Перший заступник голови
Луганської облдержадміністрації
Едуард ЛОЗОВСЬКИЙ

 

 

 

 

Директор НДІ соціально-
трудових відносин
Міністерства соціальної політики
Сергій МЕЛЬНИК 

Первомайськ, Лисичанськ, Свердловськ — одразу у кількох містах Луганщини сталися конфлікти, пов’язані з бажанням людей захистити своє право на труд. Ситуація загострюється тим, що в області через щільність населення, концентрацію трудових ресурсів більшість жителів трудилися на одному-двох бюджетоутворюючих підприємствах. Завдяки зусиллям представників обласної влади влаштовані «пожежні» заходи в кожному з названих випадків – проведені переговори з інвесторами первомайської шахти «Марія Глибока» і зараз гірники вже працюють у новій лаві; власник Лисичанського нафтопереробного заводу «Роснафта» виділив кошти на утримання підприємства навіть за умов зупинки основного виробництва; акціонери склозаводу «Пролетарій» пришвидшили модернізацію потужностей, аби завод запрацював на повну силу, а ситуацію щодо боргів із зарплати на Свердловському машинобудівному заводі зараз вивчає прокуратура області. Але ясно, що на ринок праці в цій індустріальній області України чекають кардинальні зміни.

Яким бачать його перспективи представники області та дослідники, на прохання кореспондента «Урядового кур’єра» розповідають перший заступник голови облдержадміністрації Едуард Лозовський та директор НДІ соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики Сергій Мельник.

Кому потрібні майстри з кувалдою? Фото з сайту Луганської обласної ради

— За офіційною статистикою, показник безробіття в області не перевищує 1,5%. У той же час керівники краю говорять про 45% офіційно не зайнятого працездатного населення. Яка думка вчених?

Сергій МЕЛЬНИК: Точної статистики ринку праці немає. Отримати справжню картину можна тільки через проведення анонімних репрезентативних соціологічних досліджень. Статистика ж свідчить, що загальна кількість зареєстрованих в обласній службі зайнятості безробітних за станом на кінець квітня порівняно з аналогічним періодом минулого року зросла на 13,9% і становить 20 538 осіб.

Кількість вільних робочих місць, заявлених роботодавцями в службу зайнятості на кінець квітня 2013-го, на 38,9% менша, ніж на 1 травня минулого року. На одне вільне робоче місце в Луганській області претендує 9 осіб, що майже вдвічі більше, ніж минулого року. У регіональному розрізі коливання значення цього показника залишається дуже великим, і становить від 2 осіб — у Луганську, до 261 людини — у Троїцькому районі.

— Під час колегії облдержадміністрації були названі тривожні цифри безробіття в краї. За п’ять останніх років область втратила близько 160 тисяч робочих місць через падіння обсягів промислового виробництва. Виходить, що майже цілі міста «втрачають» кошти для існування?

Едуард ЛОЗОВСЬКИЙ: Ці цифри свідчать скоріше не про рівень безробіття, а про тіньовий ринок праці. Бо, з одного боку, ми спостерігаємо нібито безробіття, а з іншого — відзначаємо зростання вкладів населення в банках, покупок супутникових систем та дорогих автомобілів.

Ситуація із зайнятістю населення виявилася складнішою, ніж здавалося на перший погляд. З одного боку, депресивна ситуація в багатьох містах області, де були закриті шахти, втрачені робочі місця в багатьох галузях, не тільки у вугільній промисловості, а й у машинобудуванні, металообробці, транспорті, — тобто тих, що обслуговували видобуток вугілля.

Але, з іншого боку, ми відзначаємо й серйозну проблематику в сільському господарстві. Вона пов’язана вже не з депресивністю, а з модернізацією. Коли входить серйозний бізнес у село, впроваджуються найсучасніші технології й використання високопродуктивної техніки, технологічних способів роботи, вони вимагають менших витрат ручної праці, ніж це було раніше.

— Який же вихід із ситуації?

Е.Л.: Тут виходить, що, з одного боку, скорочується зайнятість у традиційних центрах виробництва, з іншого — виникає потреба в робочій силі зовсім іншої якості. Тому проблема зайнятості — це проблема ефективного розподілу продуктивних сил.

Напевно, сьогодні нам не потрібно такої кількості фахівців, наприклад, у металургії або машинобудуванні, вугільній промисловості. Але потрібна велика кількість фахівців у агросекторі, щоправда, іншого профілю, ніж той, який пропонують сьогодні.

Наведу конкретний приклад. Сьогодні в область заходить ряд європейських компаній із виробництва садово-ягідної продукції, зокрема полуниці. Це високооплачувана ручна праця. Потрібні сотні людей на догляд за полуницею, інвестор готовий платити високу зарплату. Але з кадрами проблема. І справа тут не в оплаті, і навіть не в умовах праці — просто немає бажаючих трудитися.

Можна скільки завгодно згадувати старі добрі часи, але світ іде вперед, виникають нові виробництва, галузі промисловості, нові професії. Усе це вимагає іншої кваліфікації працівників та іншої структури зайнятості. Вимагає від робітників (не тільки від управлінців) іншої компетенції.

— Отже ринок праці буде перебудовано таким чином, що в ньому вже не знайдеться місця моно-містам, які колись були головними в області? Що пропонують розробники проекту обласної програми зайнятості до 2017 року?

Е.Л.: Нинішній проект кардинально відрізняється від попередніх: у ньому не буде еквілібристики цифр. Тобто важлива не кількість створюваних робочих місць, а де конкретно вони будуть існувати, на яких саме підприємствах. Що влада має зробити, аби таке підприємство успішно запрацювало? Яку підтримку потрібно надати? Ми будемо докладати великих зусиль, аби показати бізнесу, що найбільш комфортно й безпечно працювати в Україні на Луганщині, вигідніше, ніж в інших областях і навіть сусідніх країнах.

— Акції протесту показали, що при виникненні проблем із роботою підприємства, де є приватний інвестор, люди вимагають повернути завод (шахту) у державну власність. Але хіба ця форма власності є найбільш ефективною в нинішніх економічних умовах?

С.М.: Ми розробили, і запропонували модель народного підприємства в рамках напрямку соціальної відповідальності бізнесу. Суть акціонерного товариства працівників (народного підприємства) полягає в тому, що акціонерами тут виступають тільки працівники, акції між ними розподіляються за результатами праці пропорційно одержуваної заробітної плати. Це в принципі виключає експлуатацію людини людиною й найманий характер праці, бо купити трудові акції стороннім громадянам практично не можна. Така форма господарювання вже позитивно зарекомендувала себе й у США, і в Росії.

Думаю, що вона була б корисна для впровадження й у нашій країні.

— Багато чого з того, що відбувається на ринку праці, пояснюється макроекономічними тенденціями у світовій економіці. Чи можна за таких умов подолати безробіття в окремо взятому регіоні країни?

С.М.: Але багато чого залежить і від специфіки розвитку економіки Луганщини. Зараз край дуже залежить від великих підприємств, від фінансових корпорацій, банків, а такого елемента, як регіональний протекціонізм тут вкрай мало. Цю модель слід міняти, а виправити ситуацію на ринку праці окремо взятого регіону теж можна.

Коротко формула зусиль могла б мати такий вигляд: регіональна внутрішньообласна кооперація. Тобто необхідний пошук власних ресурсів, створення серверів, посередництво щодо того, аби замикати виробництво в області й, таким чином, сприяти підвищенню економічної активності. Елементи регіонального протекціонізму, тобто допомога влади бізнесу. Створення народних підприємств, по суті, передавання до комунальної власності територій колишніх заводів для подальшої їхньої трансформації та передавання малому й середньому бізнесу. Реальна, а не формальна, участь місцевої влади у виконанні й розміщенні держзамовлення на підготовку кадрів, підтримка навчальних закладів, які готові вести підготовку (перепідготовку) населення для потреб роботодавця в стислі терміни. І, нарешті, розробка стратегій щодо розвитку ринку праці та програм зайнятості методом розрахунків знизу, з урахуванням пропозицій роботодавців та результатів соцопитувань, щоб визначити очікування людей, і своєчасно позначити заходи запобіжного характеру.

Олена ОСОБОВА, «Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ "УК"

Едуард ЛОЗОВСЬКИЙ. Після закінчення Ворошиловградського машинобудівного інституту в 1987 році отримав кваліфікацію економіста. Пройшов шлях від бухгалтера виробничого об’єднання «Ворошиловградтепловоз» до голови правління АБ «Укркомунбанк». Кандидат економічних наук. Член правління Земельного банку України.

Депутат Луганської обласної ради 5-го скликання. З 23 квітня 2010 року призначений на посаду першого заступника голови Луганської обласної державної адміністрації.

***

Сергій МЕЛЬНИК. Після закінчення в 1986 році Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка пройшов у державній установі НДІ соціально-трудових відносин шлях від рядового наукового співробітника до директора інституту. Має понад 250 публікацій, за останні п’ять років був розробником 10 законопроектів, 12 довідників кваліфікаційних характеристик. Заслужений економіст України. Член Міжвідомчої комісії з питань подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу при Раді національної безпеки і оборони України.