Нова модель оптового енергоринку передбачає перехід на прямі договори між виробниками та споживачами електроенергії. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк доручив міністру енергетики та вугільної промисловості Володимиру Демчишину підготувати та провести тестування роботи ринку електроенергії в режимі прямих договорів уже восени 2015 року.
.jpg)
Вимушене відстрочення
Мета реформування — відтворити європейську модель енергоринку, головні принципи якої полягають у вільній конкуренції та відсутності «ручного» регулювання. Тобто влада не матиме права встановлювати тарифи на електроенергію та втручатися у стосунки виробників та споживачів електроенергії. Структура включатиме не лише ринок прямих договорів, а й ринок на добу вперед, внутрішньодобовий та балансуючий ринки, головною ознакою яких стане вільне ціноутворення. Організація її роботи — справа не з простих. Особливість функціонування ринку в тому, що електроенергія — це товар, який не можна складувати, його потрібно спожити одночасно з виробництвом.
На початку липня в Міненерговугілля презентували нову модель енергоринку — законопроект під назвою «Про ринок електроенергії». Після обговорення з громадськістю уряд спрямує його до парламенту. Цей документ поєднав у собі два чинні закони: «Про електроенергетику», що чинний з 1997 року, та ухвалений 2013 року — «Про основи функціонування ринку електроенергії України». Законопроект оприлюднено на сайті Міненерговугілля (mpe.kmu.gov.ua) — фахівці й експерти можуть робити свої зауваження і пропозиції.
Західні експерти пильно стежать за перспективами реформування нашого енергоринку, адже Україна зобов’язалась реалізувати одну з ключових директив ЄС про правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії.
На думку фахівців, законопроект про нову модель енергоринку цікавий, але потребує доопрацювання. Головне, щоб цей процес знову не затягли надовго. Зокрема чинний закон передбачав запуск ринку прямих договорів із липня 2017 року, а тепер доведеться його відстрочити на чотири роки.
Дії нинішньої влади — під пильним контролем громадських організацій та експертних інституцій, які активно підштовхують її до реформування енергоринку. Експерти вважають, що Україна має визначитися, яким чином розвивати свої енергомережі щонайменше до 2024 року та виявити перешкоди, що заважають інвестуванню в розвиток енергетики.
Нові можливості для споживачів
Запровадження прямих договорів передбачає можливість для промислових споживачів електроенергії купувати цей товар безпосередньо у виробників — атомних, теплових та інших електростанцій. Водночас нинішня модель дає змогу купувати електроенергію лише в обленерго чи незалежних постачальників, які придбавають цей товар на оптовому енергоринку України (тобто у єдиного продавця — ДП «Енергоринок») за ціною, встановленою державним регулятором, а саме Національною комісією з питань регулювання енергетики та комунальних послуг.
Скажімо, наприкінці червня середня ціна продажу товару від «Енергоатому» в гуртовий енергоринок становила 42,3 копійки за кВт-год., тоді як теплові електростанції продавали свій товар майже по 85 коп. Виробники, що працюють за «зеленим тарифом» (малі ГЕС, вітро- й сонячні електростанції), продають свій товар на енергоринку за ціною від 2,8 гривні за кВт-год. до майже 10,4 гривні. Споживачі, звісно, не купуватимуть товар у десятки разів дорожчий порівняно з АЕС, тому альтернативна енергетика потребує суттєвих дотацій від держави.
Новий закон має збалансувати інтереси всіх виробників електроенергії. «На першому етапі державний регулятор запровадить певні обмеження, які унеможливлять демпінгування ціни. Для атомної енергетики на ринку прямих договорів можуть встановлювати певні квоти на продаж електроенергії деяким потужним виробникам», — повідомила «УК» Світлана Голікова, член Стратегічної ради Київського інституту енергетичних досліджень, один з експертів, які розробляли модель реформування енергоринку.
«Щодо чинного закону можу сказати, що нині реально діють лише 2 статті: про експорт електроенергії та введення надзвичайного стану в електроенергетиці. Це була одна з вимог Енергетичного співтовариства», — повідомила вона. І додала, що презентований нещодавно законопроект «Про ринок електроенергії» не суперечить раніше ухваленому документу.
Чому вигідна лібералізація
Покупці електроенергії давно прагнуть перейти на прямі договори, адже це дасть змогу вільно обирати того постачальника електроенергії, який запропонує нижчу ціну. Саме це стане стимулом для конкуренції тим виробникам, обладнання яких потребує модернізації, адже висока ціна на їхній товар свідчить про неефективне виробництво (це не стосується альтернативної енергетики, яка ще довго потребуватиме державних преференцій). Прихід західних інвесторів у нашу енергетику стане можливим лише за умови реформування ринку електроенергії.
Концепцію про реформування гуртового ринку електроенергії з метою переходу до моделі двосторонніх контрактів (ринок на добу наперед) балансуючого ринку Кабінет Міністрів ухвалив ще восени 2002 року, але влада штучно гальмувала цей процес. Водночас давно назріла необхідність реформування оптового енергоринку України, побудованого за принципом англійського пулу: всю електроенергію продають в єдиний «казан», звідки її купують енергопостачальні компанії, а кошти за певним алгоритмом розподіляє оператор ринку ДП «Енергоринок» між усіма учасниками ринку. Часто попередня влада зловживала ручним режимом управління на користь наближених структур. За таких умов інтеграція з європейською енергосистемою просто не можлива.
Ресурси енергоринку — колосальні: за даними ДП «Енергоринок», у 2014 році з оптового ринку купили електроенергії на суму майже 162 мільярди гривень. Це на 6% менше, ніж у 2013-му.
На більшості європейських і світових енергетичних ринків торги проводять на спеціалізованих електроенергетичних біржах. І там найважливіший критерій визначення ціни — рівень ліквідності ринку: що вища ліквідність, то нижчі ціни.
У грудні 2010 року Україна приєдналася до європейського Енергетичного співтовариства (ЕС), взявши на себе зобов’язання щодо імплементації Другого й Третього енергетичних пакетів. Головна вимога ЕС — обов’язкова дерегуляція та лібералізація електроенергетики з наступним об’єднанням локальних ринків у єдиний ринок — ENTSO-E (об’єднує операторів 23 країн).
Для України це відкриває нові перспективи, які вимагають відповідальності в питанні реформування національного енергетичного сектору, який планується інтегрувати з енергоринком ENTSO-E. В Європі дуже високі вимоги до якості та надійності роботи єдиної європейської енергосистеми. Самі це і стало орієнтиром для запровадження в Україні.
Отримати доступ до лібералізованого енергоринку Європи вигідно тому, що за поставлену продукцію там платять вчасно та ще й твердою валютою. Але перш ніж це стане можливим, потрібно модернізувати надто зношені потужності наших енергокомпаній, електричних підстанцій, ліній електропередач.
Наталка ПРУДКА
для «Урядового кур’єра»