Хотілося б вірити, що тему щойно обнародуваного опитування - чи почуваємось ми щасливими - соціологам підказала весна. Та з огляду на малоприємні відсотки наявності цього обов'язкового для щоденного уживання "продукту" у наших співвітчизників з'являються підстави для сумнівів. В уяві малюється звична останнім часом картина. Змучені кількагодинним ходінням уже не квадратними метрами, а гектарами торговельних площ громадяни зрештою ступають у так званий контрольний коридор, де з певним полегшенням під музику касового апарата вивільняють свої гаманці від їхнього вмісту.
Можливо, і не слід було перейматися цим серйозно, та озвучена соціологами цифра, що майже третина українців бачить щастя лише в грошах ( і, відповідно, придбаних на них речах і продуктах, навіть тоді, коли це їй конче не потрібно) видається надто симптоматичною. Як і те, що вона майже дорівнює радощам людей від міцного здоров'я (34 відсотки) та втричі перевищує віковічне прагнення нашого народу до духовних цінностей.
Ще гірше з любов'ю і дружбою: вони на останньому місці цього невеселого рейтингу. Й це в час, коли природа вже прокинулася від зимової сплячки і, як співається в українській народній гаївці, "з-під кожного листа травичка пророста". Сумніваюся, і край!
То, можливо, рівень щастя напряму залежить від сумлінності того, хто замовляє те чи те соцопитування? А ще від нашого з вами бажання бути щасливими, думати про хороше і робити добро. Отримувати задоволення від споглядання дивовижного світанку, слухання чудової джазової музики, перечитування улюблених поезій Лесі Українки, щирого неголосного спілкування зі старими друзями.
Скажете, цього замало? Тоді згадаймо "гормон задоволення" від щоденної, протягом години оздоровчої гімнастики, легкість від чудодійних дихальних вправ, наснагу від пробіжки найближчим парком. А скільки незабутніх моментів подарує прогулянка весняним лісом, де все переповнене відчуттям швидкого оновлення, вже співають синички і парує земля на узвишші.
Й ось ви після такої зустрічі з природою переповнені враженнями повертаєтеся додому, а назустріч... соціолог. І видається він вже не молодиком з фальшивою рекламною посмішкою, а просто веселим приємним хлопцем, з яким хочеться поділитися своїми радощами. Тож відсотки опитування разюче змінюються. Щонайменше, вони переконливо утверджують у суспільстві не пригніченість від безконечного нав'язливого шопінгу, а життєстверджуючу думку: "Не в грошах щастя!"