ГАРЯЧА ТЕМА
Типові договори на житлово-комунальні
послуги викликають у киян безліч питань
У Києві звільнили начальників восьми ЖЕКів — за ненадання мешканцям будинків типових договорів на постачання житлово-комунальних послуг. Комунальники повинні були підписати прямі договори з мешканцями будинків до 10 травня. Ви будете сміятися, але від того часу, коли прес-служба КМДА оприлюднила цю інформацію, а це було в середині травня, змінилося мало що. Немало киян, серед яких і працівники редакції, що мешкають у різних районах міста, отримали ці договори наприкінці травня - на початку червня. Цікаво, навіщо тоді була «показуха» про звільнення восьми начальників ЖЕКів, якщо «договірна кампанія» досі не завершилася по всьому місту?
Втім, терміни, як-то кажуть, найменше зло. Більша проблема — те, що в багатьох киян, які отримали договори, виникла маса питань щодо того, що там написано. Минулого тижня до редакції надійшов буквально шквал дзвінків, в яких люди розповідали, що ці договори в них викликають мало не підозру.
Хто відповів, тому й спасибі
Оскільки ми отримали надто багато запитань від читачів, вирішили переадресувати їх фахівцям ЖКГ столиці. Журналісти знають, що столичне керівництво спілкується з пресою через запити. Тобто надсилаєш свої запитання тому, від кого хочеш отримати роз’яснення, ну а там… хто вже відповість. Так вийшло і цього разу. Надіслали запит на ім’я першого заступника голови КМДА Олександра Мазурчака, звідти його переправили до Головного управління житлового господарства, а відповідь ми отримали від першого заступника начальника управління Сергія Крушановського. Проте, нам все одно, хто відповість, аби на запитання отримати грунтовну відповідь. Тут можемо подякувати за те, що отримали відповідь справді дуже оперативно.
Отже. Немало киян одержали лише один примірник договору. Хоча дехто — й два, щоб один, підписавши, залишити собі, а інший віддати в ЖЕК. То як же має бути правильно? Перший заступник начальника Головного управління житлового господарства пояснив: справді, має бути два примірники. Але… «Споживачі отримують один примірник вказаних договорів для ознайомлення. При підписанні такого договору та повернення його виконавцю, споживачу буде надано другий примірник договору».
Бланки договорів кияни отримують різними шляхами: одним приносить двірник, іншим кидають у поштові скриньки. Як має бути правильно? Як відповів нам Сергій Крушановський, «вказані договори повинні надаватися споживачам особисто». Отже, ті, хто вкидав їх у поштові скриньки, вже порушили правила. От тільки… Декому такого документа навіть у поштову скриньку «не дісталося». Попри те, що, за словами посадовців КМДА, «підписну кампанію» треба було завершити до 10 травня, а вже скоро 10 червня, Любимира, що мешкає в Солом’янському районі, дивується, що досі не отримала договору. Втім, не менше дивуються й ті, хто ці документи отримав. Прикро, бо вони складені так, що не все зрозуміло людям. Але ще прикріше те, що на ті запитання «Урядового кур’єра», в яких ми просили роз’яснити саме незрозумілості, викладені в пунктах договору, ми отримали… щось схоже на відписки.
«Двірник знає»
Наприклад, Михайло з Харківського масиву поцікавився: «Чому в договорі не зазначено розмір прибудинкової території, за прибирання якої я маю платити? Коли я зателефонував до ЖЕКу, щоб дізнатися про це, мені відповіли: «Двірник знає!» Але ж я теж маю знати? Чи ні?».
Це запитання ми й поставили посадовцям. Відповідь була такою (дослівно): «Інформацію про вхідні дані, що застосовуються при розрахунку тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ( у тому числі й площу прибудинкової території) споживач може отримати у виконавця вказаних послуг». Після того, як йому зачитали це, Михайло зареготав: «Так виконавець же сказав: «Двірник знає!» А я думав, що від чиновника вищого рангу отримаю більш-менш нормальну відповідь. Що ж це за таємниця за сімома печатками?...»
Знаєте, що найсмішніше в цій відповіді посадовця? Що вона якось не в’яжеться зі словами першого заступника голови КМДА Олександра Мазурчака, висловлювання якого ще в середині травня навела прес-служба КМДА: «Усі житлові організації повинні були підписати договори з людьми про надання житлово-комунальних послуг. До цих договорів обов’язково додається калькуляція витрат по кожній статті. Прошу активізувати роботу у цьому напрямку. Це питання я тримаю під особистим контролем, у разі не виконання доручення - керівника буде звільнено».
Тепер можете сміятися. Посадовець вищого рангу вимагає все «розписати» і роз’яснити, а в тих, хто рангом нижче, «роз’яснення» одне: двірник знає!
А от Ярослав Михайлович із Позняків почав навіть нервувати, прочитавши пункт 12.2 договору, в якому йдеться про несанкціонований доступ до його квартири. Вислухавши чоловіка, ми поставили чиновникам цілком конкретне запитання: «Людей непокоїть пункт 12.2 договору, де зазначено, що «виконавець має право «доступу, зокрема, несанкціонованого, у квартиру (…) (для) проведення технічного і профілактичного огляду». Вони запитують: це що, підписавши це, ми дозволимо ЖЕКівцям у будь-який час, за нашої відсутності, «несанкціоновано» заходити в квартиру для проведення технічного і профілактичного огляду, тобто по суті майже безпідставно? Прокоментуйте, будь ласка, саме цю фразу в договорі.
А тепер дослівно наводимо відповідь, яку ми отримали на це запитання: «Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 затверджено форму типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У той же час відповідно до ст. ст.626-627 Розділу 2 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладанні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договори на житлово-комунальні послуги, які укладаються між їх споживачами і виконавцями, не повинні погіршувати прав сторін, визначених законодавством».
Скажіть, натомість, ви тут щось зрозуміли по суті поставленого запитання? Ми – ні. Невже посадовці Головного управління житлового господарства настільки далекі від розуміння того, що преса працює насамперед для людей, отже, відповіді повинні бути зрозумілими пересічним громадянам, а не тільки дипломованим юристам, які розбираються в тонкощах бюрократичної епістолярії. Коли в понеділок зателефонував Ярослав Михайлович, аби дізнатися, як чиновники трактують той «несанкціонований доступ», ми зачитали йому відповідь. Чоловік резюмував: «Та чи вони нас за людей не вважають, якщо можна отак ставитися і відповідати: не твоє діло!»
Потрібен перекладач з бюрократичної на людську
Ірина, яка живе на Відрадному, заявила, що «це не договір, а знущання над людьми, я взагалі не буду таке неподобство підписувати, і сусідам пораджу цього не робити, поки нам не нададуть нормального договору».
А що буде, якщо люди масово відмовлятимуться підписувати договори, які їх не задовольняють? А, виявляється, нічого! Що підписали, що не підписали, як кажуть, одна петрушка. Ось що відповіли нам в головному управлінні житлового господарства КМДА:
«Чинне законодавство України передбачає різні форми договору. В тому числі й усну. Відповідно до Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Особам, які не уклали в письмовій формі договори про надання житлово-комунальних послуг, але і не відмовилися в установленому порядку від отримання цих послуг, житлово-комунальні послуги надаються на підставі публічного договору про приєднання. Той факт, що споживач користується житлово-комунальними послугами, засвідчує його приєднання до договору про надання житлово-комунальних послуг та існування договірних відносин між виконавцями зазначених послуг та споживачем».
У зв’язку з цим виникає цілком логічне запитання: то навіщо ж ці договори взагалі потрібні? Навіщо псувати стільки паперу, аби віддрукувати бланки для них? Може, простіше відбутися «публічним договором про приєднання». Тим більше, що думка самих споживачів комунальників, здається, не цікавить. Останні на все мають свої відповіді, з яких рядовий споживач може мало що второпати. Якщо хтось і звертається, то нададуть такі відповіді, як нам, до яких ще потрібні додаткові роз’яснення. Або пояснять все просто і дохідливо: «Двірник знає!», мовляв, не вашого розуму справа.
…Нам надходить немало інформації про те, як столична влада намагається поліпшити якість житлово-комунальних послуг. От тільки для чого – для самого абстрактного поліпшення чи таки для киян, тобто так, як воно й має бути? Створюється враження, що посадовці Київ загалом люблять, а от киян – не дуже. Бо на словах багато говориться і про прозорість тарифів, і про громадські слухання, але те, що написано в договорах, далеке від прозорості, як декабристи від народу.
Що ж, вочевидь, і на цей закид чиновники можуть відразу відреагувати: ми використовуємо форму типового договору! Не заперечуємо. Але тоді мала б бути організована нормальна інформаційна кампанія. А для цього треба докласти певних зусиль, і юридично-бюрократичні терміни перекласти на просту, зрозумілу людям, мову. Бо нині цей переклад, здається, занадто простий: «Двірник знає!» Втім, якщо той типовий договір незрозумілий споживачам, то, може, варто розробити такий, який би ні в кого не викликав запитань?
…Поки що ми знайшли єдину людину, яка підписала цей договір – Ірина, яка мешкає на Харківському масиві. Хоча правильно сказати — договір підписала не вона, а її мама, яка не дуже уважно читала цей документ, чи то й зовсім не читала. Зараз вона поїхала на дачу. А Ірині двірничка принесла додаток до договору і категорично наполягала, щоб дівчина його негайно підписала. Коли та сказала, що хоче спочатку прочитати, то, як каже Ірина, «двірничка висловила все, що про мене думає, а її тирада закінчилась тим, що, мовляв, геть знахабніли, ще й читати хочуть»…