Реалізація арештованого та конфіскованого майна шляхом електронних торгів, яку широко використовують у багатьох країнах, з 1 травня стартувала і в Україні. Тепер на спеціальному сайті http://torgi.minjust.gov.ua/ кожен українець може обрати товар і запропонувати свою ціну за нього. З упровадженням електронних торгів, обіцяють організатори, буде ліквідовано корупційні схеми, а гроші повз державну скарбницю вже не тектимуть.
Пілотний проект поки що стартував у Вінницькій, Дніпропетровській та Львівській областях і в Києві. Докладніше про переваги нової системи, а також про те, як удосконалюється попередня, яка ще продовжує працювати, в інтерв’ю «УК» розповів голова Державної виконавчої служби України Дмитро Сторожук.
Аукціони «для своїх»
— Торгівля митним конфіскатом та арештованим майном давно перетворилася на прибутковий бізнес для певних осіб. І хоч би скільки проводили журналістських розслідувань із цього приводу, корупційні схеми лише вдосконалювалися. Крім того, складалося враження, що більш-менш цінні речі зникали одразу з винесенням судового рішення. І на жодному із сайтів не можна було знайти ні квартиру, ні автомобіль за прийнятною ціною. Чому?
— Маєте рацію, кажучи, що раніше взяти участь у публічних торгах конфіскованим та арештованим майном могли тільки привілейовані особи. Про проведення аукціонів, де насправді були ліквідні речі, пересічним громадянам, як правило, не повідомляли. А реалізовували на них лише 10% конфіскованого та арештованого майна. Це в основному були цілісні майнові комплекси, земельні ділянки, квартири й автомобілі. Інше майно в кращому разі поверталося боржникові. А найчастіше його знищували як таке, що не могли продати. Серед таких речей були, наприклад, мобільні телефони, побутова техніка.
— Але й на ці товари, напевно, знайшлися б покупці. Навіщо їх знищувати? До речі, якось серед лотів бачила партію мобільних телефонів. Навіщо і кому потрібні були такі маніпуляції?
— Я б сказав, що це була профанація діяльності. Ми провели перевірки, і в одному з випадків, саме на публічних торгах, було виставлено партію мобільних телефонів. Туди поїхали представники виконавчої служби, попросили, щоб їм показали телефони. Гарними виявилися хіба що коробочки, на яких, до речі, навіть стояли imei-коди. А коли їх відкрили, то виявилося, що там не оригінальні телефони, як було заявлено, а підроблені, та ще й іншої моделі.
— Підтвердження фактів зловживань та порушень закону щодо реалізації конфіскованого та арештованого майна вдалося знайти?
— Нині відкрито кілька кримінальних проваджень за фактами зловживань службовими особами регіональних відділів Державної виконавчої служби. Йдеться про хабарі у великих розмірах, випадки, коли підробляли документи, а майно з ліквідністю десятки тисяч доларів описували як металобрухт і продавали за копійки. Наприклад, на новий автомобіль складали акт, де зазначали, що він розбитий і розукомплектований, нібито перетворився на металобрухт. Факти продажу автомобілів за такою схемою виявлено зокрема у Львівській області. Скажімо, один з автомобілів митною вартістю 146 тисяч гривень було продано всього за 2 тисячі гривень.
Навіть траплялося, коли співробітники виконавчої служби самостійно реалізовували конфіскований товар. Так, в одному з районів Волинської області начальник відділу разом із представником приватного ТОВ склали фіктивні документи про знищення вилученого відділом митного контролю товару — понад 10 тисяч цигарок вартістю більш як 150 тисяч євро — і розпорядилися конфіскатом на власний розсуд.
Електронні торги — це абсолютно відкритий ринок, який може проконтролювати кожен через Інтернет, переглянувши хід торгів, або ж узяти в них участь. Публічні ж аукціони раніше організовували так, щоб мати змогу маніпулювати результатами. Наприклад, щоб стати на них спостерігачем, потрібно було сплатити внесок. Та й це не завжди гарантувало, що потенційному учаснику повідомлять адресу проведення аукціону і він зможе на ньому побувати. Та й самі торги вели з порушеннями. Якщо організаторів не влаштовував переможець, його просто змушували вийти. Довести свою правоту було фактично неможливо. Адже під час торгів не вели відеофіксації, а протоколи складали не в процесі, а вже за результатами проведення. Коли люди їх читали, то з’ясовувалося, що там зовсім не було вказано їхніх ставок.
Система ж електронних торгів максимально прозора. Ми звели участь державного виконавця у цих процесах до мінімуму. Все, що він повинен зробити, наклавши арешт на майно, — сфотографувати його, описати і внести у базу електронної системи. Після цього він навіть не зможе внести зміни до цієї бази. Система автоматично встановлює час і дату проведення торгів. Майно перебуває у відповідного зберігача. Під кожним лотом є номер телефону, за яким можна подзвонити, щоб дізнатися докладнішу інформацію про лот.
— Перед інтерв’ю зателефонувала. Було цікаво, чи справді нададуть мені таку інформацію. Адже за минулої системи людина фактично йшла на аукціон заради кота у мішку.
— І що ви дізналися, коли подзвонили?
— У cаll-центрі пояснили, що я можу залишити свій телефон, зі мною зв’яжеться зберігач і повністю надасть докладну інформацію. Тобто певний позитив, безперечно, є. Хто займається зберіганням майна, яке виставляють на електронних торгах?
— Через тендер було визначено приватну структуру, яка тепер опікується цим питанням. Але вона істотно відрізняється від тих торгуючих організацій, що працювали в системі публічних аукціонів. Нині зберігач абсолютно відмежований від системи самих електронних торгів і реалізації арештованого майна.
Боржники втрачали майно, так і не погасивши боргів
— Нині електронні торги працюють лише в кількох областях України. Коли вони будуть в інших?
— Плануємо, що восени цей проект запустимо вже в усій Україні. Хоч на сьогодні є певний спротив торговельних організацій, які не хочуть втрачати мільярдні прибутки. Адже ми забираємо у приватних структур надмірний заробіток. Наприклад, 15% вартості — це лише те, що вони заробляли офіційно, реалізуючи майно. Не кажу про те, скільки вони заробляли на тіньових схемах. За тією системою, яка працювала роками, майно спочатку оцінювали на 70% дешевше, ніж воно насправді коштувало, його купували «свої», щоб потім перепродати вже за ринковими цінами. Зрозуміло, що ці організації не хочуть втрачати прибутки, які мали від таких оборудок.
А про задоволення інтересів боржників та стягувачів вони зовсім не думали. Боржник як був винен, так і залишився, ще й майно втрачав. Нині, до речі, вже є п’ять рішень суду, за якими встановлено, що торги відбувалися з порушенням чинного законодавства, зокрема із заниженням вартості майна. Крім того, розпочато кримінальні провадження щодо торгуючих організацій. Так, за даними Генеральної прокуратури, розпочато одразу кілька кримінальних проваджень за фактом порушення закону однією з приватних торговельних організацій.
Зокрема службовці цієї компанії підробили протоколи проведення прилюдних торгів з продажу нежитлових приміщень у столиці та реалізували їх за значно заниженою вартістю зацікавленим особам. Тим торговельна організація завдала збитків державному банку в розмірі майже 4 мільйони гривень.
Уже найближчим часом ми разом із правоохоронними органами зможемо відзвітувати за ті перевірки, які проводили з березня цього року.
— Саме через такі порушення вирішили не залучати приватні структури до електронних торгів? Чи були ще якість причини?
— Поки що це пілотний проект, тому вирішили, що його повинна реалізувати держава, і залучили ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції. Щодо подальшого супроводу електронних торгів, за результатами пілотного проекту обговорюватимемо це питання на засіданнях «круглих столів». Потім уряд прийме рішення. Тому що нині дискутують із приводу того, чи мають бути так звані електронні майданчики у приватних руках, чи за них повинна відповідати держава. Так само, до речі, тривають дискусії стосовно того, хто повинен бути зберігачем.
— В областях, які не є пілотними, поки що залишається актуальним механізм реалізації арештованого майна на публічних торгах. Як ви контролюватимете прозорість таких аукціонів з огляду на наведені вище факти?
— Ми внесли зміни до порядку проведення публічних торгів, зокрема зменшили комісійну винагороду, яку сплачують люди, що купують майно, більш ніж у три рази. Крім того, ми передбачили громадський контроль за проведенням таких аукціонів.
По-перше, жодних внесків для того, щоб спостерігати за публічними торгами, тепер платити не потрібно. По-друге, самі торги фіксують на аудіо та відео, а протокол ведуть у процесі, а не за результатом, як раніше. Плюс додатково просимо торговельні організації, щоб вони розміщували оголошення про такі торги не лише у себе на сайті, а й у засобах масової інформації.
Ми звернулися до журналістської спільноти, до громадськості, навіть до Самооборони Євромайдану, щоб вони повідомляли нам, якщо дізнаються, що такі торги проходять із порушеннями. Щоб їх не перетворювати на фарс.
Але, на моє переконання, якщо ми йдемо в ногу з часом, то від системи публічних торгів, яка себе повністю дискредитувала, потрібно відмовлятися повністю. Електронними торгами користуються країни Європи, їх запровадили Молдова, Білорусь, Грузія. Наприклад, у наших найближчих сусідів — Республіці Білорусь — система електронних торгів замкнута на судовій гілці влади. У Грузії питаннями реалізації на торгах та зберіганням майна займається виключно держава.
Як надалі будувати систему електронних торгів в Україні, ми вирішуватимемо разом із громадськістю та експертним середовищем. Потрібно розглядати всі пропозиції, узагальнювати, а потім ухвалювати рішення.
Тетяна БОДНЯ, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Дмитро СТОРОЖУК. Народився 1985 року у Вінниці. Освіта вища, за фахом правознавець. У 2007—2008 і 2009—2011 роках — юридична практика у великих приватних компаніях. Із січня 2012-го по листопад 2013 року — керівна посада у юридичному департаменті політичної сили, із квітня 2011-го по березень 2014 року — приватна адвокатська практика. З березня 2014 року — голова Державної виконавчої служби України.