Відтоді, як на Вільнюському саміті «Східного партнерства» було парафовано Угоду про спільний авіапростір з країнами Європейського Союзу (САП), минуло майже п’ять місяців. Дату підписання переносили вже кілька разів не з вини України. Нині очікують, що це станеться 5 червня 2014 року. Принаймні саме цю дату називали за круглим столом у Європейській Бізнес Асоціації, де обговорювали питання, пов’язані з цією угодою. До участі у заході запросили керівників Державіаслужби, профільних підрозділів Міністерства закордонних справ, співробітників Представництва ЄС в Україні, топ-менеджмент вітчизняних та іноземних авіаперевізників, туристичних операторів.
Двері відчинено…
Голова Державної авіаційної служби України Денис Антонюк одразу пояснив терміни і закликав не називати Угоду про спільний авіапростір з ЄС договором про «відкрите небо». Це різні поняття, і сплутувати їх не слід. Документ, який збирається підписати наша країна, має на меті забезпечити рівний доступ партнерів до ринків і гарантувати безпеку авіаперевезень. Саме задля досягнення європейського рівня роботи авіаційної галузі Україна має розробити та імплементувати 400 документів.
Для цього одні фахівці відводять 2—3 роки, інші кажуть, що знадобиться 7—8 років. Втішає хіба те, що доступ до ринків буде поетапним і поступовим. Якщо договір підпишуть вчасно, тобто у зазначений термін, то вже з літа 2015 року перед нашими перевізниками відкриються так звані третій та четвертий ступені доступу. І хоч це лише середина шкали дозволів, та за таких умов перспективи відкриваються чималі.
Згідно з договором, усі українські авіакомпанії, починаючи з літнього сезону навігації 2015 року, зможуть виконувати прямі польоти в пункти ЄС з будь-якого українського міста, а європейські авіаперевізники матимуть такі самі права виконувати рейси в аеропорти України.
Щоправда, Денис Антонюк одразу попередив, що вигоду від договору отримають не так вітчизняні перевізники, яким доведеться конкурувати з європейськими компаніями, як пасажири, в яких буде широкий вибір послуг і свобода від диктату монополіста. Сервіс на власний смак, безпека польотів і навіть різні ціни на квитки — все це гарантовано.
Та пасажирам не слід очікувати на різке здешевлення авіаквитків, застеріг директор департаменту аеропортів та перевезень Сергій Коршук. Це було б можливо лише в разі приходу в Україну лоу-костів, а таких умов у нас немає. Ставки портових зборів високі й не приваблюють лоу-кости, доповнив колегу гендиректор ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Сергій Гомболевський.
…однак переступити поріг нелегко
Що ж до того, чи не поступається Україна своїми інтересами, відкривши власний авіапростір усій Європі, то остерігатися тут нічого, в один голос запевняють посадовці. Наша країна довго до цього йшла. Було проведено вісім раундів переговорів, під час яких сторони відстоювали свої інтереси.
Зокрема йдеться про вітчизняну сертифікацію літаків. Україна в числі тих небагатьох країн, які мають повний цикл літакобудування, і для неї дуже важливе визнання власної сертифікації європейськими партнерами. Саме ця позиція відрізняє нашу Угоду про спільний авіапростір з Європейським Союзом від тих, що підписали Грузія чи Молдова.
Але варто зазначити, що саме з цим пунктом договору не все так просто. Річ у тім, що, крім самої угоди, є ще й меморандум про співпрацю. Його умови треба обов’язково виконати, стверджує начальник відділу та секторального співробітництва департаменту ЄС Міністерства закордонних справ України Назар Бобицький. Лише за таких умов нашу сертифікацію визнають, і українські АНи пройдуть усі технічні бар’єри.
Серед тих, хто зацікавлений у підписанні угоди САП, — вітчизняні аеропорти. Гендиректор найбільшого в Україні летовища — ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Сергій Гомболевський наголосив, що всі вони чекають на додаткових перевізників. Це збільшить доходи портів. Особливо, якщо запрацює безвізовий порядок. Та й іноземні перевізники зацікавлені у відкритті українського авіапростору, де у них не буде обмеження польотів. Сам же аеропорт має розвинену інфраструктуру і широкі технічні можливості, які дають змогу залучати нових авіаперевізників.
Нам, щоправда, європейці повної свободи не обіцяють. І не тому, що вони прагнуть обмежити Україну, а через чинне у Старому Світі законодавство. Воно, приміром, обмежує польоти над Гібралтаром. Неможливі і деякі внутрішні рейси над Німеччиною (приміром, Гамбург — Франкфурт). Однак навіть з цими винятками українським пілотам буде де літати.
Стосовно безвізового режиму, перспективи запровадження якого попросили уточнити присутні за круглим столом журналісти, то тут не все так просто. За словами Назара Бобицького, цю роботу останнім часом активізували. Першу фазу підготовки вже пройшли і нині працюють над другою, яку планують завершити до кінця року. Є сподівання на прогрес у цій справі ще й тому, що Європа як ніколи прихильно ставиться до України і готова нам багато в чому допомогти.
Цікавилися представники ЗМІ й ступенем готовності нашої країни до виконання умов договору про САП. Керівництво Державіаслужби запевнило, що проблем не має бути. І хоч частину законодавства, яка має ввести європейські стандарти, ще треба ухвалити, у нас уже чинні деякі міжнародні норми, скажімо, у сфері діяльності аеропортів, навіть вищі за європейські. Що ж до заяв деяких учасників ринку про свою неготовність до конкуренції, то, на переконання Сергія Коршука, для цього вони мали сім років, протягом яких тривали переговори про підписання САП. На різних етапах перемовин багато їхніх побажань було враховано. Був час і для модернізації підприємств.
На запитання щодо можливості української сторони отримувати слоти (дозвіл на доступ до обладнання аеропорту для посадки та зльоту у визначені дні та час на певний період у європейських аеропортах) також було надано відповідь. На цей процес Україна матиме лише вплив, оскільки входитиме в спеціальну комісію, щоправда, без права голосу. Це не те, чого хотілося б, однак краще, ніж було.