За кілька днів почнеться навчальний рік. Як до нього підготувалися на Полтавщині та чим він буде особливим, «Урядовому кур’єру» розповідає директор департаменту освіти і науки Полтавської ОДА Олена ХАРЧЕНКО.

Де вкладають кошти, там і краща база

— Олено Вікторівно, скільки учнів, які навчаються за програмою Нової української школи, цьогоріч в області сяде за парти?

— Приємно, що всі освітні заклади Полтавщини готові до нового навчального року. Успішно триває освітня реформа. Цьогоріч Новою українською школою в області буде охоплено 30 тисяч дітей, з них майже половина — першокласники, а для учнів чотирьох пілотних шкіл Полтавщини  (Полтава, Кременчук, Горішні Плавні та Решетилівка) це вже третій рік роботи в НУШ.

617 закладів загальної середньої освіти почнуть роботу. Позаторік їх налічувалось 675. А кількість дітей за цей час збільшилася із 128 тисяч до 135 тисяч. Це свідчить про те, що зменшується кількість малокомплектних шкіл, створюються опорні школи. За три роки їх кількість збільшилася із 3 до 52. А до кінця року плануємо  61.

Тобто дотримуємося стратегії розвитку нового освітнього простору Полтавської області щодо створення опорних шкіл, розробленого департаментом спільно з науковцями та органами управління освітою райдержадміністрацій і об’єднаних територіальних громад.

Дуже важливо, щоб дитина як здобувач освіти, незалежно від того, де живе, — у великому місті чи у маленькому селищі, отримувала  якісні освітні послуги. Щоб вона могла навчатися в сучасному освітньому середовищі й користуватися сучасним обладнанням. Щоб із дитиною займався умотивований учитель. Над цим працюємо разом із керівниками органів управління освітою Полтавщини, депутатським корпусом усіх рівнів, батьківською громадськістю.

Звичайно, ключова фігура Нової української школи — вчитель. У нас підготовку до роботи в НУШ пройшли 52 тренери, майже 3 тисячі вчителів. 17 із них стали експертами, які вже задіяні у  проведенні сертифікації колег з інших областей.

Стосовно створення нового освітнього простору. На сьогодні 193 школи області — третина загальної кількості — оснащено кабінетами природничо-математичного циклу. Це істотний  показник. Три роки тому в нас таких кабінетів було тільки два.

— У яких школах вдалося істотно поліпшити  матеріально-технічну базу?

— Її оновлюють в усіх закладах освіти завдяки спільним зусиллям освітян,  обласної, місцевої влади всіх рівнів, інших учасників освітнього процесу. Особливо у школах та садочках, якими опікуються новостворені об’єднані територіальні громади: Омельницька, Семенівська, Сергіївська, Шишацька, Білоцерківська, Щербанівська, Ланнівська, і в закладах  Кобеляцького, Решетилівського, Пирятинського, Зіньківського, Хорольського, Полтавського районів.

— Яких змін слід очікувати порівняно з минулим роком?

 — Зміни будуть. Наприклад,  дітей прийматимуть до школи за місцем проживання, а не за конкурсом. А шкільна форма вже не буде обов’язковою. Дитині, що змушена пропускати уроки через часті хвороби або серйозні заняття у спортивній, мистецькій, музичній школах, надано змогу навчатися вдома. Для цього батькам необхідно оформити відповідні документи, і для дитини складуть індивідуальний графік навчання. Рівень знань такого учня оцінюватимуть за підсумками атестації.

Упроваджують мережеву форму навчання. До роботи у школі залучатимуть тренерів, інструкторів автошкіл, психологів, керівників гуртків, інших фахівців, які мають власні методики креативності, зможуть працювати з дітьми, виявляти  їхні особливості й розвивати їх.

Дитина має йти до школи з радістю

— Чи є в області педагоги, не задоволені НУШ?

— Таких учителів у нас немає, принаймні до мене з цього приводу ніхто не звертався. На початку реформи в нас була інша проблема. Постачальники не встигали виготовити меблі для перших класів, у яких необхідно створити сучасне освітнє середовище. Адже багато треба було виготовляти таких меблів і для нас, і для інших, тож не вистачало виробничих потужностей. У цьому році, гадаю, виробники зробили певні висновки, і буде краще.

Міністерство освіти і науки пропонувало створити вісім зон сучасного освітнього середовища: навчальну, зону відпочинку, ігрову тощо. Насправді організувати у класі зону відпочинку й ігрову складно — площа не дає змоги. Але і з цієї ситуації знайшли вихід: створювали їх у рекреації або в окремому приміщенні.

— В основу НУШ покладено елементи фінської системи освіти. Які саме?

— Передовсім компетентнісний підхід до навчання. Дитину навчають не для того, щоб вона мала знання, а й щоб використала їх у житті. І цього навчають із першого класу. Це не той урок, коли вчитель викладає біля дошки, а дитина просто сприймає матеріал, запам’ятовує, а наступного дня повинна його відтворити. Це зовсім інший підхід. Учитель в ігровій формі подає інформацію, дитина сама в окремих  ситуаціях знаходить відповіді на певні запитання.

Дітей навчають працювати в команді. У них формують такий підхід до навчання, щоб їм ніколи не спало на  думку списувати в однокласників, що  сидять поряд та  сильніші в навчанні, а навпаки, щоб вони разом могли розв’язати ту чи ту задачу. Дитина має бути розкутішою на уроці, не боятися школи, вчителів. Учитель — наставник, який допомагає їй здобути знання. Вона має йти до школи з радістю.

— Дитина почувається щасливою, коли вона здорова.

— Нова українська школа це враховує. У багатьох школах області запроваджують здоров’язберігаючі технології, наприклад у Полтавській ЗОШ №24. А в Тростянецькій школі Щербанівської ОТГ Полтавського району зробили «зелений клас», тобто клас на подвір’ї. Якщо є бажання вчителів, учнів, вони виходять на подвір’я школи, де облаштовано майданчик, і там спілкуються, проводять уроки або можуть просто порахувати листочки на деревах чи хмарки в небі. Тобто є міжпредметний зв’язок, система. Дитина сприймає світ загалом. Інтегрована форма навчання, яку покладено в основу НУШ, реалізується саме на таких прикладах.

— Чи відбудуться якісь зміни в системі профтехосвіти?

— Вони вже відбуваються. Модернізуються сама мережа системи профтехосвіти і матеріально-технічна база закладів. Уряд звернув увагу на те, що без робітничих кадрів неможливо розвивати економіку держави, і обласна влада надає цьому питанню важливого значення. За останні три роки сума видатків з обласного бюджету на розвиток матеріально-технічної бази закладів профтехосвіти зросла у 4,5 раза — із 9 мільйонів гривень до 41 мільйона у цьому році. У закладах профтехосвіти створюють інтерактивні площини з можливостями віртуальних лабораторій, сучасні кабінети, стемлабораторії, модернізують гуртожитки. Як у Решетилівському аграрному ліцеї імені І.Г. Боровенського. Там прекрасні гуртожиток і спортзал.

Створюємо виробничо-освітні кластери. Є вони в Зінькові, Кременчуці, Горішніх Плавнях, Решетилівці й Хоролі. Їх наявність  дає змогу організувати дуальну систему освіти, коли діти проходять виробниче навчання на виробництві, а виробництво замовляє робітничі кадри й потім бере їх на роботу.

Розвиваємо державно-приватне партнерство, завдяки якому учні професійно-технічних закладів Полтавщини мають змогу  вивчати практику закордонних будівельних та інших компаній і фірм. Після закінчення навчання учень разом із дипломом отримує сертифікат відповідної компанії, що дає йому переваги у  працевлаштуванні. 

— Скільки цьогоріч на Полтавщині має бути створено інклюзивно-ресурсних центрів?

—  32, на сьогодні їх уже 26. Більшість працюють, а деякі розпочнуть роботу 1 вересня. Удвічі більше стало в області  інклюзивних груп та класів у закладах дошкільної  й загальної середньої освіти. Створено умови для навчання дітей з особливими потребами  й у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, технікумах, коледжах, інститутах, університетах. Тобто ми забезпечили в області безперервність інклюзивної освіти. Що нині дуже важливо.

ДОСЬЄ «УК»

Олена ХАРЧЕНКО.  Народилася у Полтаві. Закінчила місцевий кооперативний інститут за спеціальністю «товарознавець і організатор торгівлі непродовольчими товарами», педагогічний факультет Московського ордена Дружби народів інституту, Київський університет менеджменту освіти при Академії педагогічних наук за спеціальностями «керівник навчального закладу» та «психолог, кризовий психолог».

Працювала у професійно-технічному навчальному закладі, пройшовши всі щаблі від вихователя до директора.

Викладач-методист вищої категорії, кандидат педагогічних наук.

Із 2016 року — директор департаменту освіти і науки Полтавської ОДА.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»