Попередні підсумки Спільної операційної програми Румунія—Україна—Республіка Молдова виразно засвідчили, що українці ще не вміють як слід використовувати вигоди, які може дати співпраця з Євросоюзом, навіть поза межами будь-яких асоціацій. Скажімо, згадану транскордонну програму було профінансовано в обсязі понад 125 мільйонів євро. Україні з них перепало ледь більше 9 мільйонів. Такий прикрий дисбаланс заступник директора департаменту зовнішньоекономічної діяльності та євроінтеграції Одеської облдержадміністрації Анастасія Андронова пов’язує не зі специфічними симпатіями та антипатіями з боку ЄС, а виключно з активністю наших громадських організацій.
Пасивність і фінансові пастки
У загальному переліку поданих на конкурс проектів заявки, де передбачалася участь України, становили лише одну шосту. Власне, на Одещині фахівці можуть назвати не більше 5 громадських фундацій, які мають реальний успіх у реалізації грантівських проектів.
Ще одним гальмом є проведення коштів через держказначейство. Це єдиний шлях, скажімо, для вишів, що є одним з найактивніших наших гравців у справі залучення грантів. На Одещині, приміром, через затримки з фінансуванням загальмував проект, у межах якого «Одеська політехніка» на базі табору «Чайка» має створити Міжнародний молодіжний оздоровчий центр, де, серед інших, на курортному Кароліно-Бугазі мали б оздоровлюватися й студенти з особливими потребами. Так от, хоча необхідні для реалізації проекту 1,6 мільйона євро ЄС надав ще півтора року тому, левова пайка й досі «висить» у держказначействі.
Нині спільно з Мінекономрозвитку розробляються необхідні зміни до бюджетного кодексу, аби кошти міжнародної технічної допомоги виступали захищеною статтею. Бо нинішній же стан речей ускладнює реалізацію проектів і шкодить іміджу країни.
Дещо відчутне на дотик
Утім, це лише підсилює нашу відповідальність за кожну дещицю ресурсів, які можна отримати, фактично, як подарунок від заможного закордону. Іноді ефект від таких дарунків погано піддається прямому обліку. Коефіцієнт корисної дії різноманітних навчань та семінарів, проведених коштом ЄС, визначити важко. Директор Агенції регіонального розвитку Віктор Бондарук запевняє, що відкритий нещодавно у Вилковому новий туристичний маршрут для голландців з’явився не без допомоги освітніх проектів.
На їхню реалізацію понад 240 тисяч євро від ЄС отримав і Одеський національний економічний університет. Його проректор Анатолій Ковальов запевняє, що одне лише знайомство з досвідом сусідів може спонукати українців до активнішої роботи, приміром, у сфері зеленого туризму.
За будь-яких умов грантівські проекти є певним заробітком, зокрема для наших готелів та поліграфічних підприємств. А в рамках програми Румунія — Україна — Республіка Молдова має бути збудовано нові очисні споруди у Вилковому — на це ЄС виділяє близько 4 мільйонів євро. Таких коштів у місцевих бюджетах не вдалося б знайти у жодному разі.
Згадується ще один показовий приклад міжнародної співпраці — Спільний проект ЄС та програм розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громади» — в його межах проводили ремонт ФАПів, шкіл і дитсадків у невеличких населених пунктах. Спочатку люди не вірили, що таким чином справді можна щось зробити, і неохоче йшли на співпрацю — адже там передбачалося, що 50% фінансування громада бере на себе. Але завдяки спільним зусиллям люди повірили. І тепер 12 районів залучено до цієї програми, область отримала близько півмільйона доларів. Це не те, що провести якусь конференцію. Це те, до чого справді можна доторкнутися.
Щоправда, навряд чи ця інформація стане в пригоді тим, хто робить ставку на отримання всього й одразу, не надто напружуючись. Тим часом саме цьому підходу країна завдячує своїм провалом у справі залучення міжнародної технічної допомоги.