Екологи стривожені станом головної водної артерії країни

За їхніми спостереженнями, Дніпро дедалі більше цвіте й міліє. Причину вбачають у незаконних забудовах берегової лінії та видобутку піску, а також каскаді водосховищ, що уповільнюють течію. Щоб врятувати Дніпро від екологічної катастрофи, необхідна комплексна програма.

Посеред річки по коліна у воді відбулася прес-конференція «Пішки по Дніпру. Хто і що вбиває головну річку України». Участь у ній взяли представники Державної екологічної інспекції України, Агентства водного господарства та інституту водних проблем і меліорації НААН України, експерти Національної екологічної Ради України.

Обміління та забруднення Дніпра набуло катастрофічних масштабів: стан критичний, він просто вмирає. Все почалося з того, що найбільшу річку перегородили дамбами, вона втратила власну течію й не в змозі змити те, що туди потрапляє. А на берегах Дніпра постали мегаполіси й хімічні підприємства зі своїми стоками і зливами. Проте, проблема зі стічними водами є по всій Україні, і Київ навіть зі своїм багатонулевим бюджетом не є винятком.

Так, голова Державної екологічної інспекції України Андрій Мальований розповів, що головними забруднювачами Дніпра є місцеві водоканали й дощові каналізації. Вирішенням цього питання може бути підняття суми штрафів у десятки разів. Він стверджує, що басейнове управління Дніпра має програму, але не має фінансування. Для порятунку Дніпра потрібен законопроєкт з відновлення. На весь процес може знадобитися десятки мільярдів гривень. А прісну воду необхідно визнати стратегічним ресурсом країни. «Україні потрібна нова водна політика! Прісну воду необхідно визнати стратегічним ресурсом країни й підходити до її використання з усією відповідальністю. Без розуміння цього нас може очікувати похмура перспектива», — переконаний голова Держекоінспекції.

У свою чергу, голова громадської ради при Державній екологічній інспекції Михайло Захарченко також додає, що дощовими стоками в Дніпро потрапляють усі мийні засоби, які використовують близько двох тисяч столичних авто мийок: «З карти країни за роки незалежності зникло понад 10 тисяч малих річок... Вони міліють, заростають і потім зникають», — додав він. Щодо Дніпра, то тільки в Київській акваторії 56 мілин, на яких можна стояти по коліно у воді». Крім того, однією з проблем названі стічні води, яких, за його словами, наприклад, лише за 2018 рік у водойми скинуто понад 2,5 млрд кубічних метрів (третина з них неочищені).

Ситуація може загрожувати життю мільйонів людей. За офіційними даними, дві третини населення України вживає та використовує воду найбільшої річки країни для власних потреб. Однак через безгосподарне ставлення, у водоймі розмножилася рослинність. У Каховському та Кременчуцькому водосховищі можна зустріти рибу голку і навіть дрібних медуз. Змінюється екосистема річки. Фосфати, які потрапляють у воду, удобрюють водні рослини, які, розростаючись, гальмують водні стоки. Також проводиться незаконний видобуток піску. Це приводить до обміління Дніпра.

«Дніпро з кожним роком все більше квітне всіма барвами веселки», — констатував голова Національної екологічної ради України Олександр Чистяков. Великої шкоди річці в столиці та області завдають земснаряди. Вони повинні розчищати фарватер річки від піщаних наносів і поглиблювати замулені озера, даючи їм друге життя. Але все залежить від того, в чиїх руках вони знаходяться. Сьогодні їх використовує бізнес в своїх суто особистих цілях. Начебто робиться добра справа, поглиблюється річка. Ось тільки «розчищення» відбувається тільки там, де є пісочний ресурс. А після таких піратських робіт залишаються понівечені природа і річки. Це явно не природоохоронні заходи з порятунку річки, а банальний злодійський видобуток піску на продаж. Особливу небезпеку, попереджає експерт, становлять днопоглиблювальні роботи на річці Припять. Адже піднятий радіаційний мул обов’язково потрапить у київський водогін. Щоб вирішити ці та багато інших екологічних проблем країни зможе лише продумана державна стратегія, розрахована на роки. І свідомі зусилля всіх українців.

Доречно тут згадати і висловлювання доктора географічних наук, професора, головного наукового співробітника Інституту водних проблем і меліорації НААН України Віктора Вишневського: «Як не дивно, за всю історію існування дніпровських водосховищ, а найстаршому з них в 2017 році виповнилося 85 років, їх розміри ніколи не уточнювалися. Супутникові знімки дають підставу вважати, що в даний час розміри водосховищ істотно зменшуються. Докладний аналіз дав змогу встановити, що фактична площа дніпровських водосховищ нині стала набагато меншою, ніж вважається. В умовах нормального підпірного рівня вона така: Київське — 823,7 км², Канівське — 513,7, Кременчуцьке — 2090,1, Кам’янське — 526,1, Дніпровське — 300,0, Каховське — 2131,2 км². Коли ж розвиток вищої водної рослинності досягає свого максимуму, ця площа істотно зменшується. Особливо це стосується Київського і Канівського водосховищ, які є верхніми в каскаді». Віктор Вишневський констатує, що проблеми стають дедалі помітнішими і не помічати їх неможливо. Крок за кроком збувається мрія міських чиновників: столичної землі стає дедалі більше, а річки все менше. З літака на Дніпро боляче дивитися: річка роздроблена і поділена мілинами на окремі фрагменти. Восени вода природним шляхом прибуває в усі річки України, проте з Дніпром цього не сталося. Зараз він повністю розділений на окремі рукави. Прибуттю води заважає кілька причин. Головна причина такої ситуації — це не клімат, а зневоднення річки через хижацьке водокористування. Підприємства безконтрольно забирають з нього воду, скидаючи неочищені стоки. Є й інша причина руйнування Дніпра — хімічне забруднення. З одного боку, це речовини, які скидають підприємства, з іншого боку — побутовий сектор, адже більшість людей користується в господарстві миючими засобами що містять фосфати, які не тільки шкодять здоров'ю, а й служать добривом для водоростей, які в результаті посилено розмножуються і швидко відмирають, провокуючи падіння рівня кисню у водному середовищі. Це призводить до загибелі риби та до загнивання води.

Однак є ще одна обставина, яка повинна бути під жорстким контролем, — це масова забудова прибережної смуги яка призводить до зарегульованості стоку і зупиняє перебіг, від чого річка міліє. На сьогодні, на жаль, Національна програма оздоровлення басейну Дріпра існує тільки на папері.

А поки йдуть дебати з чиновниками, Дніпро гине. У нього немає часу чекати. Прогулянка по коліно у воді посередині річки в Києві стала реальністю. Це може зробити будь-хто. Куди подівся оспіваний класиками «широкий і могутній» Дніпро?..