Виставка із символічною назвою «Два крила» працює у відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського. Ініціювала її за підтримки департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації комунальна установа «Обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи» Полтавської обласної ради.

Зачарована красою

Олена Коршунова — майстриня художньої вишивки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат полтавської міської премії імені В.Г. Короленка, нагороджена Почесною грамотою Полтавської обласної ради. Носій елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія виконання вишивки білим по білому міста Решетилівка», внесеного до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. 

Творчий шлях розпочала з навчання в Решетилівському художньому професійно-технічному училищі, де, зачарована красою вишивки, опановувала тонкощі майстерності у відомих художників та майстрів цього традиційного виду мистецтв. Працювала на місцевій колись потужній фабриці художніх виробів. 

У творчих роботах продовжує художні традиції полтавської вишивки й використовує рослинну орнаментику українського бароко. Створює високомистецькі обрядові та святкові рушники, сукні в етностилі, традиційні чоловічі й жіночі сорочки. Неодноразово представляла мистецтво Полтавщини на міжнародних художніх виставках та етнофестивалях у Польщі, Білорусі, Італії. Постійна учасниця обласних культурно-мистецьких заходів, виставок та фестивалів, які організовує наш центр. 

Презентуючи власний творчий доробок під час культурно-мистецьких заходів, Олена Коршунова проводить майстер-класи для всіх, хто  цікавиться народною творчістю, щедро ділиться знаннями та вмінням. Живе і творить у Решетилівці.

З Оленою  та її творчістю я знайома понад десять років. І щоразу, коли бачу її роботи, захоплююся й дивуюся її майстерності та фантазії, як уперше. Вона володіє надзвичайно високою технікою вишивки, і це не лише моя думка. Професіонали, заслужені майстри теж високо оцінюють її майстерність і твори. У вишивках пані Олени лицьова частина та виворіт однакові, бувало, коли в музеях співробітники вішали їх зворотним боком, — таке в неї досконале, чисте, майстерне виконання. Вона все робить з любов’ю, каже: «Лице — то для людей, а виворіт — для Бога». 

Особливо вражає фантазія Олени у створенні візерунків. Вона всі їх придумує сама, і ці візерунки казкові. Ось квітка з різними пелюстками, а за квіткою — вигадливий листочок, за листочком в’ються пагони та вусики барвінку чи хмелю. Ці візерунки перегукуються з давнім козацьким шитвом, майже повністю, рівномірно й делікатно заповнюють всю площину виробу. 

Олена вишиває білим по білому, в сіро-сріблястій гамі, червоно-чорній. Але неперевершена її кольорова вишивка, подібна до барокового шитва, в ній з великим смаком поєднано багато теплих відтінків брунатного, вохристого, зеленкуватого, сіро-блакитного. Вишивка Олени схожа із квітучим садом, у якому ростуть різнобарвні квіти, поєднані природою в гармонійний букет.

В основі доробку — народна традиція

Анастасія Пилипенко — художниця — майстер художньої кераміки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат полтавської міської премії імені В.Г. Короленка (2018), лауреат премії в галузі образотворчого мистецтва «Решетилівські дивотвори» 2019 року. 

Вона навчалася у Решетилівській школі мистецтв, 2011-го закінчила Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя, а 2014-го — Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка. Дипломну роботу виконувала у Сергія Журавлева. Молода перспективна майстриня — авторка персональних виставок у Решетилівці, Миргороді, Полтаві, постійна учасниця всеукраїнської виставки «Кращий твір року», яку проводить Національна спілка майстрів народного мистецтва України.

Анастасія народилася у творчій сім’ї, з дитинства оточена маминими ескізами, замальовками, вишивками. Розповіла, що коли її мама працювала на фабриці художніх виробів, вона малою бігала і гралася серед верстатів і величних килимів, які ткали працівники фабрики. 

Усі ці враження дитинства відобразися у творчості. Чарівні звірі та птахи на її картинах добрі, лагідні й барвисті. Кожна пір’їнка пташки — то вигадливий візерунок, кожен котик — фантасмагоричні квіти. Анастасія прекрасно вишиває й виконує разом з мамою великі мистецькі твори — масштабні скатертини і традиційні триметрові весільні рушники. Проте малювання — це основа її творчого шляху, у творах Анастасії вражає вишукана деталізація, фантазія й унікальний авторський погляд. Проте народна традиція — в основі всього творчого доробку мисткині. Основні споконвічні прийоми малюнка на склі стали для Анастасії покликом до розвитку і глибшого дослідження цієї царини народної творчості. Кожен глядач, поринаючи у творчий здобуток Анастасії, стає частиною картини, її фантазійні малюнки сіють зерня квітів у душі кожного й забирають із собою у світ українського малюнка.

Чужого научаються і свого не цураються

Мати й дочка художниці присвятили виставку власного творчого доробку 30-річчю Незалежності України, тому що цей рік знаковий для обох: Анастасія — ровесниця Незалежності, народилася 1991-го, а Олена нещодавно відсвяткувала 50-річчя.

На переконання відвідувачів, окраса виставки — скатертина «Родинний затишок» розміром 3х1,5 метра, виконана двосторонньою вишивкою, рушниковими швами і художньою гладдю. Створюючи малюнок, майстрині спиралися на музейні зразки давньої полтавської вишивки, творчо їх опрацьовуючи. Так було створено авторські фантазійні квіти і птахів, виконані у традиційній стилістиці полтавської орнаментики.

На відкриття виставки «Два крила» завітали колеги майстринь, члени обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Це було невимушене спілкування єдиної дружної творчої родини. Голова осередку заслужений майстер народної творчості України Євген Пілюгін не лише розповів про шлях творчого становлення майстринь, а й згадав цікаві випадки з життя спілчан. 

Присутні зазначили, що Полтавський осередок спілки майстрів славиться творчими династіями. Характерна його риса нині — те, що молодь продовжує мистецьку справу батьків і, залишаючись у руслі народного мистецтва,  шукає і знаходить власні шлях та мову самовираження.