Тиждень безпеки руху на дорогах завершився символічно: минулої неділі в усіх церквах України відслужили панахиди по загиблих у дорожньо-транспортних пригодах. Про 26 тисяч травмованих, яким тією чи іншою мірою поталанило, не згадували. Молилися про врятування душ 3,5 тис. людей, які протягом дев’яти місяців цього року стали жертвами і винуватцями неоголошеної війни на дорогах. До кінця року земна статистика, надіслана до небесної канцелярії, поповниться ще 1,5 тис. жертв.
І це не зловісний прогноз, а жорстока реальність: за кількістю загиблих на дорогах Україна посідає п’яте місце в Європі. Під колесами автівок щорічно знаходять смерть до п’яти тисяч наших співвітчизників. Збиток, якого внаслідок цих втрат зазнає вітчизняна економіка, сягає п’яти мільярдів доларів. Страждання рідних, які втрачають близьких, вимірюванню не піддаються.
Однак попри це ситуація рік у рік майже не змінюється. Щоправда, страшну статистику дещо поліпшило підвищення штрафів, але істотно на аварійність воно не вплинуло. Щодня із засобів масової інформації дізнаємося про трагедії на дорогах, які часто шокують своїм цинізмом. П’яний водій не впорався з керуванням і вилетів на зустрічну смугу. Недоучка з купленими правами так паркувала машину на тротуарі, що смертельно травмувала перехожих. Знесилений кількадобовим безсонням далекобійник перегородив дорогу маршрутці, а українська мажориха то в Каннах, а то в Києві таранить десяток автівок та зносить регулювальника…
І після цього – жодних показових судових процесів чи хоча б позбавлення водійських прав на тривалий термін, а то й до кінця життя. Не зроблено належних висновків навіть після того, як у сусідній державі, на яку ми так рівняємося, мало не дійшло до самосуду над вбивцею дитини, зметеної разом із матір’ю на пішохідному переході.
Я недавно сама стала свідком страшної не за наслідками, а за суттю аварії: легковик на зупинці громадського транспорту збив людину, яка переходила дорогу до трамвая. За кермом сиділа жінка, а на задньому сидінні – її дитя. Свідки аварії були шоковані тим, що така, з дозволу сказати, «матуся» не ставить у гріш як чуже життя, так і життя власної дитини. Не переконана, що цей випадок її чомусь навчив, адже винуватиця ДТП не постраждала та й потерпілого не вбила, а лише покалічила. Тож після оформлення ДТП поїхала собі далі. Їй навіть не показали ролик-страшилку, який ДАІ інколи демонструє порушникам дорожнього руху.
Однак попри все це так би хотілося, щоб задекларована теза про безпеку дорожнього руху, як один із стратегічних напрямків державної політики, таки стала реальністю. Тоді б покарання були адекватними злочину, профілактика ДТП давала ефект, а постраждалі вчасно отримували допомогу від спеціально створеної служби порятунку. Кажуть, у тих країнах, де вона діє, живими залишаються більше половини травмованих на дорогах.