Директор департаменту
промисловості та енергозбереження
Луганської ОДА
Дмитро ДРОЖЖИН
Гірники Луганщини готові до трудових перемог. Але як країна розпорядиться своїм чорним золотом? З одного боку — рапорти про трудові звитяги: гірники краю підняли на-гора понад 26,4 мільйона тонн вугілля. З другого — інформація про збитки вугільної галузі загалом по країні: протягом 2013 року вони від випуску товарної продукції державними вугільними підприємствами становили 15,1 мільярда гривень, збільшившись на 3,2 мільярда порівняно з 2012-м. У цих цифрах є й «луганський внесок». Крім того, є звістка про те, що іноземний інвестор, канадська компанія EastCoal Inc., розпродає свої вугільні активи в Україні, а саме луганські шахти «Вертикальна» та «Марія Глибока». І нарешті, на складах області понад 1 мільйон тонн вугілля, що потребує реалізації.
Про те, як у цій ситуації почуваються вуглярі краю, «УК» розповів директор департаменту промисловості та енергозбереження Луганської ОДА Дмитро ДРОЖЖИН.
— У кожного року є свої особливості. Але 2013-й був дуже складним для вугільної промисловості. Попит на продукцію був далеко не найкращий. Знадобилися колосальні зусилля галузевого міністерства, керівництва області і безпосередньо голови облдержадміністрації, щоб ми могли забезпечити стійку виробничу діяльність вугільних підприємств. І все ж таки виробничі плани виконані. Поступово скорочується профіцит вугілля: сьогодні на складах вугільних підприємств лежить 1 мільйон тонн продукції, а в минулому році ця цифра перевищувала 1,7 мільйона.
Торік ввели в дію 38 очисних забоїв. За фактом нині в області працює 71 лава, 12 підготовлено гірничими роботами, 7 перебувають у монтажі. Середня зарплата на шахтах області становить 5656 гривень. Порівняно з 2012 роком вона зросла на 9%, і немає заборгованостей з її виплати. Задовольнено всі заявки 2013-го на поставку твердого побутового палива пільговикам. Крім того, частково погашена заборгованість із забезпечення побутовим паливом вуглеотримувачам ДП «ОД «Луганськвуглереструктуризація» — вивезено 8,5 тисячі тонн вугілля.
За дорученням голови ОДА мені довелося брати участь у нараді галузевого міністерства з підбиття підсумків роботи підприємств вугільної галузі. Спілкуючись з фахівцями, ми зійшлися в єдиній думці — пік кризи в минулому, нинішній рік буде більш вдалим. На чому грунтується ця впевненість? По-перше, ми очікуємо розвитку промислового сектору. В цілому нині маємо стійкі відносини з Російською Федерацією й тому розуміємо, що промисловість має всі підстави для подальшого зростання. А це означає, що є необхідність в енергозабезпеченні, а звідси — потреба у вугіллі. Маємо надії й на будівництво заводу з газифікації вугілля в нашій області. Це також суттєво збільшить попит на місцеве вугілля.
— А скільки коштує державі тонна «хліба промисловості», як вугілля прозвали поети? Адже відомо, що торік із державного бюджету надійшло 13,3 мільярда гривень на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції.
— Держпідтримка підприємствам вугільної галузі Луганщини становила 4,58 мільярда гривень на 2013 рік. Детальних планів на поточний за цим показником ми поки що не маємо. Левова частка з них — до 90 % — це держпідтримка на собівартість вугілля. На жаль, поки не отримали достатніх ресурсів на капітальне будівництво. На оновлення виробничих потужностей, прокладку й зарядку лав торік було виділено всього 57 мільйонів гривень.
Але навіть у цій ситуації, наприклад, гірники державного підприємства «Донбасантрацит» серйозно наростили обсяг вугільної продукції: підняли на-гора 1,37 мільйона тонн. Для «Донбасантрациту» це дуже серйозний показник, тим більше, що вони достроково виконали свій річний план. Донедавна підприємство переживало дуже складні часи, ще у 2010 році річний видобуток тут становив лише 705 тисяч тонн вугілля. Але із приходом нового керівника вдалося навести порядок і вийти на абсолютно новий рівень організації виробництва. Хоча фінансування державних вугільних підприємств було однаковим, «Донбасантрацит» зумів вирватися вперед.
Але в цілому слід зазначити, що найкращі виробничі показники демонструють шахти, що знайшли свого інвестора. І, як відомо, основна тенденція сьогодні спрямована на роздержавлення вугільних підприємств. У цьому плані 2014-й має стати визначальним.
— Чи є покупці на державні шахти краю?
— До ситуації потрібно підходити зважено, обережно і прагматично. І якщо ми говоримо про приватизаційні процеси, про приватні інвестиції, яких гостро потребує вугільна галузь, то це фінансування має бути забезпечено повною прозорістю. Маю на увазі згоду трудового колективу, профспілок та органів місцевої влади. Словом, усіх тих, хто надалі буде не тільки розвивати це виробництво, а й користуватися його плодами — заробітною платою, відрахуваннями до бюджетів тощо. Якщо цього вдасться досягти, тоді можна говорити про успішну приватизацію.
— Днями канадська компанія EastCoal Inc. продала 100 % акцій своїх дочірніх компаній, які володіють правами на шахти в Луганській області, за «смішні» суми — в 500 та 15 тисяч доларів — австрійській та кіпрській компаніям. А що можна сказати про інших стратегічних інвесторів, які працюють із луганськими вугільниками?
— Компанія EastCoal Inc. не змогла знайти нішу на ринку для реалізації видобутого вугілля і забезпечити свою дієздатність.
А ось інвестиції в забезпечення життєдіяльності «Краснодонвугілля» тільки в 2012 році становили 419 мільйонів гривень. 590 мільйонів гривень було вкладено компанією ДТЕК в «Ровенькиантрацит», 675 мільйонів гривень — у «Свердловантрацит». Це приклади, коли інвестиції в капітальне будівництво, технічне переоснащення, забезпечення енергоефективності в роботі шахт у десятки разів перевершують те, що може сьогодні дозволити собі держава.
Водночас зазначені підприємства демонструють приклад соціально відповідального бізнесу. Протягом останніх трьох років за ініціативою керівництва адміністрації укладено низку угод соціального партнерства з потужними промисловими підприємствами, які працюють на території області, на загальну суму понад 230 мільйонів гривень. Компанії ДТЕК та Метінвест, які керують діяльністю вищезгаданих вугільних об’єднань, тільки в минулому році реалізували 62 соціальних проекти на загальну суму понад 35 мільйонів гривень. Робота в цьому напрямку триває і в поточному році.
— Нинішнього року уряд має намір пильніше вивчити ситуацію з малими шахтами. Наскільки істотний їхній внесок у загальний вуглевидобуток краю?
— За офіційною статистикою, малі вугільні підприємства недержавної форми за підсумками року показали видобуток 550 тисяч тонн. Це 2 % від загального обсягу видобутого вугілля в області. Сьогодні в області працює майже сто таких підприємств, що мають повний пакет дозвільної документації про діяльність у системі вуглевидобутку. З них більш-менш активно діють 63, інші перебувають у режимі очікування, бо серйозною проблемою для малих шахт є збут вугілля.
Але для нас дуже важливо, що на цих підприємствах у краї працює понад 5,5 тисячі чоловік. При цьому завдання обласних та центральних органів влади — забезпечити тут належні умови праці. З точки зору безпеки праці не може бути розподілу на малі та великі шахти — люди скрізь, де працюють, повинні відчувати свою захищеність. Тим часом, випадки травматизму на малих шахтах становлять 12—13% від загального числа травмованих в області. Це багато, особливо якщо врахувати, що на великому шахтному виробництві зайнято близько 100 тисяч працюючих, а на малому — лише 5,5 тисячі, або 15% від «великого» числа. А аварійних ситуацій на великих шахтах, по суті, утричі менше. Тож тут є над чим попрацювати.
— З цієї точки зору до Луганщини особлива увага: саме тут відкрито Центр комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості.
— Додам, що наш центр унікальний для Європи. На сьогоднішній день відповідними системами оснащено 35 шахт України в Луганській, Львівській, Донецькій і Дніпропетровській областях. Усі системи приєднані до Центру безпеки в Луганську.
Багато в чому завдяки цій роботі 2013-й ми закінчили з показниками травматизму, які характеризують, на наш погляд, дуже активну діяльність Держгірпромнагляду. Якщо говорити про цифри, то ми мали 1089 випадків травматизму. Це менше, ніж позаторік, на 109. Випадків зі смертельним наслідком — 46, що на 12 менше, ніж у 2012 році. За час роботи центру запобігли 43 тисячам передаварійних ситуацій. Із Центром комплексної безпеки ми пов’язуємо великі надії, бо бачимо перспективу розширення поля його діяльності й на інші галузі промисловості.
— Які питання планується вирішувати в 2014-му?
— Низку питань я окреслив: підвищення рівня промислової безпеки та попиту на вугільну продукцію, будівництво заводу з газифікації вугілля.
Докладніше хотілося б зупинитися на двох напрямах. Перший — будівництво споруд з очищення шахтних вод на шахті імені П.Л. Войкова у Свердловську. Реалізація цього проекту дасть змогу виробляти понад 6,8 тисячі метрів кубічних питної води, що забезпечить потреби регіону у питній воді.
Другий — розв’язання проблеми депресивних територій, які є в області, але на сьогодні не мають такого статусу. Йдеться про шахтарські населені пункти, де закриті або ліквідовані вугільні підприємства, але не виконані заходи з їх ліквідації, передбачені проектами. Облдержадміністрація спільно з місцевими органами влади склала перелік з 44 населених пунктів області, який погоджено з Міненерговугіллям. Однак відповідно до чинного законодавства статус депресивних, а значить і відповідні преференції, пільги тощо, цим територіям не наданий. Ми продовжуємо працювати в цьому напрямку, оскільки для Луганщини вирішення зазначеного питання стало б великим проривом з точки зору покращення соціально-економічного стану наших територій.
ДОСЬЄ «УК»
Дмитро ДРОЖЖИН. Народився 1969 року на Луганщині. Освіта вища, за фахом інженер-фізик, економіст з фінансової роботи. Трудову діяльність почав у 1992 році. Пройшов шлях від головного спеціаліста до директора департаменту промисловості та енергозбереження Луганської ОДА. Має науковий ступінь кандидата наук.
Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+