У Дніпрорудному Запорізької області та у прилеглих до шахтарського містечка селах люди у розв’язанні нагальних проблем покладаються на трудовий колектив Запорізького залізорудного комбінату (ЗЗРК).
Взаємна відповідальність
У центральному парку відпочинку шахтарського містечка, територія якого ще донедавна була занедбаною, з’явився чудовий дитячий майданчик. Працівники комбінату впорядкували територію та встановили казкове кольорове містечко з гойдалками, каруселями, гірками. Для місцевих дітлахів це стало справжнім святом, радіють і батьки.
— Це перший дитячий майданчик, який ми вводимо в експлуатацію у Дніпрорудному. Хочемо переконатися, що люди тут готові дбайливо ставитися до громадського майна, — пояснив власкорові «Урядового кур’єра» гендиректор ЗЗРК Михайло Короленко. — Плануємо невдовзі поставити такі чи не у кожному дворі нашого міста й в навколишніх населених пунктах.
Комбінат долучається до вдосконалення інфраструктури населених пунктів. У селі Балки облаштовують вулицю Стадіонну. Вона з’єднує поселення на різних рівнях — на горі й у низині. Тут ніколи не було нормального дорожнього покриття — сама грунтівка, яка після дощів перетворюється на суцільну багнюку. Найгірше те, що тоді швидка за викликом не може дістатися будинків, розташованих у низині.
— У низині живе хлопець-інвалід, що потребує постійної уваги медиків, тож мусимо його на ковдрі виносити до швидкої, — розповідає місцева жителька Олена Шевченко. — Тому звернулися по допомогу до нашого комбінату, щоб допоміг впорядкувати дорогу.
Директор з виробництва Володимир Усатий знайшов рішення: надав для зміцнення покриття кілька КаМАЗів відпрацьованої породи. А учасники футбольної команди працівників комбінату разом із місцевими жителями дружно довершили справу. Директор з персоналу Віталій Хрол, побачивши їхню заповзятість, пообіцяв найближчим часом допомогти облаштувати тут, на березі Каховського водосховища, куди спускається вулиця, волейбольний майданчик.
— Сітку придбаємо, виготовимо штанги на нашому підприємстві і доправимо сюди. Вам залишиться спільними зусиллями все це встановити, — порадував він людей.
Молоді буде де змістовно відпочити.
— Коли відчуваєш підтримку рідного підприємства, прагнеш ще краще працювати, — каже житель села Балки працівник ЗЗРК Іван Балахтарь.
На комбінаті працюють понад 4,5 тисячі людей. Більшість із них мешкають у Дніпрорудному, але чимало шахтарів — ще й у Малій Білозерці, Орлянці, Балках, Павлівці, Новоолександрівці.
— Трудовий колектив у нас чудовий, — пишається гендиректор Михайло Короленко. — Сам комбінат — унікальне підприємство, лідер в гірничодобувній галузі саме підземним способом. Це, напевно, єдине в СНД і навіть у Європі підприємство, яке займається ще і закладенням відпрацьованих порожнин. Нині видобуваємо 4,5 мільйона тонн руди (До слова, у місцевій агломераційній руді міститься 61—66% заліза. Аналогу немає ні в Україні, ні в СНД). Реалізуємо в Україні, експортуємо до Чехії, Словаччини, Польщі, Австрії. У перспективі в найближчі рік-два річний видобуток руди доведемо до 5 мільйонів тонн і не зупинятимемося на цьому. Торік завдяки нашим акціонерам у розвиток виробництва вклали приблизно 300 мільйонів гривень інвестицій, цього року плануємо, що вони становитимуть 370 мільйонів. А це, крім зростання обсягів виробництва, ще й додаткові робочі місця, відповідні відрахування у бюджети всіх рівнів.
Торік середня зарплата на підприємстві сягнула 7002 гривні, очікується, що цього року вона становитиме 8300. За цим показником підприємство входить у трійку лідерів серед ГМК України. Торік комбінат сплатив 777 мільйонів гривень податків у місцевий і державний бюджети. І ще понад 2 мільйони спрямував на благодійність.
Відродження духовності
Михайло Короленко, який за визначний особистий внесок у розвиток вітчизняного гірничо-металургійного комплексу, впровадження сучасних технологій у виробництво, багаторічну самовіддану працю (за результатами його професійної діяльності зокрема на ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у Кривому Розі) удостоєний найвищого державного визнання — звання Героя України із врученням ордена Держави, очоливши торік ЗЗРК, на новому місці почав втілювати новаторські ідеї, зокрема і щодо піднесення духовності.
Тож у січні цього року, коли відзначали 45-річчя Запорізького залізорудного комбінату, поряд із шахтою «Прохідницька» освятили наземну каплицю святої великомучениці Варвари. А нині відкрили підземну каплицю святої великомучениці Варвари, яку шахтарі всього світу вважають духовною покровителькою і заступницею, на шахті «Експлуатаційна» ЗЗРК. Вона унікальна. Послідовники християнської релігії звели чимало підземних храмів, але на такій глибині — 840 метрів — немає ніде.
Працівники комбінату, щодня наражаючись на професійні ризики, прагнули наблизити невичерпне джерело духовного заступництва і натхнення до місця своєї роботи. І цей глибинний горизонт обрали не випадково, бо тут перетинаються всі підземні шляхи шахти, тож якнайбільше гірників мають змогу відвідати храм.
Зводили каплицю власноруч. Прохідники ділянки №4 провели вирубку рудного тіла, кріплення виготовили кріпильники ділянки №2, будували основу каплиці фахівці ділянки пиловентиляційної служби. Ковані елементи для прикрашення каплиці виготовили ковалі ремонтно-механічного цеху. Двері каплиці зробили теслі ділянки цеху підготовки виробництва. А зовнішні роботи з оформлення каплиці провів самотужки і власноруч кріпильник ділянки №12 Володимир Вертегел.
Нагальну потребу в такому місці, де можна поставити свічку за здоров’я, авторка цих рядків відчула, щойно кліть (спеціальний ліфт для доставки шахтарів до забою) зрушила з місця і понесла у надра шахти. Спуск у пітьмі, яку час від часу прорізали відмітки горизонтів, що пролітали за брамою кліті, тривав кілька хвилин, та видався вічністю. На деяких ділянках на людей падала злива рудої води: проходимо водний горизонт, пояснювали місцеві. Горизонти із залізорудними жилами перемежовуються із водяними пластами, тож води тут чимало, і викачують її щонайменше по 200 тисяч кубометрів на добу.
Після освячення каплиці єпископ Бердянський і Приморський Єфрем підтвердив, що тепер у гірників є місце спілкування з Богом навіть під землею. Він вручив генеральному директорові Запорізького залізорудного комбінату Михайлові Короленку Подяку трудовому колективу підприємства від єпархії та ікону Божої Матері Скоропослушниці, мовляв, Вона якнайшвидше дослухається до молитов тих, хто до Неї звертається. А керівник комбінату підкреслив, що ввірений йому трудовий колектив і надалі робитиме кроки, спрямовані на відродження духовності, бо вважає, що це запорука піднесення держави.