Те, що тарифи на комунальні послуги зростають щодень, ні для кого не секрет. Якість тих послуг аж ніяк не поліпшується, а ось ціна збільшується. І весь час вигадують щось новеньке. Нині плату за транспортування газу відокремили від загальної плати за користування ним. Зі споживачами це питання не обговорювали, нас просто поставили перед фактом, що тепер маємо платити ще більше. А хто не погодиться, із часом ще й пеню за прострочення платежу вноситиме.

Днями прочитала у фейсбуці, що на часі подорожчання електроенергії. Адже буцімто дуже мало її ми виробляємо, тому навіть заплановано купувати її в держави-агресора, аби перекрити хоч якось наші потреби. І борги у споживачів захмарні, люди просто не хочуть платити за те, чим користуються. Тож, щоб накрутити нам хвоста, планують і у платіжці за електроенергію відокремити її постачання до наших будинків та квартир і плату за користування. А ще — періодично вимикати споживачам електрику, щоб знали та звикали. Розумію, що не всій інформації, яку поширюють сумнівні автори в інтернеті, можна довіряти. Однак…

Останнім часом чи не щотижня чомусь саме у вихідні в моєму будинку, старенькій хрущовці неподалік центру столиці, стали без будь-яких попереджень вимикати електрику. Приблизно з дев’ятої-десятої ранку і до четвертої-п’ятої дня. Що саме відбувається, оператори аварійки пояснити не можуть: «Та то у вас у квартирі, напевно, просто пробки вибило. Краще слідкуйте за своїми приладами».

А за кілька годин, коли світло так і не з’явилося: «Таки-так, є відключення, але про причини нас не повідомили. Як і про те, коли постачання електроенергії має відновитися. Очікуйте і сподівайтеся на краще!» Такі ж оптимістичні люди, коли самі сидять при світлі.

А як немає електрики, то, зрозуміло, нічого й не увімкнути: ні пральної машини, ні телевізора, ні комп’ютера, ні пилососа. І старенький холодильник іржавіє, бо зовсім не на користь йому такі позапланові розморожування. І йдуть люди цілими родинами гуляти до найближчого парку, бо чим іще себе розважити у вихідний день? Може, це й добре для здоров’я і родинного клімату, а також налагоджування спілкування між сусідами. Та в багатьох, переконана, на цей час були плани, які просто зриваються.

Але ж не тільки це. Спостерегла, що ліхтарі, які увечері й вночі мають освітлювати вулиці мікрорайону, останнім часом вмикають не завжди. Тобто одного вечора світло є, потім кілька вечорів-ночей немає, а потім знову можуть увімкнути. Від чого це залежить, у районній керуючій компанії, до фахівців якої зверталася із цим запитанням, пояснити не змогли: «Може, десь стався збій. Але ж відновили. То й добре. Чого вам іще?»

А район у нас і так більш ніж криміногенний. До цього спричиняється близькість до радіоринку. На жаль, чи не щодня надходить інформація, що на одній вулиці людину пограбували, на другій побили, а на третій — зламали й обікрали машину, познімали колеса та дзеркала або й зовсім викрали. Навіть бойові гранати вибухають у під’їздах, і стрілянину зчиняють просто серед вулиці. А те, що немає освітлення тротуарів і дворів, аж ніяк не робить ситуацію кращою. Лише навпаки.

Не на користь здоров’ю блукати в темряві тротуарами чи дворами, де комунальники позривали та порозкидали здоровенні уламки асфальту та порозкопували глибоченні ями, намагаючись дістатися до застарілих теплокомунікацій, які навіть серед такої аномально теплої зими виходять із ладу.

І чомусь зазвичай розривають вони ті ями швидко й вправно. А зворотного процесу доводиться очікувати у кращому разі місяцями. А якщо літня людина з ціпком чи матуся з візком повертається ввечері таким тротуаром додому? Смеркає ж нині вже о четвертій.

Проте остаточно мені урвався терпець, коли днями вийшла на балкон і побачила, що ті наші тротуарні ліхтарі, в яких останнім часом світла вночі не допросишся, усі, принаймні вздовж нашої вулиці скільки сягало око, чомусь світилися. Посеред білого дня! Кому? Навіщо? Де логіка? І тривало це неподобство не одну годину. Та обурювало це чомусь, мабуть, тільки мене. Адже люди ходили під тими ліхтарями і просто не звертали уваги.

До речі, таку саму ситуацію спостерігала недавно в Маріїнському парку, де прогулювалася в обідню перерву. Перша година дня, а ліхтарі світять. Кому? Навіщо? І солідні люди в той час там-таки свіжим повітрям дихали — депутати з помічниками. Та жодному з них навіть на думку не спало, що це таке.

Тож так я і не зрозуміла: замало в нас тої електрики чи таки забагато? І чому так виходить, що її немає вночі, коли потрібна, зате на вулиці серед білого дня є? А може, річ у тім, що просто немає на це все неподобство справжніх господарів, які б нарешті навели лад?