ТРІУМФ
Черкащанка Таїсія Гедзун виборола титул найсильнішої на планеті
Вона перекинула ядро з руки на руку, ніби перевіряючи, чи не стала легшою чотирикілограмова куля, потім, вихопивши поглядом з натовпу вболівальників зосереджене обличчя учителя фізкультури Миколи Костянтиновича, зібрала в кулак усі сили, взяла розбіг і штовхнула снаряд, ніби запустила в космос ракету своєї мрії. Ядро, як їй здалося, летіло довго, цілу вічність. Добре було б, подумалося, якби допоміг вітер. Та куля й сама, ніби гумовий м’ячик, весело прямувала до найдальшої позначки в секторі. А потім, ніби передумавши, її металевий посланець перетнув останню межу і з глухим зітханням зарився в землю далеченько за ямкою, яку залишив снаряд попередньої спортсменки.
Оплески й вигуки однолітків, що приїхали до Монастирища на районні змагання, й досі лунають у її вухах, хоч з того часу вона одержала чимало інших, набагато важливіших перемог. Однак той успіх, мабуть, найпам’ятніший, бо був першим. Вона з гордістю показує кубки, грамоти, дипломи переможця чемпіонатів різного рівня — від столичного до міжнародного. А ось медалі, яких назбирався вже не один десяток, — бронзових, срібних, золотих.
Четвертокурсниця Національного університету фізичного виховання та спорту Таїсія Гедзун із села Шабастівки на Черкащині тепер спортсменка відома. Вже має певний життєвий і спортивний досвід, як кажуть, знає, що почім. Тому й хвилюється перед змаганнями, хоч і намагається цього не показувати.
А шість років тому, коли мама проводжала її в далеку невідому дорогу, Тая чомусь зовсім не хвилювалася. Може, тому, що раніше не бувала ніде далі районного центру Монастирища. Та й кого в чотирнадцять років не вабить романтика мандрів! Рідне село розтануло у вранішньому тумані за вікном автобуса, й незабаром дівчинці розкрила обійми сама столиця. Таїсія вступила до Вищого республіканського училища фізкультури і спорту, в якому свого часу навчалися брати Клички, і цим дуже пишалася.
Їй завжди подобалося бути сильною. Шкільний учитель фізкультури Микола Костянтинович Бондарчук підмітив у дівчини великі природні здібності до легкої атлетики. Часто милувався її правильними від природи рухами, які потрібно було тільки трохи відкоригувати. До того ж і характер у Таїсії твердий: якщо накреслила щось — обов’язково доб’ється. Помітили в дівчині великі спортивні зачатки й її дядько — Володимир Якубенко, який віддав спорту не один рік свого життя, та земляк — підполковник Збройних сил України, заслужений майстер спорту з легкої атлетики Євген Мазур. Вони й порекомендували всерйоз зайнятися легкою атлетикою.
На вигляд не дуже атлетичної статури, дівчина зовсім змінювалася на спортивному майданчику. Шлях від шкільних до районних та обласних змагань пройшла швидко. Довелося оволодівати новими для себе навичками, як кажуть, переступати через «не можу», часто бувало дуже нелегко, але вона з дитинства любить і вміє працювати над собою. Ще і ще раз, до сьомого поту разом із тренером Михайлом Гераскевичем відшліфовують той чи інший елемент, намагаються досягти досконалості, аби потім, на змаганнях, вразити всіх блискучою формою.
Жінкам тепер дають кубки за те, що вони носять... мішки. Фото з сайту procherk.info
Італія, Швеція, Китай, Латвія… Географія її успішних стартів дедалі ширшає.
І ось Перший чемпіонат світу з багатоборства в Шотландії. Добре, що Таїсію у ролі тренера супроводжувала її подруга, абсолютна чемпіонка світу з богатирського багатоборства Ніна Геря. Маючи досвід участі в подібних змаганнях, вона й надала дівчині психологічну підтримку, дуже допомогла практичними порадами. Адже то тільки збоку здається, що спортсмен незворушно спокійний. Тим часом у душі кожного вирують великі пристрасті та сумніви.
Програма чемпіонату передбачала виконання п’ятьох складних вправ. Кожна з них далеко не проста, починаючи з естафети зі стокілограмовими санчатами на швидкість. Якщо з підніманням однією рукою важкої гантелі вона справилася без жодних вагань, то у виконанні наступного завдання — пронести якнайдалі мішок вагою 75 кг за 75 секунд — чомусь завагалася. Вирішальну роль відіграло підбадьорливе слово подруги, яка добре знала можливості Таїсії.
У підсумку юна атлетка з усіма програмними завданнями впоралася блискуче. А виконуючи вправу «Фермерська естафета», наша землячка встановила світовий рекорд. Тобто найшвидше — за 24,24 секунди — пронесла на 15 метрів дві валізи, спочатку по 70 кг кожна, а потім — по 90.
Ось так і здобула Таїсія Гедзун титул найсильнішої дівчини світу та Кубок чемпіонки. Хоча суперництво було гарячим. Її результат випереджав показник представниці організатора чемпіонату Луїзи Блейд лише на 2,5 очка. Все було — й сльози радості на очах переможниці, й заздрість переможених. Проте пишається дівчина, що не підвела свою Україну, яку тепер ще краще знатимуть у світі.
Так і мама її сказала, Наталія Михайлівна, яка першою поздоровила доньку з перемогою. Тепер у Шабастівці всі при зустрічі передають Таїсії вітання.
— Незабаром самі передасте, — відказує жінка. — Скоро в гості чекаю.
А найбільше радіє її приїздам у рідне село сестричка-десятикласниця Аліна. Тоді сідають разом та й співають українських пісень, звеселяючи чистими голосами всю округу.
Нині ж у Таїсії дуже напружений період. Тренується ще з більшою інтенсивністю. Призналася, що має на меті стати абсолютною чемпіонкою світу. Адже зрозуміла, що її можливості далеко не вичерпані.