МОВОЮ ПЕНЗЛЯ
Славутич одвічно надихав творчі уми й продовжує надихати їх сьогодні
«Я дивлюсь на синій Дніпро, слухаю плюскіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу вже і нізащо не розучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити ще щось красиве і велике в житті, то тільки на її берегах, ласкавих і чистих…»
Так писав свого часу Олександр Довженко про річку, без якої неможливо уявити наше життя. Під час відзначення Міжнародного дня Дніпра в липні минулого року ПРООН-ГЕФ організувала дводенний круїз головною річкою країни за маршрутом Київ — Черкаси — Київ. Учасники подорожі — українські, білоруські, російські екологи, вчені, керівники водогосподарських організацій, митці — провели науково-практичну конференцію про стан води в басейні. На борту корабля тоді відбувся й пленер художників трьох слов’янських країн. Підсумок його — полотна, присвячені Славутичу.
Нещодавно в Національній академії мистецтв України з успіхом відбулася виставка творів українських, білоруських та російських художників під назвою «Дніпро… Мить і Вічність» (куратор проекту — письменник Володимир Гаптар, координатор виставки — художник Андрій Сидоренко). У її відкритті взяв участь Координатор системи ООН в Україні Олів’є Адам. «Я маю честь відкрити виставку картин на тему Дніпра, — сказав він. — Мені особливо приємно бачити ці картини, адже я міг особисто спостерігати, як вони створювались одного прекрасного літнього дня. Це відбувалося під час подорожі під егідою Організації Об’єднаних Націй».
— Дніпро одвічно надихав творчі уми і продовжує надихати їх сьогодні, про що свідчать ці твори, — наголосив дипломат. — Однак ми повинні об’єднати зусилля для захисту річки та її дивовижних краєвидів, аби й наступні покоління могли милуватися нею, надихатись її красою. Ми горді, що підтримуємо ці зусилля. Програма Розвитку ООН в Україні впроваджує Стратегічний план дій щодо оздоровлення басейну Дніпра в Україні та Білорусі. Дніпро — друга за величиною водна артерія Європи — життєво важлива для трьох слов’янських країн, між іншим, засновниць ООН. На жаль, держави часто користувались водними ресурсами на свій розсуд, що гідне подиву з огляду на значення ріки. Зокрема, досі не існує єдиного документа, який би регулював користування Дніпром. Але деякі важливі заходи таки здійснено: Білорусь та Україна співпрацюють у галузі транскордонного моніторингу та гармонізації законодавства. Росія виявляє щораз більше зацікавлення проектом, і ми радо це вітаємо. Річка об’єднує три народи, а об’єднання — в серці мандата Організації. Вона єднає мільйони людей, є їхнім сьогоденням та майбутнім, джерелом їхнього життя та процвітання. Ми й надалі продовжуватимемо цю важливу справу разом із країнами басейну Дніпра.
Пленером молодих художників, які мали можливість малювати з натури, й було започатковано постійно діючу галерею «Дніпро… Мить і Вічність». Це тільки перший крок до справжнього мистецького осягнення сучасними митцями істинної величі Славутича, його славного минулого, нинішніх тривог і надій у велике й світле майбутнє Великої Ріки.
— Сьогодні галерея вже експонується в різних містах України і скрізь отримує не лише схвальні відгуки, а й помітно розростається, — повідомив керівник Програми ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення Дніпра Дмитро Рущак. — З радістю дарують свої твори «оонівській» художній галереї знані майстри і молоді таланти. Невдовзі має привезти кілька робіт у подарунок навіть мисткиня з Канади. А на осінь заплановано нові виставки.
Тож запрошуємо ознайомитися з вічністю Дніпра, яка застигла на полотнах.