Цього року 1 вересня згадували, що 80 років тому почалася Друга світова війна. У Дніпрі на зустрічах із школярами, які починають новий навчальний рік, візьмуть слово й чорнобильці Соборного району, проголошуючи власну місію миротворчості від імені старшого покоління. Ми винайшли зброю, яка долає ворогів миру, не проливаючи ні краплини нічиєї крові. Ця зброя — слово і діло.
Діяльність районної організації в місті Дніпрі на видноті. Спорудили методом народної будови пам’ятник героям — ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У той саме спосіб і книжку «Я пам’ятник собі…» подужали. А нинішньої весни підготували документальний мінісеріал «Чорнобиль-33» зі спогадів героїв тих подій. Фільми «Територія пам’яті серця» та «Чорнобильські мотиви» — це інтерактив, який працюватиме на різні аудиторії, тому що ми відкриті, закликаємо сприйняти нашу правду. Говорити з екрана учасники тих подій мають навіть тоді, коли вже особисто не зможуть прийти в аудиторії. Як і ті члени редколегії, що в наших виданнях у чорних рамках.
80 років минуло з початку Другої світової, але пам’ятаємо і про події, коли світ уже на фінішній прямій до проголошення жаданого миру пережив ще дві трагедії через застосування нової на той час зброї. У ті дні, коли вже було зрозуміло, хто переможе, Хіросиму і Нагасакі вразили атомні бомби. Що то було? Експеримент чи демонстрація сили?
Ми, ті, хто пережив Чорнобиль, не все знаємо про фінальні події Другої світової війни, але добре розуміємо жахливий вплив на людей і планету невидимої сили атома. Чорнобильська трагедія увійшла в наше життя назавжди. Тоді, у квітні 1986 року, пожежу на 4-му блоці загасили, вогонь не перекинувся на три діючі й ще не придатний до експлуатації п’ятий блок. У першій декаді травня запобігли черговому ексцесу, якого, на щастя Богу, не сталося. Згадуємо ті події, бо дуже хочемо, щоб не просто пам’ятали про них. Набагато важливіше людям усвідомити, наскільки небезпечне їхнє панівне «Я» у контактах зі складними й надскладними технологіями.
А ще цими днями хочемо донести до сучасників правду про війну в Україні. З одного боку, про бойові дії на сході і смерті наших синів, а з іншого — про території, нашпиговані радіоактивними й техногенними предметами, готовими нагадати про себе в будь-яку мить. Важко спрогнозувати отруйну силу зруйнованих підприємств і затоплених шахт на сході, однак тільки на розмінування Донбасу, за підрахунками спеціалістів, потрібно 15—20 років.
Ми, автори проєкту «Територія пам’яті серця», звертаємося до чорнобильців усіх країн, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із закликом виступити спільною миротворчою силою проти війни в Україні. Свого часу ми врятували світ від ядерної катастрофи не задля того, щоб обвалитися в пекло нині.
Створені нами фільми й супровід до них передано президентові Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Володимирові Війтову. Сподіваємося, що наші напрацювання використають і поширять. Працюємо над новими проєктами, які зберігають важливі сторінки історії країни. Ми впевнені, що небайдужих людей і громадські організації мають не тільки почути, а й підтримати на державному рівні.
Наталія АБРОСИМОВА,
директор ПОГ «Чорнобилець Придніпров’я»,
для «Урядового кур’єра»