ЗАБОРОНА НА ПРОФЕСІЮ
Журналістів знову змусять мовчати
Оксана ГОЛОВКО,
Ірина НАГРЕБЕЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»
Серед літа, коли народ, заколисаний липневою спекою, здебільшого відпочивав, держдума сусідньої держави тихою сапою «протиснула» у вигляді законодавчого акта кримінальну відповідальність за наклеп, фактично ввімкнувши «зелене світло» прісної пам’яті цензурі.
Трохи більше, ніж через 10 днів потому схожий проект зареєстрували у Верховній Раді незалежної України, тож намарне зайвий раз доводити сумнівність «первородства» вітчизняного законопроекту та наївно пояснювати його з’яву простим бажанням авторів попіаритися напередодні цьогорічних виборів.
На часі вітчизняному громадянському суспільству, в якому ЗМІ, до їхньої честі, посідають не останні лави, вголос та іншими законодавчо передбаченими способами захищати тендітну і вразливу українську демократію, щоби для неї не настав прісної пам’яті сусідський «юріїв день».
244 голоси нардепів, строк повноважень яких спливає зі швидкістю скорочення шагреневої шкіри, що висловилися позавчора «за» криміналізацію наклепу, а точніше законодавче запровадження цензури, відкидають нашу державу на 11 років назад, коли під тиском експертів та журналістів Верховна Рада вилучила з кримінального законодавства поняття «наклеп» і «образа». Чи навіть значно глибше — у минулу історію до сталінщини, валуївщини, меншиковщини, коли представникам творчих професій, як-от нашим геніям від Тараса Шевченка до Василя Стуса височайшими указами заборонялося писати, малювати і пересилати свої вірші на волю.
Від «чорного вівторка», як вже встигли наші колеги охрестити 18 вересня 2012 року, повіяло льодяним вітром. Добре, що це розуміють не лише в журналістському середовищі.
Чесний і доволі різкий висновок законопроекту «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію особи» зробили і фахівці Головного науково-експертного управління Верховної Ради: «повернення статті «наклеп» до Кримінального кодексу призведе до порушення міжнародних зобов’язань щодо дотримання стандартів свободи слова, взятих Україною перед Радою Європи». До речі, генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд уже висловив своє занепокоєння з цього приводу.
На жаль, у сесійній залі будинку під куполом, де, замалим не назавжди, прописалася жменька захищених депутатською недоторканністю законотворців, останнім часом дедалі менше прислухаються до зауважень правників-фахівців. Вони говорять, про що заманеться, і діють на свій копил, відгородившись від суспільства металевим парканом. Тож і доводиться журналістам укотре самотужки захищати своє право на професію, справжню, а не рафіновану свободу слова.
До речі, не варто звужувати діапазон дії пропонованого законопроекту лише до журналістики. Кожен дописувач у соціальній мережі, на форумі чи просто в коментарях до новин в Інтернеті може стати його жертвою. Тож і боротися треба всім миром.
ПРЯМА МОВА
Олег НАЛИВАЙКО,
голова Національної спілки
журналістів України:
— Ухвалення цього закону буде грубим порушенням свободи слова і Європейської конвенції про права людини. Національна спілка журналістів України готується мобілізувати представників українських ЗМІ для протистояння закону про наклеп.
Якщо цей закон, не дай Боже, у другому читанні буде прийнятий, то буде створена атмосфера страху і залякування у журналістському середовищі, а підсилюватися цей ефект буде з огляду на серйозну недовіру суспільства до судових інстанцій.
Зараз ми готуємо заяву і будемо закликати журналістську спільноту, громадські об’єднання виступити єдиним фронтом, щоб не дати можливості проголосувати цей закон.
Юрій СТЕЦЬ,
голова Комітету Верховної Ради
з питань свободи слова:
— Ухвалення законопроекту щодо посилення відповідальності за посягання на честь людини є продовженням зачистки свободи висловлювання в Україні. Якщо журналіст напише, що такий-то кандидат у депутати підкуповував виборців, роздаючи гречку, політик каже: це наклеп, подає до суду і журналіст сідає до в’язниці. Поставте собі запитання: чи готові ви говорити правду і ризикувати сісти в тюрму, або чи готові не говорити правду і не сідати в тюрму, але кожного дня приходити і не дивитися в очі своїй сім’ї? Це запитання нині можна поставити кожному з нас. Ухвалення цього законопроекту в першому читанні перед виборами є «пугалом» для журналістів.
КОМЕНТАР ПРАКТИКА
Наклеп і образа — поняття суб’єктивні
Володимир ГАЛЬЧЕНКО,
адвокат:
— Особистий досвід участі у справах про захист гідності, честі та ділової репутації як з боку журналістів, так і в якості захисника окремих фізичних та юридичних осіб свідчить, що фактична передача попереднього розгляду таких справ із судів до слідчих органів внутрішніх справ є недоцільною в юридичному сенсі та небезпечною для демократичної країни загалом. Адже наклеп та образа не мають того рівня суспільної небезпеки, який можна було б вважати достатнім для їх криміналізації в рамках чинного Кримінального кодексу України.
Практика свідчить, що передбачені цивільним законодавством способи захисту гідності, честі та репутації фізичних та юридичних осіб в суді є достатніми, і такими, що з одного боку дають сторонам процесу всі можливості навести доказову базу, яка б спростовувала або навпаки підтверджувала необхідність такого захисту, а з другого — надає можливість стягнення з винної сторони моральної шкоди, яка може компенсувати всі реальні негативні наслідки цивілізованим шляхом.
Таким чином, на мою думку, цивільне законодавство забезпечує особі достатній захист у разі поширення неправдивої інформації про неї.
Крім того, поняття «наклеп», «образа», як і «честь», «гідність» та «ділова репутація», мають суб’єктивний індивідуально визначений характер. Відповідно й рішення про звернення до суду в цьому випадку має приймати особа, котра зазнала негативних наслідків від поширення завідомо неправдивих, недостовірних та негативних відомостей або інформації чи від образи.
Сподіваюся, що при опрацюванні цього законопроекту перед другим читанням народні депутати все-таки визначаться щодо недоцільності перенесення розгляду таких справ із цивільного в кримінальне судочинство і не підтримають зазначений проект в цілому.