У розвинених країнах вже є усвідомлення того, що світ задихається від велетенських обсягів пластмасового сміття, велика частина якого — використана тара. Зарадити цьому покликаний поступовий перехід на картон­ну упаковку. Це вторинна сировина для виробництва паперу, а в найгіршому разі, навіть потрапивши на смітник, швидко розкладається з мінімальною шкодою для довкілля.

Краще, дешевше, екологічніше

Колись на Житомирській паперовій фабриці виробляли тільки картонні лотки для яєць, а нині це вже повноцінний картонний комбінат, що освоїв випуск широкого асортименту тари — від усього розмаїття яєчних лотків до картонних коробок і ще не звичних видів упаковок для екзотичних фруктів і винних пляшок. У такій тарі посуд лежить, що зберігає корки від висихання і розтріскування. Здавалось би, дрібниця, але для країн із традиційним культом вина це величезна перевага, завдяки чому майже третина виробленої у Житомирі картонної тари йде на експорт.

За словами першого заступника генерального директора підприємства Сергія Рудковського, на комбінаті керуються принципом «Краще, дешевше, екологічніше». Саме це дає змогу успішно конкурувати з іншими виробниками на внутрішньому і зовнішніх ринках, пропонуючи продукцію високої якості за прийнятними цінами.

На жаль, в Україні ще відносно мале порівняно із країнами Євросоюзу споживання паперу на душу населення, чим зумовлений дефіцит макулатури, частину якої доводиться імпортувати. Під час переробки вторинної сировини не обійтися без так званої первинної целюлози, яку не випускають у нашій країні. 10—50% цієї речовини додають до паперової маси залежно від якості макулатури і призначення виробленої з неї готової продукції.

Світ дивується, Україна впроваджує

Торік пролунало сенсаційне повідомлення про тоді ще школяра із Закарпаття Валентина Фречка, який здобув гран-прі на конкурсі винахідників у США. Журі високо оцінило пропозицію нашого співвітчизника використовувати опале листя для виробництва паперу.

Доки світ схвалював і дивувався, в Житомирі взялися за втілення потенційно привабливої ідеї. За словами Сергія Рудковського, на комбінаті вже експериментували з використанням як сировини соломи, свіжоскошеної трави і навіть екзотичних для нас висушених листків цукрової тростини. Отож опале листя тільки доповнило перелік сировини, яка може частково замінити дефіцитну макулатуру і ще дефіцитнішу первинну целюлозу.

Наприкінці минулого року на комбінаті випустили пробну промислову партію паперу, де вторинна сировина і листя дерев змішані у пропорції один до одного. Якість отриманої продукції цілком прийнятна, а щодо економічного ефекту, то на підприємстві поки що обережні у прогнозах.

— Нині для нас найважливіше оцінити практичну придатність запропонованої юним винахідником технології, — каже Сергій Рудковський. — Опале листя — один з альтернативних видів сировини, здатної частково замінити макулатуру і навіть первинну целюлозу, з якої фактично складається деревина, листя, солома, листки цукрової тростини.

На комбінаті визнають, що, як у всякій новій справі, тут є плюси і мінуси. Опале листя — сезонна сировина, що не може зберігатися без спеціальної обробки, бо перегниє на компост. Однак у Житомирі вже знають, як переробити у гранули свіжоскошену траву. Те саме можна робити і з опалим листям.

Його навряд чи дозволять згрібати в лісах, порушуючи сталість природної екологічної системи. А в містах опале листя восени вивозять на сміттєзвалища, що робить доставку цієї сировини на паперове виробництво фактично безплатною. Та вона за весняно-літній період вбирає в себе багато шкідливих речовин, що містяться у викидах автомобілів. Через це, до речі, опале листя заборонено спалювати.

На комбінаті до цієї сировини застосовують технологію, дуже схожу на ту, за якою відбувається очищення макулатури від домішок. Такий папір використовуватимуть тільки на яєчні лотки, тару для винних пляшок тощо, де немає контакту із продовольчими товарами. Та найважливіша гарантія безпеки — суворий лабораторний контроль на всіх стадіях виробництва, бо на Житомирському картонному комбінаті дорожать власним іміджем і належною якістю виготовленої тут продукції.

Про Лівшу і граблі

Треба тільки схвалити ініціативність житомирських картонажників, однак виникає цілком логічне запитання стосовно нібито зв’язку науки з виробництвом на всіх рівнях. У Житомирі працюють методом проб і помилок, впроваджуючи власним коштом потрібні всім аналогічним підприємствам технології.

Дуже добре, що школяр, а нині вже студент Валентин Фречка запропонував перетворити опале листя на сировину для виробництва паперу, але дивує, чому мовчать науковці, які багато років за державні кошти ведуть дослідження. Чи не дивно, що на Поліссі, де під час вирубування в лісах не бракує відходів деревини, вчені тривалий час гордо звітують, що навчилися вирощувати гігантську слонячу траву (міскантус) на альтернативне паливо. Проблема тільки в тому, що використовувати тирсу і перебите на тріску гілля в лісових регіонах економічно вигідніше, ніж засаджувати поля паливною вербою і заморськими енергетичними злаками. Натомість імпортуємо з далеких країв листя цукрової тростини, яке, цілком імовірно, можна замінити не тільки опалим листям. Як тут не згадати про талановитого самоука Лівшу і знамениті граблі, на які ми примудряємось раз по раз наступати.

ПРЯМА МОВА

Валентин ФРЕЧКА,  автор пропозиції про виробництво паперу з опалого листя, лауреат золотої медалі за цей проєкт на конкурсі Genius Olympiad (Нью-Йорк, США), нині студент Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

— Крім розроблення технології застосування опалого листя у виробництві паперу, ми проводили лабораторні дослідження вмісту в цій сировині шкідливих речовин, насамперед солей важких металів. Зразки взяли в різних містах України, зокрема розташованих на територіях з потужними промисловими виробництвами. Сліди важких металів у незначних кількостях виявили в кількох пробах.

Зрозуміло, що таке листя не надходитиме на перероблення, хоч після технологічних операцій, які проходить опале листя, в папір потрапляє чиста целюлоза, а всі інші складові разом із шкідливими елементами залишаються в розчинах, що надходять на очисні споруди паперових підприємств. Отож навіть суто теоретично солі важкі металів, накопичені за період вегетації рослин у міських умовах, не опиняться у готовій паперовій продукції.

Мене дивує, коли екологи не мають нічого проти перероблення зібраного у містах опалого листя на компост, з якого шкідливі речовини нікуди не зникнуть, однак вважають, що отримана з біомаси целюлоза, яку ще додатково розбавляють продуктами переробки макулатури, нібито може бути потенційно небезпечною.