Добре відома всім формула H2O, здавалося б, уже не приховує ніяких секретів. Але насправді найвідоміша у світі
рідина ще містить у собі безліч таємниць, розгадати які не до снаги навіть ученим. Серед них одна вражає особливо: частина науковців стверджує, що вода має таку властивість, як... пам’ять. Важко обійти справді чудодійні властивості цього «божества», як називав воду, приміром, Антуан де Сент-Екзюпері. Не можна й оминути ще одного висловлювання відомого вченого Луї Пастера, який застерігав: «З водою ми випиваємо 90% наших хвороб».
Чинники ризику
Як підрахували науковці, людина випиває за своє життя близько 35 тонн води. Якщо ж поставити за мету й очистити таку кількість рідини, що тече з водогону, то в результаті одержимо 420 склянок солей і забруднювачів. Це водне «сміття» осідає в наших суглобах, судинах, органах, не даючи змоги їм нормально функціонувати.
Близько 80% усіх інфекційних хвороб і навіть деякі онкопатології пов’язані з водою. До виникнення пухлин може спричинити не лише споживання забрудненої нітратами води (якщо їх вміст хоча б удвічі перевищує нормативи). Великі мінуси має й узвичаєна система знезараження питної води — хлорування, під час якої можуть утворюватися канцерогенні хлорвмісні сполуки. Ще одним (і досить вагомим) чинником ризику, як наголошував недавно на засіданні місцевого прес-клубу заступник головного державного санітарного лікаря Черкаської області Володимир Папач, є стан застарілих водогінних мереж, які є джерелом додаткового мікробного забруднення, перенасичення води солями важких металів.
На Черкащині, як дослідила санітарна служба, у поверхневі води (які є провідними у водопостачанні Черкас, Умані, Корсуня, Звенигородки й інших населених пунктів) щорічно скидають до 10 мільйонів кубометрів неочищених або недоочищених стічних вод. Відповідно, 17% усіх проведених торік двох тисяч проб води з поверхневих джерел водопостачання не відповідали нормам питної води.
Не краща ситуація і в сільській місцевості, де традиційно п’ють із криниць. Як засвідчили дослідження криничної води, 40% проб (із 2000) не відповідали вимогам за санітарно-хімічними показниками, 15 — за мікробіологічними показниками. Особливо турбує забруднення криничної води нітратами — понад 40% має їх значно більше, ніж передбачено нормативами. Це особливо небезпечно для дітей до трьох років: якщо під час вигодовування використовується вода, забруднена нітратами, виникає так зване кисневе голодування (нітрати у шлунку перетворюються в нітрити, які перетворюють гемоглобін на метгемоглобін, що призводить до порушення дихальної функції). А це може призвести до смерті дитини. Приватні криниці не підлягають державному нагляду, тож за якістю води мають стежити самі споживачі, які можуть перевірити якість води у своїх криницях у лабораторіях СЕС (вартість дослідження близько 20 гривень).
Стосовно ж привізної води, яку купуємо (таких підприємців СЕС перевіряє не планово, а лише за зверненнями споживачів), то порушення виявляли в облаштуванні свердловин, утриманні автомобілів для транспортування води та дотриманні гігієни людей, які доставляють воду.
Пити, щоб жити
— Ми є те, що ми п’ємо, — підкреслила лікар гастроентерологічного відділення першої Черкаської міської лікарні Лілія Загородня. — Жоден біохімічний процес в організмі не відбувається без участі води. Коли ж порушуються процеси метаболізму, це пришвидшує старіння організму. Добова потреба дорослої людини — до трьох літрів чистої питної води. Тож крім чаю, соків та компотів, людина повинна вживати щодня хоча б півтора літра звичайної води. У разі інтоксикації організму рекомендуємо збільшувати кількість води — під час грипу, гострих ретровірусних інфекцій, оскільки вона виводить токсини з організму. Недостатнє вживання води може викликати появу хронічних колітів, холециститів, холецистопанкреатитів, жовчокам’яних хвороб.
Не радять лікарі зловживати й дистильованою водою, позбавленою мікроелементів, що повинні регулярно надходити в організм. Як не рекомендують вживати газованих напоїв, які подразнюють слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що призводить до появи гастродуоденітів.
Тим же, хто купує привізну воду, медики радять звертати увагу на те, що вона може забруднюватися під час видобування і транспортування. Тому найбезпечніше купувати воду з діжок, виготовлених із харчової нержавіючої сталі та обладнаних харчовим пластиком.
— Люди чомусь вважають, що артезіанською водою є будь-яка, видобута з-під землі. Насправді такою може вважатися лише вода з глибинної свердловини, — зазначив підприємець Сергій Кукушкін, який реалізовує воду. — Залежно від залягання глибина свердловини може становити від 15 до 200 метрів. Приміром, глибина нашої —
17 метрів, вона розміщена в екологічно чистій зоні в селі Думанці Черкаського району, вода пройшла всі необхідні випробування, за відгуками споживачів — смачна. У ній немає надлишку солей, разом з тим склад оптимальний за мікроелементами. До речі, для первинного дослідження жорсткості води в домашніх умовах я раджу використовувати солемір TDS (ми також його використовуємо). Опустивши цей компактний прилад у склянку води, кожен може виміряти загальну жорсткість води, вміст у ній солей і мінералів. Свердловина розміщена на відстані, безпечній від можливих джерел забруднень, огороджена й цілодобово охороняється.
Крім того, ми щотижня віддаємо проби води на бактеріологічний аналіз. Хочу підкреслити, що так повинен чинити кожен підприємець, який реалізовує привізну воду, тож слід вимагати у продавців свідоцтво якості й останні результати лабораторних досліджень води, а також санітарний паспорт на автотранспорт.
Надходять інвестиції з Європи
Забезпечення населення України якісною питною водою з роками не кращає. За офіційними даними Міністерства охорони здоров’я, вода, яку ми п’ємо, містить 10—30% шкідливих для здоров’я людини домішок. Практично всі поверхневі джерела водопостачання України впродовж останніх десятиріч інтенсивно забруднювалися. На Дніпрі, головній українській водній артерії, розміщено 50 великих промислових центрів, чотири атомні електростанції, десятки тисяч підприємств промислового і сільськогосподарського профілю. Крім того, Дніпро забезпечує десятки великих зрошувальних систем — усі вони беруть воду, скидаючи назад промислові і каналізаційні відходи. Через слабке очищення стічних вод надходження забруднених стоків у поверхневі водойми не зменшується, хоч використання води порівняно з початком 1990-х років більш ніж удвічі зменшилося.
Серед потужних забруднювачів поверхневих вод — і комунальні підприємства міст. За даними Мінрегіону, устаткування підприємств централізованого водопостачання і каналізаційних систем зношене більш як на 62%.
Де ж вихід із цієї ситуації? Як вважають в Асоціації питної води України, оскільки на реалізацію заходів національної програми «Питна вода» в держави бракує коштів, влада разом з представниками бізнесу повинні долучитися до реконструкції водогонів. Вода, яка йде від насосних станцій, забруднюється у старих зношених трубах, тож у першу чергу, вважають фахівці, потрібно інвестувати в системи додаткового очищення в дитсадках, школах і лікарнях. Такі інвестиції з Європи вже надходять. На 2014 — 2020 роки заплановано проект Європейського інвестиційного банку на 800 мільйонів євро, який стосуватиметься поліпшення водопостачання, водовідведення та енергоефективності цього сектору. Розпочався «водний» проект Світового банку. Він охоплює 14 міст від Одеси й Харкова до Калуша та Дрогобича. У деяких населених пунктах уже замінили десятки кілометрів водогонів і реконструювали близько чотирьохсот насосних станцій. Забруднення і втрати води від цього знизилися на кілька відсотків.
Разом з тим, як констатував кілька місяців тому в Черкасах міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Темник, залишаються деякі проблеми, які потребують негайного розв’я?зання. Значна кількість людей не має належного доступу до якісної питної води. Лише 64% населення забезпечено централізованим водопостачанням, 8—9% отримують воду за графіком, частина населення споживає воду ненормативної якості. Рік у рік погіршується технічний стан систем централізованого водопостачання та водовідведення, що негативно вливає на якісні показники питної води.
За останні десять років обсяги ремонтних робіт зменшилися майже вчетверо. Як наслідок, кількість аварій на мережах досягла двох одиниць за рік на один кілометр, що на порядок перевищує аналогічні показники в європейських країнах. Чверть водопровідних очисних споруд відпрацювала нормативний термін амортизації, зазначив міністр. Все це, за його словами, призводить до великих втрат на виробництві, зростання собівартості послуг та додаткового навантаження на споживачів. Геннадій Темник зауважив, що всі ці проблеми мають системний характер і потребують застосування комплексного підходу до їх розв’язання. Міністерство визначило основні напрямки роботи, спрямовані на забезпечення населення якісною питною водою.
Останнім часом і українські санітарні норми щодо якості води наближаються до норм, що чинні у країнах ЄС. Разом з тим, як зауважують багато споживачів, нам потрібні не європейські норми чи стандарти, а чиста здорова вода з крана чи криниці. Нині ж контраст між тим, що п’ють у Європі, а що в Україні, просто разючий.
Отож поки ми не почнемо ставитися до питної води як до «божества», як до субстанції, яка забезпечує саме наше існування, доти й ситуація залишатиметься критичною.
Ми в Google+