Мій знайомий, дитинство якого минуло під Костромою, розповідав, що на постійне проживання в Україну він переїхав через яблука. Коли ще служив в НДР, його армійському другові-полтавцеві прийшла під новий рік із дому посилка із фруктами. Від посилки йшов такий аромат, що ще до того, як її відчинили, він вирішив: демобілізуюся й переїду в Полтаву.

Справді, Полтава завжди купалася  в садах, не кажучи вже про міські околиці. Елітні багатогектарні сади були в Розсошенцях, Щербанях, на Дальніх Яківцях. Навіть після так званої перебудови в області позалишалися тисячі гектарів старих садів, за якими ніхто не доглядає, землю під ними не використовують, тож вона не дає доходу в бюджети. Тільки біля Дальніх Яківців якийсь пан свого часу посадив волоські горіхи. Болить душа, коли бачиш у супермаркетах скляні імпортні фрукти, тоді як сама Полтавщина могла б значною мірою забезпечити українців високоякісною недорогою, а головне екологічно чистою фруктово-ягідною продукцією.

Та  чи можна сподіватися, що красуня-Полтава знову пишатиметься в розкішних яблуневих, грушевих, черешневих, вишневих, сливових садах? На це та інші запитання кореспондента «УК» відповідає голова  правління асоціації розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини Віталій ЦІНЧЕНКО.

Заробляти можна  й на малині

— Віталію Петровичу, скільки садів було на Полтавщині до перебудови?

— Їх у нас було 25 тисяч гектарів, і приблизно 10 тисяч гектарів ще залишилося в районах. Для порівняння: за всі роки незалежності нових в області посадили лише  тисячу гектарів. А можна було — набагато більше, якби вчасно зорієнтувалися й скористалися можливостями державної програми з підтримки садівництва, що діє з 2006 року. Особливо ефективно ця програма працювала 2011-го. Але область проґавила. Нині ця програма знову працює, і в її межах плануємо насадити садки у п’яти господарствах.

Однак яблуневі сади у нас не мають перспективи. Цьогоріч яблук уродило найбільше за останні 15 років, а реалізувати їх не можемо або змушені віддавати за безцінь. В одному спеціалізованому господарстві через це відмовилися збирати третину врожаю. Така ситуація в галузі вигідна посередникам, які купують у нас товарні яблука за ціною сокових і   перепродають.

— Яблука можуть і полежати, якщо є обладнані сховища для зберігання.

— Великих сховищ у нас немає, тому що жодне наше садівниче фермерське господарство не може собі дозволити збудувати склад за 5—10 мільйонів гривень. Але потреба у таких сховищах на Полтавщині є, і її слід задовольняти. Дуже сподіваюся, що розв’язати цю проблему нам допоможе ухвалена у 2013 році обласна програма розвитку садівництва на період до 2020 року. Згідно з цим документом, фермерські господарства Полтавщини більше саджатимуть і органічної малини, що нині має попит на ринку. 19 гектарів такої малини члени нашої асоціації вже посадили торік і  цього року в Диканському районі, ще 10 гектарів до кінця року посадимо в Гадяцькому. Але малина не яблуко, її в сарай на зберігання не помістиш. Тому ми об’єднали зусилля й на базі кооперативів створили у селі Орданівка Диканського району великий логістичний центр зі збереження, охолодження й заморожування відповідної продукції, який обійшовся у 5 мільйонів гривень. Частину цієї суми надала Полтавська обласна рада, частину, сподіваюся, компенсує держава в межах програми підтримки фермерів.

Система «кооперативи — логістичний центр» функціонуватиме так. Вирощену й зібрану малину охолоджуватимуть у районах, завозитимуть в Орданівку, там заморожуватимуть і поміщатимуть у камеру зберігання, місткість якої 38 тонн. Назбирали оптову партію — відправили за кордон.

На жаль, фінансова спроможність наших людей дуже низька. Саме через це торік  частину партії через посередників відправили закордонному споживачеві по 2,4 євро за кілограм. А в Україні дають 20—30 гривень.

Європейці зацікавлені  в нашій продукції

— Імпортери малини вас не обмежують в обсягах?

— Вони б купили набагато більше, якби вона в нас була. Якщо вірити статистиці, українці поки що спроможні задовольнити потребу ЄС в органічній продукції лише на 2%. Тож нам є куди рухатися.

Скажу більше. У жовтні в орданівський центр приїжджали німці із пропозицією налагодити постачання нашої продукції до них. Ще нічого не вирішили, однак ми в цьому зацікавлені, тому що це дасть змогу  напряму вийти на європейський ринок.

Хочуть у нас купувати без посередників малину й португальці. Але щоб із ними співпрацювати, доведеться більше посадити цієї ягоди. Тому що вони запросили відразу 160 тонн, а ми змогли запропонувати лише 30. Кажемо: приїжджайте  наступного року. В цієї португальської фірми велика мережа супермаркетів. Вони збираються брати в нас малину оптом по 5 євро, фасувати й у себе продавати по 14 євро. Нам це вигідно.

— Садитимете малину і в інших районах?

— Так. Цьогоріч ми створили кооператив із 20 осіб, щоб розширити площі під неї. І ще є охочі до нас приєднатися, хоч малину важко збирати й транспортувати. Тільки щоб доглядати 13 гектарів малини, потрібно більш як 100 робітників.

— Отже, із фруктів переорієнтовуєтеся на ягідництво, а в магазинах нам і далі пропонуватимуть імпортні яблука?

— Від нас це мало залежить. Ми готові збільшити виробництво яблук, якщо не буде проблем з реалізацією.

— Цю проблему мав розв’язати оптовий фермерський ринок, який планували розташувати під Полтавою.

— Ця ідея в області жила, однак самотужки фермерські господарства такий об’єкт не побудують навіть за підтримки місцевої влади. А держава нас у цьому фінансово не підтримала, хоч обіцяла. А тепер їй не до нас. Щоправда, цього року знову почала працювати програма відшкодування за саджанці та посівний матеріал.

Якби держава компенсувала нам ще й витрати на полив, це була б істотна підтримка галузі. І дуже важливо, щоб державні програми з підтримки садівництва були стабільними, щоб на них можна було розраховувати.

— Який урожай яблук зібрали цього року в господарствах Полтавщини?

— За приблизними підрахунками, понад 2 мільйони тонн. А є ще садки в людей. Для експорту малувато, але цілком достатньо для області. У перспективі садків у краї побільшає. Цьому посприяє обласна програма підтримки агропромислового комплексу, що діє в нас із 2016 року, в якій питанням розвитку садівництва приділено значну увагу.

Останнім часом у межах цієї програми фруктово-ягідні насадження створюють на території лікарень, навчальних закладів. Показовий приклад — Решетилівська школа-ліцей, біля якої посадили 2 гектари малини, що цього року вже дала перший урожай. З неї у школі вже й джемів наварили, й компотів. А наступного  року ягід у них буде ще більше. І тепер вони звернулися до нас, щоб ми допомогли їм реалізувати надлишки. Виручені від продажу малини кошти підуть на потреби навчального закладу.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Віталій ЦІНЧЕНКО. Народився 30 липня 1958 року в місті Лохвиця Полтавської області. Закінчив Полтавський будівельний інститут.  Працював у нафтогазодобувній промисловості, займався підприємницькою діяльністю. З 2007 року — в садівництві. Голова правління асоціації розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини, яка об’єднує 30 господарств.