Місцеві господині продавали кондитерські вироби та інші делікатеси домашньої кухні, які спеціально готували до цього заходу. А ті, хто не мав часу на приготування, ставали їхніми покупцями. Так сидоренківцям вдалося зібрати й передати на потреби ЗСУ 7071 гривню.

«Кошти за нинішніми мірками не дуже великі, бо й село наше невелике, але важливо, що більшість односельців взяли участь у цьому заході й продемонстрували підтримку нашим захисникам. До слова, 13 наших земляків проходять службу в лавах ЗСУ, — зауважила староста Сидоренківського старостинського округу Ольга Корсун.

Війна внесла корективи

Село Сидоренкове належить до Валківської територіальної громади Богодухівського району й налічує близько 750 осіб. Донедавна воно було центром сільської ради, яка об’єднувала п’ять менших сіл Валківського району. Понад десять років Ольга Михайлівна Корсун працювала секретарем Сидоренківської сільради, а ще раніше — вчителькою початкових класів місцевої школи. Знає у своєму й сусідніх селах кожну людину, і її всі знають. Коли після реформи децентралізації постало питання, кому бути старостою Сидоренківського старостинського округу, люди обрали її.

На цій посаді Ольга Корсун працює вже третій рік і до війни мала багато планів щодо благоустрою та розвитку населених пунктів свого округу. Але потім усе змінилося. Упродовж перших місяців після російського вторгнення Валківщина прийняла багато вимушених переселенців з Харкова та районів Харківської області, які опинилися в зоні бойових дій. Лише в Сидоренковому розмістили майже 700 осіб. І кожну людину треба було прихистити, нагодувати, забезпечити предметами першої необхідності. «Ми два місяці оформлювали документи для переселенців, щоб вони могли отримати гуманітарну допомогу, потім по кілька разів на тиждень роздавали цю допомогу — так, щоб нікого не обійти. Але впоралися», — пригадує Ольга Михайлівна.

Нині в Сидоренковому десять родин переселенців. Вони також брали участь у благодійному ярмарку на підтримку ЗСУ. Пані Ольга зауважила, що такий захід у селі відбувається уже вчетверте і щоразу стає подією для жителів.

Віримо у світле майбутнє

Ольга Корсун розповіла «Урядовому кур’єру», що ініціатива проведення таких ярмарків належить уродженцям Сидоренкового Інзі Полонській, її мамі Аллі Слив’як та Марині Куделіній, яка завідує сільським будинком культури. Усі вони волонтери. Інга Полонська опікується 95 окремою десантно-штурмовою бригадою, збираючи для неї необхідні речі — від цвяхів до тепловізорів. «Попри те що Інга живе на Полтавщині, її добре знають у рідному селі. Ще у шкільні роки вона була лідеркою й активісткою, — розповідає Ольга Михайлівна. — Це моя колишня учениця, якою дуже пишаюся».

 Сама Інга каже, що задоволена підтримкою земляків, бо нині для перемоги важлива кожна гривня. На кошти, зібрані сидоренківцями на ярмарку, вона придбала для ремонтного взводу 95 бригади інструменти, захисну плівку, інші потрібні речі. Єдине, про що шкодує дівчина, — що до волонтерської допомоги не може долучитися її батько. Торік у лютому він одним з перших став на захист України, та під час виконання бойового завдання підірвався на ворожій міні. В Івана Івановича Слив’яка 45 відсотків опіків тіла, він нині лікується в одному зі шпиталів на Івано-Франківщині.

Останнім часом із земляками Інга здебільшого спілкується через соціальні мережі, а Ольга Михайлівна Корсун їй у цьому допомагає. Вона запрошувала жителів свого округу, писала сценарії заходів і готувала смаколики. Цього разу за власним рецептом приготувала десять стаканчиків із чизкейками, за які виручила 700 гривень. «На ярмарку продавали торти, тістечка, вареники з полуницею і сиром, смачний куліш. Усе розкупили, поповнивши скарбничку на допомогу ЗСУ, — розповідає Ольга Корсун. — Дуже дякую за гарний концерт, який нам подарував аматорський вокальний ансамбль «Смерека» із села Гонтів Яр на чолі з керівником колективу Миколою Куликом. Давно вже у нашому селі не чули таких задушевних пісень».

Ольга Корсун вірить у перемогу Збройних сил України і мріє про відродження свого села. Розповідає, що Сидоренкове було засноване 1650 року і має багату історію та чудову природу. Тут є кілька зариблених ставків, а на околиці села — ентомологічний заказник місцевого значення «Каніцевський», у якому ростуть рідкісні і червонокнижні рослини та водиться понад сто видів різних комах. У самому селі стоїть старовинний вітряк. «До війни планували відреставрувати його і відкрити біля нього «Садибу мельника», щоб розвивати зелений туризм, та війна зруйнувала наші плани, — із сумом розповідає староста. — Повернемося до цього проєкту вже після перемоги. Обов’язково повернемося».