Сміятися чи плакати від цієї новини, кожен вирішує сам: лихої слави будинок-монстр, зведений горе-архітекторами на святих Київських горах у Маріїнському парку столиці, таки поповз долу. Про це свідчать тріщини в асфальті та зсуви грунту довкола, і передусім те, що різко побільшало оголошень про продаж квартир у цьому найдорожчому житловому хмарочосі на Печерську з його захмарними цінами.
Оптимісти втішені, мовляв, ми ж попереджали, били на сполох, писали у всі інстанції ще на стадії відведення майданчика під забудову, затвердження будівельного проекту, вбивання перших бетонних опор у самісіньке серце слов'янської історії.
Справні ріелтори зуміли тоді за ламані мідяки міфічної престижності задорого купити довірливу грошовиту публіку, в яку, подейкують, затесалося навіть чимало партійних вождів, нардепів та іншого номенклатурного штибу, - де це видано, щоб один квадратний метр коштував мільйон "зелених", навіть за умови, коли з твого власного стометрового пент-хаузу видно не лише Дніпро, а й самісінькі Бровари?
Песимісти узвичаєно нагадають: це лише початок. Скрізь, де людина грубо і нерозумно втручається в природу, де паплюжиться історія, нехтуються усталені правила архітектури, будівництва, зрештою, моралі, фініш зазвичай буває сумний. Усі, хто причетний до споганення природного й архітектурного ансамблю української столиці, зрештою будуть покарані. Коли не людьми, то праведним судом, що керується не хабарями, корумпованими адміністративними схемами, а діє відповідно до закону, то неминучим гнівом самого Всевишнього.
Порушена тема актуальна нині ще й тому, що за кількасот метрів од "печерського монстра", в будинку мерії на Хрещатику якраз наближається до завершення підготовка наперед розрекламованої й оповитої певною таємничістю Стратегії розвитку Києва до 2025 року. Допоки відомо, що над нею працювали фонд "Ефективне управління", одна американська компанія, Інститут економіки та прогнозування НАНУ, Центр Разумкова. І ця група півроку вивчала ситуацію в столиці, розробляючи рецепти її оздоровлення.
Та вміст цієї стратегічної "пігулки" можна буде достеменно визначити лише після того, як папери і креслення "роздягнуть" фахівці, небайдужа громадськість, кияни, котрі є такими не лише за місцем реєстрації в паспорті. І робити це треба безвідкладно, бо згадана стратегія - це лише підгрунтя для написання набагато значимішого за своєю суттю документа - генерального плану розвитку столиці. Як подейкують, він потрібен нинішнім управлінцям, щоб убезпечити себе від відповідальності за кроєний вздовж і впоперек ще нині чинний головний містобудівний план.
Певна річ, у ньому не було і не могло бути химерного ( не плутати з Будинком із химерами!) печерського монстра, скандальних будівництв довкола Софії Київської, незаконно зведених споруд на заповідній території Дитинця, поблизу станції метро "Театральна", у Пушкінському парку тощо.
.Розповідають, у середньовічній Празі обраного міщанами (по-теперішньому - городянами) чергового градоначальника, в якого закінчувався строк повноважень, просто викидали з вікна магістрату. Якщо він вірою і правдою служив пражанам, не крав і не руйнував старовину, юрба ловила його в простирадло і щиро дякувала. Коли ж, траплялося, мер вдавався до зовсім інших дій, сумному завершенню його долі ніхто не заздрив. Повчальна історія для всіх, хто вже планує і забудовує Київ та збирається робити це в майбутньому, чи не так?