевнила Світлана Піскова, Кіровоградська область була б забезпечена електроенергією на 82%.
Не хотілося, щоб Самуїл Кругляк та інші українські талановиті юнаки й дівчата впроваджували свої ідеї за кордоном. Вчитися там — будь ласка (це пішло б на користь Україні): приклад — успіхи студента Київського фінансово-правового ліцею Георгія Солодка, який вступив одразу (!) до 10 вишів США. У підсумку хлопець обрав Гарвард і став однокурсником доньки екс-президента США Малії Обами.
Ось так!