Остап Бендер, котрий знав чотири сотні відносно чесних способів відібрати кошти в людей, сьогодні не був би кримінальним унікумом. Адже сучасні послідовники «великого комбінатора» продовжують удосконалювати шахрайську майстерність. І перший крок до їхнього успіху — наша довірливість.
Здавалося б, написаним про лже-сантехніків, соціальних працівників, поштарів уже можна перепоясати нашу планету по екватору, але громадяни продовжують відчиняти їм двері і дозволяють надурити себе нескладною баєчкою.
Трапляються подібні історії й у великих установах, де завжди крутиться багато стороннього люду. Примелькається чоловік, вибере момент, коли господарі якогось кабінету на хвильку вискочать до колег. А вже знайти дамську сумочку і дістати з неї гаманця — справа кількох секунд.
Зрозуміло, що в таких випадках звинувачують зазвичай спритних чужинців. Не може ж бути, що мила жіночка по сусідству, з якою так приємно попити чаю в обідню перерву і яка неодноразово виручала під час різних виробничих моментів, привласнила щось із твоїх речей.
Так само думала й реалізаторка товару на чернігівському ринку. Поруч працювала цілком добропорядна мама двох дітей. Зрозуміло, які статки в розлученої жінки. І не дивно, що вона напозичалася грошей у кого тільки могла. Та повертати борги не поспішала. Рано чи пізно коло довірливих приятелів мало замкнутися. Що й сталося незабаром: позичати кошти жінці припинили, тож треба було шукати свіжу ідею.
Найпростішим здалося прикарманити паспорт напарниці. Та навіть припустити не могла, що до зникнення документа причетна співробітниця і практично подруга. Звинувачувала кого завгодно, тільки не її. Тим часом сплановане шахрайство почало втілюватися в життя.
Насамперед на паспорті слід було замінити фотографію. Послідовниця Бендера виконала цю операцію блискуче: власне зображення наче приросло до аркуша. Щоправда дивно, що в міських банках не особливо придивлялися до «вдосконаленого» документа. Адже є певні ознаки, за якими можна виявити підробку. Та 5 тисяч гривень кредиту шахрайка одержала без зусиль.
Минув час, гроші закінчилися. І доріжка власниці фальшивого паспорта пролягла вже до іншого банку. Там теж дивилися на паспорт не надто прискіпливо, тож без проблем видали кредит на 2 тисячі гривень. Коли спритниця звернулася вже по третю позичку, її зупинили співробітники сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Чернігівського міськвідділу УМВС.
З цієї історії, сподіваюся, зробили висновки всі: і працівники банківських установ, і занадто довірливі власники документів, легковажно залишених на видному місці. Адже це саме той випадок, коли незаконній оборудці можна було не дати щонайменшого шансу.