ПОДІЯ
Проведено пілотний захід, організатором якого стали облдержадміністрація та Міністерство закордонних справ
Одним із напрямків реалізації поставленого Президентом України завдання з активізації зовнішньоекономічної співпраці, як наголошувалось на відкритті інвестиційного форуму Житомирщини в Києві, стануть аналогічні презентації інших областей. На відміну від подібних заходів, що вже неодноразово проводились як у регіонах, так і в столиці, особливістю цього стала безпосередня участь в його проведенні Міністерства закордонних справ. І якщо раніше присутність на форумі представників хоча б десятка іноземних держав вважалася успіхом, то нині на запрошення відгукнулося понад 40 посольств. Причому чимало з них репрезентували не вже звичні радники чи фахівці з економічної співпраці, а перші особи. Серед них були як найближчі сусіди прикордонної Житомирщини — білоруси, так і представники таких віддалених від нас держав, як Мексика, Саудівська Аравія і Аргентина.
Ліпше менше, та краще
Увазі учасників форуму запропонували 182 інвестиційні проекти загальною вартістю $4,4 млрд. Вражає як кількість, так і сума: торік обсяг вкладених на Житомирщині іноземних інвестицій становив 3 млрд грн, що відповідає лише $0,4 млрд. І, судячи з попередніх підсумків, цього року ситуація на краще кардинально не зміниться.
Спілкування з десятком іноземних дипломатів засвідчило, що вони з інвестиційними пропозиціями ознайомились лише… на самому заході.
За такої ситуації кількість аж ніяк не переходила в якість, що не дозволяло оперативно виокремити найважливіші чи особливо привабливі для бізнесу проекти. І в буклеті «Інвестиційні пропозиції Житомирської області», підготовленому для учасників форуму, поряд із вартими першочергової уваги проектами на мільйони доларів чомусь опинилися явно містечкові об’єкти, що мали репрезентуватись або окремо, або на рівні розгорнутих районами області експозицій.
За приклад можна навести «інвестиційні пропозиції» про створення кількох забійних пунктів худоби обсягом по $25 тис. чи організацію «системи сортування, збору і вивезення твердих побутових відходів» вартістю $40 тис., завдяки якій планується створити чотири нові робочих місця в одному з райцентрів області.
Своєрідним прологом форуму стала ентовиставка. Фото автора
Точність — ввічливість не лише королів
Якщо вірити згадуваному буклету, то найменша за обсягом коштів інвестиційна пропозиція — будівництво підприємства з утилізації боєприпасів, на якому планується створити 257 робочих місць. Вартість цього проекту, термін окупності якого 10 років, всього-на-всього… $10,9 тис. Неважко здогадатись, що насправді йдеться не про тисячі, а про мільйони.
Навряд чи варто було б згадувати цю прикру помилку, якби навіть побіжне ознайомлення з іншими пропозиціями не засвідчувало: чимало з них не зацікавлять жодного інвестора, а деякі навіть… відлякають. Звиклому до точності в цифрах зарубіжному бізнесмену навряд чи вдасться зрозуміти, як у діючих фактично по сусідству цегельних заводів рентабельність може становити 20 і 100% відповідно. Як і те, чому в настільки прибуткового підприємства виникла потреба у залученні коштів «зі сторони». Не менш складно зрозуміти, чому на комбікормовому заводі, де рентабельність становить 10%, обіцяна окупність проекту — 10 років, а на функціонуючому на грані збитковості (рентабельність — 0,1%) — лише три роки.
Тож закрадається думка про звичайнісінький «розвод», добре знаний хіба що нашим колишнім співвітчизникам із нині вже закордонним громадянством. Проте одна річ, коли йдеться про ділові переговори в країні «ризикованого ведення бізнесу», і зовсім інша, коли захід проводиться державними інституціями під егідою Міністерства закордонних справ. У цьому випадку кожен із запропонованих інвестиційних проектів має вивірятись як на відповідність економічним реаліям, так і на ділову порядність людей, які його пропонують.
.jpg)
Житомирський граніт відомий у світі. Фото з сайту unikam.com.ua
Простий секрет успіху
За словами голови Житомирської облдержадміністрації Сергія Рижука, область зацікавлена у залученні інвестицій у всі галузі економіки, але пріоритет — за найважливішими для Житомирщини. Насамперед у сільське господарство, добувну і переробну промисловість, будівельну індустрію та розвиток логістики. Тож на форумі найширше було представлено інвестиційні пропозиції саме у згаданих галузях. Однак потрібні області проекти ще мають зацікавити бізнес.
Утім, більшість інвестиційних проектів вже враховує, що інвесторів цікавлять не наші проблеми, а вигідність і надійність капіталовкладень. Прикладом може слугувати Попільнянський консервний завод, де $1,5 млн потрібні для створення комплексу з вирощування грибів, пропонується залучити на умовах входження в акціонерний капітал та з гарантованим збутом вирощеної продукції на діючі виробничі потужності.
Не менш цікавим для потенційних інвесторів є низка проектів у м’ясо-молочному тваринництві, свинарстві, вирощуванні льону і картоплі, добувній і переробній промисловості. Це наочно засвідчило підписання під час форуму кількох меморандумів про співпрацю між облдержадміністрацією та бізнесовими структурами, зокрема будівництво гірничо-металургійного комбінату на одному із найбільших у світі родовищ титанових руд. А керівник компанії «Укреін Агрі-Сас» Мішель Терещенко — представник відомого українського роду — взявся відроджувати за участю французького капіталу льонарство на рідній його предкам землі.
Дипломати не всесильні
Однак для забезпечення високої ефективності аналогічних інвестиційних форумів зусиль лише місцевих облдержадміністрацій і Міністерства закордонних справ замало.
А от просування цікавих проектів створення туристичного комплексу у Верхівні, де у маєтку Елеонори Ганської мешкав класик французької літератури Оноре де Бальзак, і реконструкції меморіалу в спаленому фашистами поліському селі Копище та будівництва тут належної інфраструктури, як зроблено це у білоруській Хатині, слід взятися Міністерству закордонних справ.
Загалом можна сміливо стверджувати, що проведення пілотного інвестиційного форуму в істотно вищому форматі довело потрібність таких заходів. Більше того, перший «млинець», всупереч відомому прислів’ю, не став глевким, хоча, як у кожній новій справі, не обійшлося без огріхів.