Справді, чого це раптом? Відтоді як Чернівецька облрада ухвалила оскаржуване рішення, минуло 15 років. І тут з’являється журналістка, яка заявляє: мовляв, рішення незаконне — вона просить Чернівецький окружний адміністративний суд узгодити у правовому полі ситуацію в області із землекористуванням. «Де були прокурори з їхнім наглядом за дотриманням законодавства, врешті, голови агрофірм, яких безпосередньо стосується це питання? Чому вони не відреагували на порушення закону?» — допитувався служитель Феміди.
Не моє завдання оцінювати дії співробітників прокуратури і керівників сільськогосподарських підприємств. Попереду і з’ясування ролі в історії з агролісами багатьох нинішніх обласних високопосадовців.
А історія така. У червні 2000 року Чернівецька облрада, перевищивши свої повноваження, позбавила агроформування краю права користування землями лісового фонду. Для гірських районів це означало (так перегодом і вийшло) руйнацію агросектору, який за відсутності в горах ріллі традиційно має лісово-пастирський характер виробничо-економічних взаємин. Дії депутатів облради призвели до того, що в горах зникли колись процвітаючі тваринницькі ферми; полонинами, порослими чагарниками, сирітськи бродять нечисленні отари; працьовиті гуцули шукають заробіток у світах, а старші люди на самоті виживають у спустошених селах і хуторах.
Місцеві бюджети територіальних громад взагалі вмерли б без субвенцій і дотацій з області й столиці. А все тому, що держспецлісгоспи АПК, отримавши у 2000 році від Чернівецької облради щедрий дарунок у вигляді 67,8 тисячі гектарів лісових угідь, досі користуються ними без правовстановлюючих документів, а відтак — не сплачують належним чином земельного податку, що є базовим для скарбниць сільських територій. Але дивним чином ані керівники місцевих органів самоврядування, ані господарі кабінетів районних структур виконавчої та представницької влади не цікавляться питаннями недоотримання бюджетних надходжень. Вперто не бачать вони і тіньових фінансових схем, коли з елітних рубок головного користування держспецлісгоспи звітують про 45% дров, тоді як за європейськими нормами в таких самих за природним потенціалом лісах вихід дров’яної деревини становить усього 10%.
Під час свого журналістського розслідування написала на цю тему не одну статтю, підкріплену коментарями спеціалістів, статистичними даними, наголошуючи, що повернення землекористування у правове русло стане не тільки торжеством закону, але й поштовхом до економічного і соціального розвитку гірських сіл і селищ. «Хай там журналісти пишуть собі що хочуть: молоти словами — це їхня робота!» — на одному із засідань статечно махнув у мій бік рукою секретар постійної комісії Чернівецької облради з питань природокористування та земельних відносин, який у нульові роки також доклав зусиль до позбавлення гірських агропідприємств основного засобу виробництва — землі.
Це було останньою краплею, яка змусила перевести журналістську діяльність від споглядальності та описовості до конкретних дій. Тобто, за знаменитим тезисом про Фейєрбаха, не лише пояснювати дійсність, але й змінювати її. Позов до Чернівецького окружного адміністративного суду, підготовлений досвідченим адвокатом Денисом Дадукевичем, на основі пред’явлених беззаперечних доказів (суд з ними погодився) містив вимогу відновити режим публічного правопорядку та законності й скасувати незаконне рішення Чернівецької обласної ради.
Але представники відповідача судове засідання проігнорували. «Керівництво дало мені вказівку на суд не йти», — зізналася начальник юридичного відділу облради Марія Єленич.
На суді ж левову частку часу присвятили з’ясуванню мого особистого інтересу в цій справі: «Жодних меркантильних чинників, ваша честь. Тільки професійна честь, повага до закону і громадянська позиція поновити справедливість».
Проте так і не змогла донести вартовим закону суто процесуальний момент — об’єктивність обставин, через які порушила строки подання позовної заяви, прокинувшись аж через 15 років після ухваленого депутатами облради одіозного рішення. Як розповів мені нинішній голова Путильської облради Микола Шевчук (тоді — керівник Путильської райдержадміністрації), це був вимушений крок — передати колишні колгоспні ліси під захист озброєної охорони спеціалізованих держлісгоспів. Закинуті під час земельної реформи ліси незаконно вирубали під корінь мало не самі правоохоронці.
Тож, окрім подальших судових засідань, не завадить, певно, провести і суспільно важливі диспути на теми «Що робити з безпринципними посадовцями?» і «Чи може влада «вибивати» протизаконні дії іншими протизаконними діями?»
Ми в Google+