У Закарпатській області кожен очільник лісомисливської галузі (за останні двадцять років її розвиток сталістю, на жаль, не вирізнявся) більш ніж на рік-півтора на посаді не затримувався. Після багатьох призначень і відставок на посаду начальника галузевого управління призначено Валерія Мургу. Він свого часу вже керував лісогосподарським комплексом краю (2005—2010 роки). Можливо, йому з другої спроби вдасться зробити більше. Сподівання великі.
— Цю галузь розглядають через збільшувальне скло, адже в ній зосереджено наше найбільше багатство — ліс. У медіа-просторі зрідка натрапляємо на глибокий аналіз проблем лісокористування, досить часто випускають критичні стріли на нашу адресу, але ще частіше зустрічаються нічим не підтверджені замовні матеріали, — каже новопризначений посадовець. — Разом із колегами-управлінцями доводитимемо, що керівниками лісового господарства працюють чесні люди, і діють вони прозоро.
Валерій Мурга додає, що залучать громадських активістів і разом з ними виявлятимуть порушення, шукатимуть виходи зі складних ситуацій. Для цього в управлінні створюють громадську раду. Вже провели збори ініціативної групи, на черзі — установчі збори.
Зіграв на випередження
У лісовому господарстві життя потекло по-іншому після того, як Верховна Рада України ухвалила Закон «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів». Цей документ обмежує експорт необробленої деревини.
Закон набирає чинності 1 листопада цього року, тож наближення цієї дати спровокувало різке збільшення обсягів вивезення кругляку за кордон. Голова Закарпатської облдерж?ад?міністрації Ген?надій Москаль зіграв на випередження. В останній день серпня своїм розпорядженням запропонував управлінню лісового та мисливського господарства тимчасово припинити видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів, заготовлених на території області, та виготовлених із них пиломатеріалів для експортних операцій. Тобто на експорт накладено табу.
Після цього вивезення необробленої деревини із Закарпаття за кордон різко скоротилося: за даними митниці, порівняно із серпнем у вересні воно зменшилося на 90%.
Думи про… дрова
Підприємці, які робили ставку на експорт кругляку, тепер переймаються джерелами своїх доходів. Багато з них мають намір налагоджувати виробництво з переробки деревини.
— Перезавантаження галузі — неминуча реальність, — каже начальник галузевого управління Валерій Мурга. — Державним підприємствам, які мають досить скромні фінансові можливості, тепер доведеться нелегко.
В управлінні нарікають на справжні причини незадовільного стану виробничої бази держлісгоспів. Свого часу після реорганізації лісового комплексу всі виробничі потужності передали лісокомбінатам. Зокрема меблеве виробництво, деревообробну галузь, лісохімію, транспорт, нижні склади, залізничні тупики, заготівельну техніку. Новостворені структури — лісгоспи — не отримали нічого.
Лісокомбінати, після того як їх прибрали до рук спритні ділки, пішли у безвість: виробничі лінії, транспорт, навіть історичну вузькоколійку порізали на брухт.
Державним підприємствам залишилося хіба що згадувати колишню велич лісогосподарської галузі краю і починати з нуля. За двадцять років, що минули з часу створення держлісгоспів, лише Мукачівський з надпотугами придбав лінію первинної обробки деревини. Втім, вона фізично та морально вже застаріла.
Обгрунтовані сподівання в державних підприємствах покладають на потреби населення в дровах для опалення, виготовлення пелетів, паливної тріски тощо. Споживачі «дерев’яних» гігакалорій активно запасаються цими видами палива на зиму.
Але варто реально оцінювати ситуацію. Населення гірських районів, жителі глибинки користувалися дровами й раніше, тож особливого ажіотажу годі очікувати. Покупці з інших областей готові брати закарпатські дрова, але автоперевезення за сотні кілометрів роблять їх занадто дорогими.
Сорочка латана-перелатана
З існуючих 18 держлісгоспів області лише вісім роблять первинну обробку деревини. В середньому це 16 тисяч кубометрів кругляку або 1,2% обсягів заготівлі, рентабельність виробництва становить 1—3,6%. Продукцію держпідприємств використовують переважно для власних потреб. На експорт не йде нічого.
Цехи — це зазвичай дерев’яні навіси. Винятки — Мукачівський і Свалявський лісгоспи, Ясінянське лісомисливське підприємство.
Стабільність роботи держпідприємств забезпечує майстерність працівників, які повертають до життя занепалу техніку, транспортні засоби. Обладнання ремонтують і латають як бідний сорочку. Йдеться не про підвищення продуктивності праці завдяки оновленню ресурсної бази, перехід на більш ефективні виробничі технології, а про звичайне виживання.
Державне фінансування лісогосподарських робіт щоразу зменшували, але планових заходів з відтворення лісових масивів, створення нових високопродуктивних насаджень ніхто не відміняв! Ці роботи лише на 8—10% забезпечують коштом державного бюджету, решту потреб підприємства покривають за власний рахунок.
Від держави — протекціонізм
Обнадіює те, що обсяги відтворення лісових масивів усе-таки зростають. При цьому лісгоспи забезпечують зарплату лісовій охороні, здійснюють обов’язкові платежі до бюджету.
Дотепер основним джерелом фінансування робіт у лісі була реалізація заготовленої держлісгоспами деревини. За умов закритого вікна для кругляку на кордоні, обмеженого попиту на нього всередині країни статки у лісгоспів навряд чи збільшаться. Тож цим підприємствам нині доведеться куди складніше, ніж приватним фірмам.
Нестандартні кроки для оздоровлення фінансової ситуації у держлісгоспах, здоровий протекціонізм, допоки лісгоспи не обзаведуться власними переробними потужностями, вкрай потрібні. Саме таке ставлення до підприємств, що працюють на державу, здатне вдихнути в них друге життя, а заразом — зберегти животворну силу карпатських лісів.
КОМПЕТЕНТНО
Озброймося напрацюваннями європейців!
Юрій ДЕРБАЛЬ, експерт із питань лісового господарства та довкілля ГО «Агентство сприяння сталому розвитку Карпатського регіону «ФОРЗА»:
— Мені неодноразово доводилося бувати в Німеччині, де за кількасот літ накопичили багатющий досвід. Корисно порівняти досягнення цієї країни з нашими.
Дві держави мають співставні площі лісів. Але лісогосподарники Німеччини заготовляють зі своїх угідь утричі більше деревини, ніж ми, і отримують вигоду від лісокористування у десятки разів більшу, ніж українці.
Лісові угіддя Німеччини — основа для розвитку багатьох суміжних секторів економіки. Приміром, валова додана вартість заготовленої лісодеревини у цій країні сягає у середньому 2,3 мільярда доларів за рік, в Україні ж ледь перевищує 400 мільйонів. Обсяг первинної деревообробки німецькими підприємствами становить 9,3 мільярда доларів, у нас — 350 мільйонів. У виробництві целюлози для паперу розрив між двома країнами ще більший: якщо там отримують від цієї підгалузі 12 мільярдів доларів, то у нас — 326 мільйонів.
У Німеччині лісове господарство розглядають нерозривно з отриманням насіннєвого і посадкового матеріалу, ягід і грибів, лікарської сировини. А ще ж є продукція мисливства (вироби з рогів і шкіри, м’ясо мисливських тварин), лісовий туризм і рекреація. Доходи від цієї діяльності перевищують мільярд доларів щорічно.
Згадані сектори (або ж кластери) розвиваються поряд з тими, що збільшують додану вартість продукції із деревини завдяки її глибокій переробці: меблевим, столярним, теслярним, паркетним виробництвами, дерев’яним домобудівництвом, біоенергетикою тощо.
Німцям усі лісові сектори разом забезпечують понад 23 мільярди доларів на рік, нам — усього мільярд з лишком.
У європейців слід багато чому вчитися. Інакше можливу вигоду від використання потенціалу лісів втрачатимемо й надалі.
Невичерпним ресурсом треба вміло користуватися
Микола БІГУН, перший начальник управління лісами Закарпатської .jpg)
облдержадміністрації, заслуженийприродоохоронець України:
— У лісозаготівлях, у деревообробній та суміжних галузях області на початку 1990-х були зайняті близько 50 тисяч працівників, нині їхня кількість скоротилася вдесятеро. Тоді працювали 14 лісокомбінатів, 31 деревообробне підприємство, зокрема чимало потужних меблевих виробництв. Тепер гарнітури випускають в обмеженій кількості приватники (в основному заготовки — для них). Це теж непогано, адже створюється додаткова вартість, без отримання якої немає сенсу вивозити деревину за кордон.
Але конче потрібно ставити на потік меблеве виробництво, налагоджувати глибоку переробку деревини й державними підприємствами. Створенням умов для пільгового кредитування, іншими формами сприяння держлісгоспам мала б опікуватися держава.
У структурі державних органів влади за недавніх часів функціонували два міністерства: лісового господарства та лісових галузей, а також лісової та деревообробної промисловості. А тепер маємо лише агентство, підпорядковане Міністерству аграрної політики. Це не відповідає потенційним можливостям лісового господарства, його вагомості в житті країни.
Ліс — це невичерпне джерело доходів за умілого його використання. Він спроможний прогодувати і нас, і наступні покоління.