У СИВУ ДАВНИНУ

Кілька днів тут гостювали учасники фестивалю «Ту Стань!», що пройшов у селі Урич на Сколівщині

А таки добре зробили, кажуть організатори шостого фестивалю середньовічної культури «Ту Стань!», що перенесли імпрезу з початку вересня на серпень, адже початок осені у Карпатах зазвичай дощовий, через що  яскраве свято втрачає барви, псує настрій, хоч і додає екстриму. Цьогорічному фестивалю погодні умови не завадили, і від жодного пункту з насиченої  програми не довелось  відмовлятися.

Місто обороняли... скелі

Це потішило учасників свята, які подолали сотні кілометрів, щоб дістатися до  бойківського села  неподалік підніжжя знаменитих Урицьких скель. Тих самих, на яких ще у ІХ столітті для захисту західних рубежів Руси — України  у сивих Бескидах  було закладено  наскельне місто — фортеця Тустань, що стала неприступною твердинею за часів князювання галицької династії Романовичів. Не здав Тустанської фортеці Великий князь, а згодом король Данило Галицький ординцям Бурундая. А вибрати місце для фортеці давнім русичам допомогла власне природа: Тустань  збудована на висоті 80 метрів, оборонними стінами для неї слугували  скелі, а де їх не було, звели дерев’яні, а пізніше муровані стіни, використавши для будівництва унікальний розчин — цем’янку (рецепт міцності якого не розголошувався).

Також до наших днів залишається загадкою, що закодували русичі у змісті петрогліфів (збереглося понад 250 таких наскельних малюнків-символів). Сучасники можуть лише здогадуватися про використання для зміцнення дерев’яних конструкцій видовбаних на могутніх скелях пазів — загалом їх близько 4 тисяч — чи забезпечення неприступної фортеці водою, видовбаним у моноліті (!) тридцятиметровим колодязем, з якого воду переливали у викладені з каменю-пісковику цистерни. Встелене гілками ялиць та засипане піском дно не лише оберігало воду від псування впродовж місяців, а й робило її лікувальною, завдяки чому під час численних і тривалих облог серед захисників фортеці не було мору. Однак час і тривалі війни спричинили руйнацію унікальної фортеці.

У давні шати мали змогу вбратися всі охочі. Фото автора

Фортеця повинна жити

А поки науковці й реставратори намагаються відтворити за проектом археолога, історика, культуролога Михайла Рожка, який, власне, й відкрив це давньоруське городище й багато зробив для його відновлення, та, на жаль, не встиг завершити розпочату справу свого життя, знищених дерев’яних укріплень, законсервувати скелі, які за останні роки почали «з’їжджати», вдихає життя у давню фортецю його син Василь Рожко — нинішній керівник Державного історико-культурного заповідника «Тустань».

— «Тустань» повинна жити, — переконує організатор фестивалю В. Рожко. — Саме  з метою відродження традицій  в Уричі  проводяться фестивалі. Упродовж 2011 року на території історико-культурного заповідника їх уже відбулося кілька. Тож цікаві дійства дали змогу сучасникам, заклопотаним  щоденними турботами і проблемами, поринути  в епоху лицарства, коли Україна  була сильною державою, а Тустань — неприступною фортецею.

Імпровізованим полчищам ординців і цього разу не вдалося «взяти штурмом» давню фортецю: запалені факели, палаючі стріли були безсилими проти хоробрих захисників. Зате вміло відбитий оборонцями наскельного міста штурм став апогеєм свята, за яким активно спостерігали мешканці спеціально закладеного реконструкторами на фестивальні дні середньовічного містечка. Втім, усі, хто прибув в Урич, мали змогу випробувати себе в ролі оборонців давньоруської твердині: обладунки для бою (шоломи,  мечі, щити,  сокири) і дитячі копії зброї охочі могли придбати у крамарів.

Родзинкою цьогорічної імпрези стало лазерне шоу — витанцьовуючи на шпилях скель, лазери «вибудовували» на них обриси давньої фортеці. Упродовж свята не бракувало  розваг, а музика,  інструменти,  побут,  наїдки і напої, якими частували гостей,  дихало автентикою. А коли вечірні сутінки огорнули середньовічне містечко, всі  пішли до танцю. Танцювали, хто як умів: реконструктори, що приїхали з клубів різних міст України, зокрема Львова, Харкова, зачаровували  ритмами і  пластикою давніх танців, решта — імпровізували.

Розважали гостей Тустані й майстри-ремісники. Тут можна було придбати глиняний посуд щойно із печі,  різноманітні прикраси. А  дітей  розважали жартівливі скоморохи. Не бракувало й спортивних змагань. Найсміливіші пробували пройти по колоді, яка рухається, видертися на височезний стовп або від душі погамселити одне одного палицями з… поролону.