ФОТОФАКТ
Сіно в копиці — й землі легше, каже народна мудрість. Традиційно заготівлю починають у перший вівторок Петрівського посту. Кожен господар намагається якомога швидше впоратись з роботою, зважаючи на погодні умови і наближення жнив. Відтак ті, хто мав сінокоси на далекій відстані чи значні угіддя, що потребували додаткової робочої сили, влаштовували толоки.
Крім косарів, на толоки виїздили жінки та дівчата. Вони розпушували сіно, щоб швидше сохло, згрібали його і складали в копички. Цей процес називався порушинами. Працювали увесь світловий день. А щоб якось скрасити тяжку працю, намагалися розвеселити себе піснями-петрівочками.
І хоч косовиця припадала на піст, та це не заважало парубкам поглядати, як справується та чи та дівчина, щоб опісля засватати не лише гарну, а й роботящу.