Віктор Івчук, якого 13 вересня 2024 року звільнили з рашистського полону, —  перший військовий медик, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Полковник медичної служби ЗСУ. Під час боїв за оточений Маріуполь 11 квітня 2022 року указом Президента йому було присвоєно звання Героя України. А вже наступного дня, 12 квітня, військовий медик опинився в полоні знавіснілих загарбників.

Історія бойового шляху офіцера, 29 місяців полону та повернення додому сповнена стійкості, мужності та драматизму.

Оперували у підвалах під обстрілами

Військовий родом з Вінниччини. Навчався у Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова. 2014 року офіцер у складі 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ брав участь у боях на сході нашої країни. На той час перебував на посаді начальника медичної служби. Бої були важкими й інтенсивними, а тому Віктор  Івчук разом з побратимами надавав першу допомогу пораненим — військовим та цивільним, здійснював їхню евакуацію.

27 липня 2014 року під час штурму Савур-могили офіцер зазнав осколкового поранення правої руки. Попри це організував успішну спецоперацію, завдяки якій з поля бою вдалось евакуювати 60 поранених бійців. Саме за цей епізод бойових дій Віктора Івчука було відзначено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Протягом кількох років він був заступником начальника військового шпиталю у Дніпрі, одночасно навчаючись в магістратурі Української військово-медичної академії. За місяць до початку повномасштабного вторгнення рф полковника Івчука перевели з Києва до прифронтового Маріуполя, де призначили на посаду командира 555 військового шпиталю.

Госпіталь і після 24 лютого 2022 року, попри постійні обстріли російських окупаційних військ, працював. Аж до 16 березня, коли останній корпус закладу було зруйновано внаслідок бомбардування одночасно з Маріупольським драматичним театром, де переховувалися сотні мирних жителів.

Завдяки зусиллям медиків шпиталю було врятовано сотні життів захисників Маріуполя та його жителів. Працювали попри все, хоч операції доводилося проводити під обстрілами в підвалах у шоломах і бронежилетах.

У  шпиталь бомба невдовзі влучила не випадково, бо цей заклад ворог атакував цілеспрямовано. Надалі весь медперсонал разом з пораненими розділився на дві групи. Перша долучилася до українських військових на Азовсталі. Друга, зокрема й командир Віктор Івчук, вирушила до металургійного комбінату імені Ілліча.

11 квітня 2022 року начальника шпиталю Маріуполя полковника медичної служби Віктора Івчука було удостоєно звання Героя України із врученням ордена «Золота Зірка».

Єдиний лист: «У мене все нормально»

«Саме 11 квітня 2022 року указом Президента України моєму чоловікові було присвоєно звання Героя України. Уранці мені посипалися телефонні привітання, а я нічого не знала про це, бо зовсім не до того було. Наступного дня мені надійшло повідомлення з невідомого номера: «Нас захоп-люють у полон». У мене тоді з’явилося  двояке відчуття. З одного боку, зраділа, що чоловік нехай і в полоні, але живий. Тоді ж іще ніхто навіть не уявляв, що таке жахливий російський полон. А з іншого, — дуже обурювало, що окупанти всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, Женевській конвенції про поводження з військовополоненими силоміць позбавили медиків волі. Вони мали їх відпустити! Але — ні. Сказали, мінятимуть їх на своїх військових», — пригадує  Вікторія Івчук.

Дружина пам’ятає останню телефонну розмову з чоловіком на початку квітня: він прощався з нею і сином. А далі — довгі 29 місяців ворожого полону.

Зі слів Вікторії (а їй це розповіли військові, котрі вийшли з полону раніше), керівництво колонії в Оленівці дозволило нашим медикам, серед яких був і Віктор, лікувати й доглядати поранених, яких вони вивезли з Маріуполя. Та коли стався теракт, їх не допустили до потерпілих. Людей, які горіли живцем, ніхто не рятував.

А за рік після тієї трагедії дружина отримала лист із печаткою пошти росії на конверті. У конверті був папірець із кількома рядками: «У мене все нормально». Почерк Віктора вона впізнала. Проте в листі не стояла дата, і важко було зрозуміти, коли його було написано. Як з’ясувалося згодом, невдовзі після того, як полонених вивезли з Оленівки у Старий Оскол, в колонії роздали всім однакові шматки паперу з ідентичним текстом: «У мене все нормально».

Вікторія разом з родинами полонених і безвісти зниклих медиків створила громадську організацію «Військові медики України», в яку ввійшли рідні полонених з Херсонщини, Донеччини, Харківщини. Разом вони зібрали всю інформацію, що стосується полонених, яку передали у відповідні інстанції.  

У червні цього року Вікторія Івчук та інші жінки, рідні яких захищали Маріуполь і кого незаконно утримують у російських катівнях, навіть мали ауді-єнцію в Папи Римського і просили його посприяти звільненню українських військово-полонених. Під час зустрічі дружина Героя України презентувала понтифіку символічний медичний халат з фото полонених медиків.

Офіцер повернувся в Україну після обміну 13 вересня 2024 року. Його нарешті дочекалися син, дружина, батьки і брат.

 

Людмила КЛІЩУК,
АрміяInform, онлайн-видання Міноборони