Бортницьку станцію аерації (БСА) — єдиний очисний фільтр усіх побутових і промислових стоків Києва та 15 прилеглих населених пунктів — фахівці вже давно визнали аварійною. Так, у 2012 році внаслідок масштабного провалу на підвідному Лівобережному каналізаційному колекторі серйозних ушкоджень зазнали споруди першого блоку станції. За роки експлуатації ресурси станції вичерпуються, а замість серйозної реконструкції лише латають «дірки».
Причина зрозуміла: немає грошей. А їх на модернізацію БСА треба чимало. Та є надія, що ситуація зміниться. Між урядами України та Японії підписано кредитну угоду для залучення коштів на реконструкцію БСА від Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA). Це позика на 108 мільярдів японських єн терміном на 40 років під 0,1% річних з пільговим періодом 10 років. Однак для цього в заставу віддали… саму станцію аерації. Чи не ризикує місто втратити БСА, що отримають кияни після реконструкції? На ці та інші запитання «Урядовий кур’єр» попросив відповісти голову правління — генерального директора ПАТ «АК «Київводоканал» Дмитра НОВИЦЬКОГО.
— Дмитре Юрійовичу, що передбачає реконструкція БСА, коли її планують завершити?
— Проект реконструкції БСА складається з двох черг будівництва, до кожної з яких входять по п’ять пускових комплексів. Технології, які використовують на першому блоці споруд БСА, на 100% морально та фізично застарілі, тому замість нього буде збудовано новий. Другий і третій блоки теж сильно зношені, але там ще є певний технічний запас, тож їх реконструюють.
У рамках надання японського кредиту передбачено реалізацію чотирьох пускових комплексів проекту, до яких входить будівництво нового першого блоку станції, технічне переоснащення другого та третього блоків, а також будівництво лінії механічного зневоднення та спалювання осаду. Передбачено й будівництво системи знезараження очищеної стічної води перед її скидом у річку Дніпро.
Нині експертна група японських консультантів за рахунок грантових коштів японської сторони розробляє робочу документацію проекту реконструкції БСА. Цю роботу заплановано завершити у лютому 2017 року.
Також триває підготовка майданчика під перспективне будівництво, що належить до п’ятого пускового комплексу проекту та є обов’язком української сторони перед агентством «JICA». Це звільнення від мулу «піонерних» мулових полів та демонтаж конструкцій, вивезення сміття, нарощування дамби п’ятого каскаду мулового поля №2 в с. Ревне тощо. За наявності бюджетних коштів підготовчі роботи завершимо вже у грудні.
— А коли почнеться власне реконструкція?
— Будівельні роботи з реалізації частини проекту за японські кредитні кошти розпочнемо в першому півріччі 2018 року. Загальний термін виконання цих робіт — 5 років.
— Які зміни відбудуться після оновлення БСА?
— У результаті реалізації цього проекту, який передбачає зокрема облаштування системи дезодорації, буде значно зменшено кількість викидів забруднюючих речовин у повітря. Це дозволить уникнути утворення неприємних запахів в процесі роботи очисних споруд. А за рахунок впровадження сучасних технологій буде виконано вимоги ЄC щодо якості очищення стічних вод. Також в рамках реалізації проекту буде зведено лінію утилізації осаду, який залишається в результаті очищення, що дасть можливість припинити скидання мулу на мулові поля, які нині переповнені.
Нині інвестпроект реконструкції БСА є наймасштабнішим інфраструктурним проектом в Україні. Його реалізація вирішить комплекс екологічних, техногенних, соціальних і побутових питань не лише жителів Києва, а й України загалом.
— Щоб узяти японський кредит, віддали в іпотеку саму БСА. Чи не втратить місто саму станцію аерації?
— Звичайно, ні! Відчуження цього майна шляхом продажу чи приватизації заборонено законодавством. Передача в заставу Міністерству фінансів необхідна для того, щоб Україна виконала свої зобов’язання в рамках кредитної угоди, і для здійснення контролю за фінансовою дисципліною Київводоканалу в межах реалізації проекту.
— Ви нещодавно очолили Київводоканал. Що плануєте зробити для поліпшення послуг з водопостачання і водовідведення?
— Насамперед завдання, яке і суспільство ставить перед владою Києва, і яке поставив перед нами міський голова Віталій Кличко, — повернути Київводоканал в орбіту міського господарства.
— А зараз не так?
— Нині Київводоканал — це акціонерне товариство. Керованість підприємством з боку міста не було втрачено, але її потрібно посилити. Зараз змінюється законодавча база. Зокрема запрацював закон №1198, який передбачає надання послуг безпосередньо мешканцям квартир, тобто прямі договори. Також ухвалено закон №417, який дає право людям визначитися, хто ж управлятиме їхнім будинком. Тобто змінюються відносини в ЖКГ. І тут дуже важливо, щоб Київводоканал залишався в системі управління міста. І щоб політика Київводоканалу була зрозуміла споживачам.
— Що для цього роблять?
— Київводоканал формує нову парадигму розвитку, спрямовану на взаємодію зі споживачами. Плата за воду і очищення стоків — основний дохід підприємства, тож соціальна відповідальність та якість цих послуг мають бути на найвищому рівні. Ми сформували нову концепцію розвитку «Обличчям до людей». Вона складається з трьох основних кроків назустріч людям: налагодження роботи зі споживачами, взаємодія з малим та середнім бізнесом, активна інформаційна діяльність.
Ми хочемо, щоб люди розуміли, що Київводоканал — їхній надійний соціальний партнер, що ми відкриті, готові допомагати людям. Ми прагнемо спростити механізм укладання угод, ліквідувати черги тощо. Наприклад, нині основний пункт обслуговування споживачів на вулиці Електротехнічній, але жителеві Голосіївського району, скажімо, їхати туди незручно. Тож у рамках цієї концепції цьогоріч заплановано створити комплексну систему обслуговування населення з розширенням точок доступу через відділення КП «Центр комунального сервісу».
Також у планах — провести підготовку фахівців абонвідділів, максимально автоматизувати розрахунки і — там, де це можливо, — спростити формальності під час подачі, отримання та погодження документації.
Це дуже важливі речі, які мають спрацювати на поліпшення платіжної дисципліни.
— Чи виправдали себе прямі договори?
— Законом №1198 встановлено, що послуга з водопостачання і водовідведення надається безпосередньо мешканцям квартир. Безумовно, є певні витрати на організацію цієї роботи. Їх передбачено в тарифі, хоч би кому споживач сплачував — експлуатуючій організації чи водоканалу. Ми визнаємо, що досі існують певні незручності для населення під час виконання переходу на прямі договори. Як ви, напевно, знаєте, це пов’язано з тим, що торік Київводоканал не мав достатньо ресурсів — ані фінансових, ані людських — щоб швидко та комфортно для людей перейти на прямі договори після набрання чинності закону №1198. Та нині докладаємо зусиль, щоб цей процес зробити максимально зручним і доступним.
Прямі договори виправдовують себе насамперед для мешканців, адже це точність у розрахунках, можливість контролю внесених даних, чітка звітність, відповідальність підприємства. Квитанції на оплату послуг від Київводоканалу за прямими договорами вже отримують мешканці майже 1000 будинків. Людям доставлено 165 тисяч квитанцій. Плануємо дійти до 200 тисяч до кінця півріччя та до 400 тисяч до кінця року.
— Чи можна порівняти платіжну дисципліну в будинках, де люди перейшли на прямі договори, і в тих, які не перейшли?
— Загалом платіжна дисципліна майже не змінилася. Хто сплачував сумлінно, той і сплачує, за що ми вдячні людям. Але завжди є ті, хто не платить роками. Є борги й по 15—18 тисяч гривень. До речі, якщо всі нині накопичені борги фізосіб взяти як 100%, то основну частину цієї суми винні приблизно 20% боржників, серед яких 19% — зовсім не бідні люди.
— Виходить, боротьба з боржниками себе не виправдовує?
— Як правило, такі люди захищаються недоліками законодавства — на жаль, вони є. А процедура повернення боргів дуже складна. Але в нас потужна юридична служба, і ми активізуємо роботу з боржниками. Можливо, ініціюємо й певні зміни в законодавстві. Зрозумійте, тут ідеться, приміром, не про багатодітну сім’ю, яка з різних причин, зокрема через фінансову скруту, не може платити. А про ту частину небідних людей, які винні Київводоканалу основний обсяг усіх боргів від фізичних осіб. Тут наша позиція буде жорсткою.
— Про якість послуг. Фахівці зауважують, що водопровідна вода відповідає нормам питної. Однак якось в інтернеті ми побачили фото водопровідної труби в розрізі з корозійними наростами всередині. Чи не означає це, що вода до киян через такі труби надходить уже навряд чи придатною для пиття? І як поліпшити стан мереж?
— Це системна багаторічна проблема. Нашими магістральними мережами вода йде хорошої якості, магістральні водопроводи, як передбачено регламентом, постійно промиваються, за ними стежать і контролюють якість води. Інша річ — внутрішньобудинкові мережі. У більшості будинків роками ніхто не прочищав труби, і тому одразу швидко все зробити неможливо. Закон №417 пропонує мешканцям визначитися, хто управлятиме їхнім будинком. Управитель матиме змогу застосовувати різні способи залучення інвестицій для заміни труб.
Київрада також передбачила механізм залучення коштів на роботи з утримання будинків. У місті стартував проект — це заходи з енергозбереження за принципом співфінансування. Місто оплачує 70% вартості робіт, мешканці — 30%. Торік столиця успішно пілотувала цю ініціативу. Результат — 13 будинків отримали змогу провести різні заходи для підвищення енергоефективності.
— Якщо ви з мешканцями укладаєте прямі договори, то маєте обслуговувати й внутрішньобудинкові мережі? Чи ні?
— Обслуговування внутрішньобудинкових мереж передбачено в тарифі на утримання будинку і прибудинкових територій. Якщо законодавець передбачить ці кошти у тарифі для водопостачальних організацій, тоді за ці мережі відповідатимемо ми. Сподіваємося, що ситуація врегулюється найближчим часом. Адже витрачаємо значні ресурси на підготовку і доставку до будинку якісного продукту і хочемо, щоб у квартири наших споживачів вода надходила без погіршення якісних показників.
Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Дмитро НОВИЦЬКИЙ. Народився 1965 р. в м. Києві. 1993-го закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Радіотехніка», 2007-го — Національну академію державного управління при Президентові України; магістр державного управління.
У системі Київської міської державної адміністрації працює з 2010 року. Із грудня 2012-го і до квітня 2016-го обіймав посаду директора департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА. У квітні цього року очолив ПАТ «АК «Київводоканал».
Ми в Google+